Справа № 591/1554/18
Провадження № 1-кп/591/154/19
11 листопада 2019 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Генічеськ Херсонської області, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 24.04.2006 р за ч. 2 ст. 15, ч.1, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
- вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 11.08.2008 р. за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 18.08.2016 року за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, -
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України,
09.12.2017 року близько 01 год. 00 хв. між ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 , які раніше не знали один одного, в магазині «Продукти», що розташований за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 13, виник словесний конфлікт, під час якого вони вийшли на вулицю, де ОСОБА_8 , розуміючи, що перебуває у громадському місці, в присутності сторонніх осіб, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які відпочивали в той вечір разом із ОСОБА_9 , діючи безпідставно з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, тим самим виражаючи явну неповагу до суспільства, загальноприйнятих норм поведінки, прагнучі до самовиразу себе у насильстві над іншим, висловлюючись в сторону ОСОБА_9 брутальною лайкою, взяв зі своєї сумки пістолет та здійснив ним два прицільних постріли в ОСОБА_9 , у зв'язку з чим останній отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепальної рани м'яких тканин зовнішньої поверхні правого передпліччя, скальпованої рани передньої поверхні правого плеча, які є легкими тілесними ушкодженнями.
Після чого ОСОБА_8 , не зупиняючись на скоєному, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, тим самим виражаючи явну неповагу до суспільства, загальноприйнятих норм поведінки, прагнучі до самовиразу себе у насильстві над іншим, продовжуючи висловлюватись брутальною лайкою, здійснив один прицільний постріл в ОСОБА_12 , у зв'язку з чим останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забою та садна м'яких тканин правої поперекової ділянки, які являються легкими тілесними ушкодженнями.
При цьому, пістолет, виявлений та вилучений під час ОМП від 09.12.2017 у ОСОБА_8 біля приміщення магазину «Продукти», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 13, є короткоствольною вогнепальною зброєю. Даний пістолет перероблений зі стартового пістолета STALKER моделі 2918-S калібру 9 мм Р.А.К. № НОМЕР_1 , виготовлений промисловим способом з подальшим переробленням ствола саморобним способом. В конструкції пістолета внесені зміни шляхом видалення заглушки ствола та заглушенням газовідвідного отвору саморобним способом.
В судовому засіданні ОСОБА_8 визнав себе винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, розповідаючи, що дійсно купив і в подальшому зберігав та носив із собою пістолет, перероблений промисловим способом під бойовий, знаючи про таку переробку, але, при цьому, використовував гумові кулі. Крім того, ОСОБА_8 вказував на повне визнання вини щодо вчинення ним хуліганства із застосуванням вказаної зброї. В той же час, під час допиту у судовому засіданні розповідав, що коли він зайшов до магазину «Продукти», що на вул.Привокзальній у м.Суми, то там знаходився чоловік, який його ображав та безпідставно робив зауваження. А коли вони вийшли з приміщення магазину на вулицю, щоб поговорити, то чоловік узяв в руки стілець, підняв його та погрожував йому застосуванням сили, у зв'язку з чим він дістав пістолет та спочатку здійснив попереджувальний постріл у повітря. Проте, коли чоловік на це не відреагував та продовжував йому погрожувати стільцем і наближався до нього разом із іншим товаришем, який до цього відпочивав на літньому майданчику біля магазину, то за таких обставин, він вимушений був здійснити декілька пострілів у бік цих чоловіків. Вважав, що в даному випадку мав місце самозахист, оскільки він захищався від чоловіків, які становили для нього загрозу. Тобто, такими показами обвинувачений фактично заперечив вчинення хуліганства.
Але, суд вважає, що, не дивлячись на такі покази, які свідчать про невизнання вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, тобто хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї, стороною обвинувачення надано суду достатньо доказів, які як кожен окремо, так і в сукупності між собою дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_8 такий злочин вчинив.
Так, потерпілий ОСОБА_12 пояснював, що коли він із ОСОБА_9 та ще двома знайомими відпочивали в наметі біля магазину «Продукти», що розташований неподалік залізничного вокзалу, і ОСОБА_9 пішов до магазину, то він почув два постріли, після чого ОСОБА_9 заскочив до намету, схопив стілець і став ним закриватись. У цей час при черговому пострілі куля потрапила йому у поперек. Він відчув біль, вискочив з намету і побачив як в цей час під'їхала поліція та патрульні затримали чоловіка, що здійснював вказані постріли. В подальшому приїхала швидка, заклеїли йому садну на попереку пластиром, оскільки від кулі там залишилось садно. На лікуванні він не був, претензій до обвинуваченого немає.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні розповів, що побачив перший раз ОСОБА_8 у магазині та зробив останньому зауваження, оскільки він некоректно розмовляв з продавщицями. На що ОСОБА_8 запропонував йому вийти з магазину для розмови. Коли вийшли, то словесний конфлікт між ними продовжився та в ході словесного конфлікту ОСОБА_8 несподівано для нього витягнув із сумки пістолет та безпідставно почав стріляти в його сторону. В результаті він дістав два поранення у передпліччя та плече, а його товариш - ОСОБА_12 - одне у спину. На даний час він не має до ОСОБА_8 жодних претензій, просив його суворо не карати, оскільки він вже на даний час достатньо перебуває за гратами.
Під час огляду місця події - ділянка місцевості, де відбувалась вказана подія - було виявлено та вилучено: пристрій для відстрілу гумових куль та частини патронів (три гільзи та дві кулі), які в подальшому були передані на експертне дослідження (а.с. 203-204 - т.1).
Крім того, згідно протоколів огляду місця події від 09.12.2017 року було вилучено одну з куль, яка влучила у ОСОБА_9 , а також - речі, в які були одягнені ОСОБА_9 та ОСОБА_12 під час події (а.с. 205, 210-211 - т.1, а.с.135-136 - т.2). Вказані речові докази було досліджено в судовому засіданні та обвинувачений не заперечував того, що одяг належить потерпілим та на ньому містяться сліди від пострілів, які він здійснював.
Згідно висновку експерта №19/119/6-3/449е від 18.01.2018 року наданий на дослідження пристрій для відстрілу гумових куль є короткоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою промисловим способом з подальшим переробленням ствола саморобним способом зі стартового пістолету STALKER моделі 2918- S калібру 9 мм, про що зазначалось вище. Крім того, як вбачається з вказаного висновку, три гільзи та дві кулі є частинами патронів калібру 9 мм, споряджених еластичним метальним снарядом, до травматичної зброї із вогнепальним принципом метання снаряду. (а.с. 46-55 - т.2).
Як вбачається з повідомлення КЗ Сумської обласної ради «Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та доданих до нього карток виклику, 09.12.2017 року бригадою станції екстреної допомоги здійснювався виїзд на виклик за адресою: АДРЕСА_2 , та за результатами виклику ОСОБА_9 було встановлено діагноз: кульове поранення правого передпліччя, а також забій і садно м'яких тканин правого плеча, а ОСОБА_12 - забій та садно м'яких тканин правої поперекової ділянки (а.с. 207-209 - т.1).
Під час проведення слідчих експериментів потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 демонстрували як ОСОБА_8 здійснював постріли та судом було досліджено під час розгляду справи відеозаписи, які є додатками до протоколу проведення відповідних слідчих дій (а.с. 212-214 - т.1, а.с. 31-34 - т.2). Аналогічні відомості містять і протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_10 від 10.12.2017 року(а.с. 216-218 - т.1) та за участю свідка ОСОБА_11 (а.с. 35-38 - т.2), які також розповідали та демонстрували на місці події як ОСОБА_8 завдав поранень ОСОБА_9 та ОСОБА_12 .
Згідно висновків експерта №231 та № 232 від 23.03.2018 як тілесні ушкодження ОСОБА_9 , так і тілесні ушкодження ОСОБА_12 утворились внаслідок пострілу з травматичної зброї, як було продемонстровано потерпілими під час проведення слідчого експерименту (а.с. 130,134 - т.2).
Крім того, відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 1223 та №1224 від 12.01.2018 як тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_9 , так і тілесні ушкодження ОСОБА_12 , що виникли в результаті пострілів, які здійснив ОСОБА_8 , являються легкими тілесними ушкодженнями (а.с. 131-133 - т.2).
Тобто, вищезазначені докази підтверджують вчинення ОСОБА_8 хуліганства із застосуванням зброї.
При цьому, покази обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що в даному випадку він вимушений був захищатись від нападу потерпілих та мала місце необхідна оборона, спростовується тими об'єктивними даними, які містяться у доказах, що надані прокурором та досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, як показав в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 та не заперечував обвинувачений, до вказаної події обвинувачений та потерпілий не знали один одного, і у ОСОБА_13 не було причин вчиняти дії із застосуванням зброї під час словесного конфлікту на побутовому ґрунті через якість та швидкість обслуговування у магазині.
На переконання суду, така природа взаємин та суть конфлікту вказує на безпідставність дій ОСОБА_13 щодо застосування зброї у громадському місці, а також, що зброю він застосував і тілесні ушкодження потерпілим він завдав безпричинно, на ґрунті раптово виниклого словесного конфлікту, суперечки, а не у зв'язку з особистими неприязними відносинами та особистим мотивом посягання на потерпілого.
Крім того, з відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на приміщенні магазину «Продукти» за адресою: м.Суми, вул. Привокзальна,13, який був досліджений в судовому засіданні, вбачається, що коли потерпілий ОСОБА_9 вийшов з приміщення магазину «Продукти», то ОСОБА_8 дістав пістолет та здійснив ним два прицільних постріли в ОСОБА_9 , а потім - ще один постріл в ОСОБА_12 . Тобто, обвинувачений здійснював активні дії із застосуванням зброї, знаходячись у громадському місці. При цьому, характер дій потерпілих не містив агресії по відношенню до обвинуваченого або активних дій, які б потребували негайного припинення чи відвернення, тому у ОСОБА_13 не було необхідності у застосуванні зброї або вчиненні інших дій з метою самозахисту. Так, з відеозапису чітко видно, що ніхто стільцем ОСОБА_8 не загрожував, а потерпілий взяв стілець в руки з метою укритись від пострілів, вже коли зазначені постріли пролунали і ніяких дій з боку потерпілого, які б давали суду підстави стверджувати про те, що ОСОБА_9 , ОСОБА_12 або інші особи погрожували стільцем ОСОБА_8 , а останній захищався, відеозапис не містить. І, слід зазначити, що на відеозаписі з камери спостереження зафіксовано всю подію, яка мала місце 09.12.2017, починаючи з виходу ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 з приміщення магазину для розмови і до приїзду поліції та затримання ними ОСОБА_8 .
Такі дані з камер відеоспостереження щодо характеру і спрямованості дій обвинуваченого, з'ясовані у суді дані про природу взаємин, які склались між ОСОБА_13 та потерпілими, мотиви посягання, а також безпідставність поведінки ОСОБА_8 щодо застосування зброї у сукупності з іншими вищезазначеними доказами, які містять відомості про обстановку та обставини, за яких ОСОБА_13 вчиняв дії по відношенню до потерпілих, властивості використаного обвинуваченим знаряддя, характер наслідків та причинний зв'язок між ними та діями ОСОБА_13 , - дають суду підстави стверджувати, що дії ОСОБА_8 були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України доведена в повному обсязі, оскільки він вчинив умисні дії, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилася у завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , із застосуванням вогнепальної зброї.
Крім того, як зазначалось вище, під час огляду місця події від 09.12.2017 року у ОСОБА_8 біля приміщення магазину «Продукти», розташованого за адресою: м.Суми, вул.Привокзальна,13, було вилучено пістолет, що підтверджується протоколом проведення відповідної слідчої дії (а.с. 203-204 - т.1).
При дослідженні в судовому засіданні речового доказу - пістолету STALKER, що вилучений під час огляду, обвинувачений ОСОБА_8 підтверджував те, що давно купив вказану зброю, носив із собою та використовував під час подій, які мали місце 09.12.2017 року.
Згідно висновку експерта №19/119/6-3/449е від 18.01.2018 року зазначений пістолет є короткоствольною вогнепальною зброєю, виготовлений промисловим способом з подальшим переробленням ствола саморобним способом зі стартового пістолету STALKER моделі 2918- S калібру 9 мм (а.с. 46-55 - т.2).
Суд вважає, що вказані докази у сукупності з наведеними вище показами потерпілого ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 застосував по відношенню до них зброю, яку мав у барсетці та дістав під час словесного конфлікту, підтверджують вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки він придбав, носив і зберігав вогнепальну зброю - пістолет без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, в судовому засіданні доведено обвинувачення в частині вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 та ч.4 ст.296 КК України.
Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався ще і у вчиненні двох епізодів розбійних нападів з кваліфікуючими ознаками: проникнення в інше приміщення та повторність, тобто, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України, які за версією органів досудового розслідування останній вчинив за наступних обставин:
20.07.2017 року близько 14:30 год., ОСОБА_8 проник до приміщення пункту обміну валют ТОВ «Октава Фінанси» за адресою м. Суми вул. Кооперативна, 1, де, діючи умисно, з корисливою метою, тримаючи в правій руці предмет ззовні схожий на пістолет, застосовуючи таким чином психічне насильство та бажаючи виникнення у ОСОБА_14 впевненості в тому, що у разі опору чи не виконання його вимог, він негайно застосує фізичне насильство небезпечне для її життя чи здоров'я, просунув через віконце передкасового приміщення пункту обміну записку наступного змісту «Это ограбение! Деньги с сейфа! или Я воспользуюсь оружием». Проте, ОСОБА_14 , перебуваючи в шоковому стані, не виконала письмові вказівки ОСОБА_8 та натиснула на кнопку виклику охорони. Помітивши це останній з місця злочину зник.
22.07.2017 приблизно о 11 год. 30 хв., ОСОБА_8 шляхом вільного доступу зайшов до приміщення «Лото-Маркет» за адресою: м.Суми вул. Кооперативна, 1, де, діючи повторно, умисно, з корисливою метою, тримаючи в правій руці предмет ззовні схожий на пістолет, став погрожувати ним ОСОБА_15 та висунув вимогу ОСОБА_15 негайно передати йому наявні в касі гроші. У відповідь на протиправні дії ОСОБА_16 почала кликати на допомогу, на що ОСОБА_8 зайшов на територію її робочого місця та направляючи на неї предмет зовні схожий на пістолет дістав з каси грошові кошти в загальній сумі 2000 грн. Надалі ОСОБА_8 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, тим самим заподіявши ТОВ «Євротрейд-Суми» матеріальну шкоду на суму 2000 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 спочатку зізнавався у тому, що двічі, використовуючи зброю, яку у нього вилучили 09.12.2017 року під час затримання, вчиняв розбійні напади на працівників пункту прийому валют та продажу лотерей у час, місці та за обставин, як вони зазначені в обвинувальному акті і під час другого розбійного нападу заволодів коштами в сумі 2000 грн.
В подальшому, ОСОБА_8 категорично заперечив свою причетність до вчинення вказаних злочинів, стверджуючи, що він влітку 2017 року і, зокрема, 20.07.2017 та 22.07.2017 року перебував у батьків, у м.Генічеськ, лікувався у місцевій лікарні у зв'язку з отриманою травмою коліна після падіння з мотоциклу. Зазначав про те, що зізнатись у вчиненні злочинів, яких він не вчиняв, його змусили ще під час здійснення досудового розслідування. Зокрема, після затримання 09.12.2017 року, його тримали у КПЗ та піднімали на 4 поверх для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за ст.187 КК України, не запрошуючи захисника. При цьому, під час проведення впізнання він заперечував свою причетність до злочинів, проте, оперативні працівники застосовували до нього фізичну силу, наносячи побої по різним частинам тіла та вимагаючи зізнатись у вчиненні розбійних нападів. Від такого відношення він хотів вчинити самогубство, тому порізав руки і його возили у лікарню, щоб зашити різані рани. Потім він розповів про фізичне насильство над ним своєму захиснику - адвокату ОСОБА_17 , але, дізнавшись про таке, правоохоронці змусили його відмовитись від зазначеного адвоката. За таких обставин, він вимушений був зізнатись у вчиненні того, чого не вчиняв. При цьому, відразу після зізнання, фізичний тиск до нього не застосовувався. В той же час, розпочався психологічний тиск з боку працівників поліції, а саме: погрожували його колишній дружині тим, що якщо він змінить зізнавальні покази щодо вчинення розбійних нападів, то вони позбавлять її батьківських прав, відберуть дитину. За таких обставин, він вимушений був чекати та зізнаватись і у судових засіданнях в тих діях, які не вчиняв, доки його сім'я не виїхала за кордон. Відразу після виїзду наприкінці лютого 2019 року сім'ї за кордон, він розповів про такі обставини своєму захиснику, проте та порекомендувала розповісти суду про тиск вже під час судових дебатів.
Для перевірки зазначених обвинуваченим під час судових дебатів відомостей, суд відновив з'ясування обставин і за клопотанням сторони захисту витребував документи, інформацію, допитав свідків. Крім того, стороною захисту було надано документи на підтвердження слів ОСОБА_8 .
Зокрема, як вбачається з інформації наданої Сумською міською медичною частиною філії ДУ «Центру охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Сумській області (а.с.232 - т.4), 17.01.2018 року ОСОБА_8 після надання першої медичної допомоги з діагнозом «Різана рана середньої третини лівого передпліччя» було транспортовано бригадою швидкої допомоги із СІЗО до хірурга ургентного на той час закладу, де проведено консультацію лікаря-хірурга та надано спеціалізовану медичну допомогу, після чого в медичній частині слідчого ізолятора фельдшерами проводились щоденні перев'язки до повного одужання.
КУ «Сумська міська клінічна лікарня №5» на запит суду повідомила, що 17.01.2018 року о 22-15 год. ОСОБА_8 був доставлений до лікарні бригадою швидкої медичної допомоги з вищезазначеним діагнозом. На приймальному відділені виконана первинна хірургічна обробка ран та рекомендоване подальше амбулаторне лікування (а.с. 69 - т.5).
З Реєстру матеріалів досудового розслідування та постанови слідчого про доручення призначення адвоката для здійснення захисту за призначенням, вбачається, що 07.03.2018 року ОСОБА_8 під час його допиту о 15-00 год. відмовився від послуг адвоката ОСОБА_17 , який був призначений після його затримання 09.12.2017 року, та попросив надати йому іншого захисника (а.с. 16,56-57 - т.1).
Крім того, слід звернути увагу, що під час досудового розслідування ОСОБА_8 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжувався неодноразово строк дії такого запобіжного заходу. І під час розгляду відповідних клопотань слідчими суддями Ковпаківського районного суду м.Суми за участю підозрюваного і його захисника ОСОБА_17 , після оголошення підозри за ч.3 ст.187 КК України, у судових засіданнях 14.01.2018, 06.02.2018, 06.03.2018 позиція ОСОБА_8 була незмінною, а саме він заперечував свою причетність до вчинення 2 епізодів розбійних нападів, обґрунтованість оголошеної йому підозри та обставини злочинів за ч.3 ст.187 КК України, зазначав, що у вказані дати він був у м. Генічеськ, а захисник звертав увагу на недопустимість зібраних на підтвердження епізодів розбою доказів через порушення права ОСОБА_8 на захист (а.с. 79-83 - т.1).
Відомості про те, що ОСОБА_8 влітку 2017 року, з червня по серпень, перебував, не змінюючи місце знаходження, у м.Генічеськ, а також - що він отримував на початку липня 2017 року травму коліна, підтвердили і допитані судом свідки: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Крім того, довідкою з КНП Генічеської ЦРЛ Херсонської області за підписом директора закладу ОСОБА_21 та мокрою печаткою підтверджується те, що 01.07.2017 року ОСОБА_8 отримав травму колінного суглобу, звертався за медичною допомогою у приймальне відділення ЦРЛ та був направлений до травматолога поліклінічного відділення (а.с. 125 -т.5).
З роздруківки фотографії, яка містить відомості про геолокацію мобільного телефону у момент здійснення такого фото, вбачається, що ОСОБА_8 19.07.2017 року перебував разом із свідками, які допитані судом ( ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 ) у м.Генічеськ (а.с. 127-128 - т.5).
Таким чином, вказане підтверджує обставини, про які зазначав ОСОБА_8 у судовому засіданні, під час його допиту, а також дає підстави робити висновок про те, що до 07.03.2018 року він вини своєї у вчиненні розбійних нападів не визнавав, а, навпаки заперечував не тільки вчинення таких дій, а й фізичну присутність у м.Суми 20 та 22 липня 2017 року. В той же час, органи досудового розслідування жодних слідчих та процесуальних дій не вчинили для того, щоб перевірити такі обставини, що зазначались ОСОБА_8 та свідчили про його непричетність до вчинення розбійних нападів.
А з урахуванням того, що ОСОБА_8 до 07.03.2018 року не визнавав свою вину, розумний сумнів викликає добровільність і правдивість відомостей, які він повідомляє слідчому 13 березня 2018 року під час проведення слідчого експерименту за його участю, де, вказуючи місця і розповідаючи інші обставини, фактично зізнається у вчиненні розбійних нападів (а.с. 39-44 - т.2). Така поведінка ОСОБА_8 не виключає того, що він давав показання під час проведення слідчого експерименту внаслідок застосування фізичного насильства та психологічного тиску з боку працівників поліції, про які він зазначив суду. Стороною обвинувачення такі сумніви та твердження ОСОБА_8 про застосування тиску не спростовано.
Суд же не може покласти в основу рішення відомості, які ОСОБА_8 зазначав під час проведення слідчого експерименту, з огляду на такі обставини.
В описовій частині протоколу та у додатку до протоколу - відеозаписі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 13.03.2018 року фактично зафіксовано зізнавальні показання ОСОБА_8 щодо вчинення ним двох епізодів розбою, які він надавав у статусі підозрюваного. При цьому, слід звернути увагу, що одним із завдань проведення слідчого експерименту є визначення меж поінформованості або необізнаності особи про обставини кримінального правопорушення. В той же час, ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту за його участю фактично не повідомив жодних інших обставин розбоїв або подробиць, аніж ті, які були відомі органам досудового розслідування до його затримання, а слідчий навіть не намагалась перевірити чи уточнити повідомлені ним фактичні дані, щоб встановити об'єктивну істину у справі. Висновки ж з результатів слідчого експерименту тільки тоді можуть служити підтвердженням або спростуванням версій, коли вони достовірні. В даному випадку у суду відсутні підстави для таких висновків.
При цьому, відповідно до ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом.
Крім того, правило, передбачене ч. 4 ст. 95 КПК України також обумовлено засадою безпосередності дослідження показань і має принципове значення в доказуванні, зокрема воно встановлює, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
У такий спосіб законодавець чітко розставив акценти стосовно вектору доказування в змагальному кримінальному процесі, визнавши судовими доказами лише ті, що безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні за участю сторін.
В даному випадку, зізнавальні показання підозрюваного ОСОБА_8 мали значення тільки на стадії досудового розслідування, оскільки, як зазначалось вище, ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив ті обставини і відомості, що повідомляв слідчому під час проведення слідчого експерименту. За таких обставин, суд не може прийняти відомості, які обвинувачений повідомляв слідчому під час проведення слідчого експерименту, і визнати протокол проведення слідчого експерименту від 13.03.2018 року, у якому ОСОБА_8 визнає свою вину у вчиненні двох епізодів розбійних нападів, як належний, достовірний доказ.
Тим більше, що окрім цих зізнавальних показань, зафіксованих у протоколі проведення слідчого експерименту від 13.03.2018 року, в матеріалах відсутні інші належні і допустимі докази, які б сукупно дали підстави суду дійти висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні розбійних нападів, які відбулись у м.Суми 20 та 22 липня 2017 року.
Так, дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.07.2017 року (а.с. 158 - т.1), протоколом огляду місця події від 20.07.2017 року (а.с.153-157 - т.1), а також оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з камер спостереження від 20.07.2017 року (а.с. 165 - т.1), - підтверджено ті обставини, що 20.07.2017 року близько 14:30 год. невідомим чоловіком у темному одязі та у темній кепці було вчинено розбійний напад на потерпілу ОСОБА_14 , яка працювала у пункті обміну валют ТОВ «Октава Фінанси» за адресою м. Суми вул. Кооперативна, 1.
В той же час, жоден з вищезазначених доказів, у тому числі відеозапис з камер спостереження, на якому не видно обличчя чоловіка, не дає підстав стверджувати, що вказаний напад було вчинено ОСОБА_8 .
До того ж, слід зазначити, що під час проведення огляду місця події вилучалась записка, яку досліджено в судовому засіданні як речовий доказ, з текстом: «Это ограбение! Деньги с сейфа! или Я воспользуюсь оружием», а також сліди пальців, чек та змиви. Але, прокурором не надано суду належних і допустимих доказів того, що записка була написана власноруч ОСОБА_8 , або, що вилучені під час слідчої дії сліди, належать останньому.
Потерпіла ОСОБА_22 суду розповіла, що близько 1,5 роки тому, коли вона працювала касиром ТОВ «Октава Фінанси» за адресою м. Суми вул. Кооперативна, 1, відбулась спроба пограбування, а саме: невідомий їй чоловік підійшов до вікна та, погрожуючи пістолетом та словесно, поклав у лоток записку, якою повідомив, що це пограбування. Вона відразу викликала службу охорони, яка приїхала через пару хвилин, але чоловік, який намагався вчинити пограбування, вже зник. Незнайомець, який здійснив вказані дії, був одягнений у чорну одежу та бейсболку. Вона бачила тільки його ніс, нижню частину обличчя - підборіддя та темне волосся на скронях, яке виглядало з-під бейсболки, а також - руки, плечі. В подальшому вона описувала слідчому як виглядав нападник і як рухався, а через кілька місяців за її участю проводили слідчу дію - пред'явлення осіб для впізнання.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.12.2017 року (а.с. 192-198 - т.1), потерпіла ОСОБА_14 під час проведення за її участю слідчої дії впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка вчинила 20.07.2017 року відносно неї кримінальне правопорушення.
Проте, вказаний протокол згідно п.5 ч.2 ст.87 КПК України є недопустимим доказом, оскільки здобутий з істотним порушенням прав і свобод ОСОБА_8 . Зокрема, слідча дія, під час якої ОСОБА_22 впізнавала ОСОБА_8 , була проведена у справі за особливо тяжким злочином без захисника, хоча в силу положень ч.1 ст.48 КПК ОСОБА_8 , як затриманій особі, захисник повинен бути наданий.
Крім того, сумнівним є те, що потерпіла майже через 5 місяців по названому нею та зафіксованому у протоколі переліку ознак, як-то: «підборіддя, ніс, форма обличчя, загальні сукупні ознаки», і не називаючи, як того вимагає ч.1 ст.228 КПК України, конкретні прикмети зовнішнього виду, конкретну сукупність ознак або особливості підборіддя, носу, обличчя, по яким вона запам'ятала особу нападника, змогла впізнати серед 4 пред'явлених їй у зимовому одязі осіб саме ОСОБА_8 , як особу, яка влітку у літній одежі (футболці) вчинила напад на неї.
Таким чином, надані стороною обвинувачення по першому епізоду розбою докази не доводять вини ОСОБА_8 , оскільки протокол слідчого експерименту від 13.03.2018 року, який містить зізнавальні показання ОСОБА_8 , суд визнає неналежним і недостовірним доказом, протокол пред'явлення особи для впізнання є недопустимим доказом, а решта доказів (протокол огляду місця події, покази потерпілої в суді, відеозапис з камер відеоспостереження) не містять фактичних даних, на підставі яких можна дійти висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні розбійного нападу, який мав місце 20.07.2017 року.
По другому епізоду розбійного нападу стороною обвинувачення надано такі докази.
З протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 22.07.2017 року (а.с. 181 - т.1), протоколу огляду місця події від 22.07.2017 року (а.с. 167-177 - т.1), акту про застосування службової собаки та протоколу огляду місця події від 22.07.2017 року (а.с. 178-180 - т.1), вбачається, що 22.07.2017 року близько 11-00 год. у приміщенні «Лото-Маркет» за адресою м.Суми вул. Кооперативна, 1, вчинено розбійний напад на потерпілу ОСОБА_15 із погрозою застосування предмету, зовні схожого на пістолет, під час якого відбулось заволодіння грошима в сумі 2000 грн. При цьому, згідно акту про застосування службової собаки від 22.07.2017 року службова собака взяла слід та привела правоохоронців до пішохідного мосту на вул.Троїцька у м.Суми, де поруч з викинутою медичною маскою собака закінчив свою роботу.
В даному випадку, як і при розслідуванні першого епізоду розбою, під час огляду місця події слідчим було вилучено ряд предметів: кульку овальної форми, змиви, сліди пальців рук. Проте, як і у першому випадку органами досудового розслідування так і не перевірено, а суду не надано належних і допустимих доказів того, що сліди та змиви належать ОСОБА_8 і що куля є складовою таких же патронів, які знаходились у магазині пістолета, що використувався ОСОБА_8 під час хуліганських дій 09.12.2017 року.
Крім того, під час огляду місця події на вул.Троїцька у м.Суми, згідно протоколу, виявлено і вилучено медичну маску, яку поміщено до паперового пакету №1.
Відповідно до висновку експерта №49 від 12.01.2018 року на медичній масці, наданій на дослідження, знайдено піт, без домішок крові, з антигенами А та Н, ізосерологічної системи крові АВО, походження яких можливо від особи (осіб), якій (яким) вони притаманні, незалежно від категорії видільництва. І, зважаючи на одержані результати серологічного дослідження слідів поту на речовому доказі, групову характеристику крові особи, яка проходить за ознаками кримінального правопорушення, та категорією його видільництва, можна сказати, що у вказаних слідах можлива домішка поту підозрюваного ОСОБА_8 (а.с. 200 - 202 - т.1).
Тобто, з вищевикладеного вбачається, що дослідження експерта побудовано на виявленні групових факторів в слідах на медичній масці, а тому висновок експерта не є категоричним, тобто, не виключає можливість походження домішок поту на медичній масці від інших осіб.
При цьому, відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, оцінюючи вказаний висновок у сукупності з іншими матеріалами та обставинами справи, слід зазначити наступне.
Як зазначалось вище, свою причетність до вчинення розбійних нападів ОСОБА_8 у суді заперечив. Наявність слідів поту на масці, які згідно висновку експерта по груповим факторам можуть походити і від нього, пояснити не зміг.
У судовому засіданні було досліджено наданий прокурором паперовий пакет №1, а також - медичну маску, яка поміщена до нього (а.с.57 - т.2). Згідно протоколу огляду місця події від 22.07.2017 року , паперовий пакет №1 з медичною маскою не є додатком до нього.
Слід зазначити про те, що разом з медичною маскою, яка знаходиться у пакеті №1, суду було надано прокурором постанову слідчого про визнання медичної маски речовим доказом від 12.01.2018 року.
Згідно відомостей, що містяться в описовій частині висновку експерта №49 від 12.01.2018 року, постанову про призначення судово-медичної імунологічної експертизи слідчий виніс 14.12.2017 року, 18.12.2017 року слідчий нарочно доставив у відділення судово-медичної імунології пакет №1 з медичною маскою, експертиза проводилась з 05.01.2018 по 12.01.2018 року (а.с. 200-202 - т.1).
Тобто, вилучена 22.07.2017 року під час проведення огляду місця події на вул.Троїцька у м.Суми медична маска лише 12.01.2018 року, після повернення її слідчому з висновком експерта, визнається речовим доказом.
При цьому, жодних відомостей про те, що на медичну маску вилучену 22.07.2017 року накладався арешт з метою збереження, Реєстр матеріалів кримінального провадження не містить, і прокурор у судовому засіданні не надав суду відповідної ухвали слідчого судді про застосування заходу забезпечення кримінального провадження стосовно речового доказу - медичної маски. Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять даних про те: як, ким, на яких підставах зберігалась медична маска, що близько 6 місяців не була речовим доказом, чи належним чином зберігалась і чи не мали доступу до вилученої 22.07.2017 року маски правоохоронці у період до затримання ОСОБА_8 і безпосередньо після затримання та перед направленням її на дослідження експерту.
Також, слід зазначити про те, що згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування та наданих суду доказів, до затримання ОСОБА_8 , тобто майже 5 місяців, жодних слідчих дій, зокрема проведення експертиз з метою встановлення наявності чи відсутності на вилученій 22.07.2017 року медичній масці слідів поту чи крові, не проводилось. Хоча цілком логічним є те, що вилучали медичну маску 22.07.2017 року саме з метою встановлення наявності або відсутності на ній біологічних слідів особи, яка можливо з її використанням вчинила розбійний напад.
А згідно хронології проведення слідчих і процесуальних дій під час здійснення досудового розслідування, яка відслідковується по Реєстру матеріалів досудового розслідування та наданих суду доказах, постанова про призначення експертизи медичної маски була винесена 14.12.2017 року, тобто, через 3 дні після проведення за участю свідка ОСОБА_23 слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання, під час якої усі особи, що пред'являлись до впізнання, у тому числі затриманий ОСОБА_8 , мали на обличчі медичні маски (а.с. 182-185 - т.1).
Вказані обставини дають підстави для розумних сумнівів у тому, що надана експерту на дослідження у пакеті №1 медична маска є саме тією, яка була вилучена 22.07.2017 року під час огляду місця події на вул.Троїцькій у м.Суми та використовувалась під час розбійного нападу.
За таких обставин, суд не може прийняти висновок експерта №49 від 12.01.2018 року, як належний та достовірний доказ на підтвердження вини ОСОБА_8 .
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_15 показала суду, що у липні 2017 року, точну дату не пам'ятає, коли вона працювала консультантом - продавцем у «Лото-Маркет» за адресою м.Суми вул. Кооперативна, 1, до приміщення забіг чоловік в медичній масці, дзеркальних окулярах, кепці та темному одязі, достав пістолет, підбіг до неї та, тримаючи пістолет біля її голови, забрав кошти в сумі 2000 грн., після чого вибіг з приміщення, а вона натиснула кнопку сигналізації і через деякий час приїхала служба охорони. Також зазначала, що такої слідчої дії, як пред'явлення особи для впізнання, за її участю не проводилось.
В той же час, під час досудового розслідування зі свідком ОСОБА_23 проводились слідчі дії, за результатами яких було складено процесуальні документи, долучені і досліджені судом за клопотанням прокурора, а саме: протокол пред'явлення особи для впізнання від 11.12.2017 року (а.с. 182-185 - т.1), протокол пред'явлення речей до впізнання від 11.12.2017 року (а.с. 187-191 - т.1).
Зі змісту протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.12.2017 року вбачається, що свідок ОСОБА_23 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, впізнала серед пред'явлених їй осіб - особу під №3 ( ОСОБА_13 ), як особу, яка 22.07.2017 року близько 11-30 год. з метою вчинення розбійного нападу зайшла до приміщення «Лото-Маркета» по вул.Коопетаривна,1 в м.Суми, де погрожуючи касиру предметом схожим на пістолет заволоділа грошовими коштами в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.
Згідно ч. 9 зазначеної статті КПК України впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.
Під час проведення впізнання за участю свідка ОСОБА_23 усі пред'явлені до впізнання особи знаходились у медичних масках та сонцезахисних окулярах.
При цьому, ознаки, за якими свідок впізнала особу, у протоколі зазначено так: «за сукупними ознаками (тілобудова) та по голосу, оскільки між нею та особою відбувався діалог».
З відеозапису, на якому зафіксовано проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання, вбачається, що свідок зазначає у присутності усіх 4 осіб, які їй пред'явлені до впізнання, дещо інші ознаки, аніж ті, які зазначені у протоколі. Зокрема, вказує на те, що запам'ятала одежу, у якій був нападник, та голос. Після чого, навіть не витрачаючи часу на те, щоб уважно оглянути усіх осіб, свідок впевнено показує на ОСОБА_8 , який тримає у руках таблицю з №3, а, вказавши на нього, відразу тільки ОСОБА_8 просить поговорити з нею і повторити фразу, яку вона нібито чула від нападника. Іншим особам, які пред'являлись для впізнання ОСОБА_23 навіть не пропонувалось продемонструвати свої голоси.
Крім того, подія мала місце влітку і особа, яка вчинила розбійний напад, як зазначала потерпіла ОСОБА_15 , була одягнена у футболку. В той же час, усі особи, які пред'явлені для впізнання свідку ОСОБА_23 перебували під час проведення слідчої дії у куртках. При цьому, мали різний зріст. За таких обставин, як свідок могла серед таких осіб впізнати за одягом або тілобудовою саме особу, що 22.07.2017 року вчиняла розбій, не зрозуміло.
На переконання суду, за названими свідком ОСОБА_23 зовнішніми неконкретними ознаками без будь-яких конкретних прикмет (тілобудовою, одежою), остання не могла серед пред'явлених до впізнання осіб, зовнішність яких замаскована за допомогою медичних масок і окулярів, точно впізнати саме того, хто вчиняв грабіж 22.07.2017 року.
Слід звернути увагу й на те, що під час проведення слідчої дії і, зокрема, після того, як ОСОБА_23 у категоричній формі вказала на ОСОБА_8 , як на особу, яка вчинила розбійний напад 22.07.2017 року, останній обурився і зі свого боку почав заперечувати свою причетність до такого злочину і присутність в м. Сумах у вказаний день та стверджував, що був у м.Генічеськ. На цьому проведення слідчої дії було припинено.
Попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України та допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 зазначала, що взагалі не пам'ятає подій розбійного нападу, які трапились у 2017 року, але добре пам'ятає, як до неї після цих подій приїзжав працівник поліції на ім'я ОСОБА_24 та просив її взяти участь у проведенні впізнання особи, під час якого вказати на чоловіка, який триматиме табличку під №3. Вона вчинила так, як сказав їй ОСОБА_24 , хоча добре розуміла і зараз розуміє, що говорила тоді неправду. ОСОБА_8 вона ніколи у житті не бачила. А чоловік, якого вона впізнавала у кабінеті слідчого, як і інші пред'явлені для впізнання особи, були у масці та окулярах.
Таким чином, проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_23 відбулось з порушенням вимог ч.ч.1,9 ст.228 КПК України. З огляду на це, а також беручи до уваги покази свідка ОСОБА_23 у судовому засіданні про штучне створення такого доказу слідчим, суд визнає протокол від 11.12.2017 року недопустимим доказом.
Також слід зазначити про те, що і в даному випадку, здобуваючи доказ та залучаючи ОСОБА_8 до участі у проведенні слідчої дії у справі за особливо тяжким злочином, слідчим не запрошено як учасника захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_17 , який вже на той момент був залучений слідчим для надання правової допомоги ОСОБА_8 на виконання вимог ч.1 ст.48 КПК, як затриманій особі.
Тобто, протокол пред'явленням особи для впізнання від 11.12.2017 року здобутий з істотним порушенням прав і свобод ОСОБА_8 , а тому і згідно п.5 ч.2 ст.87 КПК України є недопустимим доказом.
Як зазначалось вище, за участі свідка ОСОБА_23 слідчим проводилась і така слідча дія, як пред'явлення предметів для впізнання, під час якої свідок серед пред'явлених предметів впізнала пістолет під №3 (пістолет STALKER моделі 2918), яким, з її слів чоловік погрожував касиру під час розбійного нападу 22.07.2017 року.
Складений за результатами проведення такої слідчої дії протокол (а.с.187-191 - т.1) містить виправлення дати складання і не містить підпису свідка ОСОБА_23 , за участі якої така дія проводилась, у графі, де вона попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України.
Крім того, суд не може вважати достовірними відомості, які містяться у протоколі проведення за участю ОСОБА_23 пред'явлення речі для впізнання, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст.229 КПК України перед тим, як пред'явити для впізнання річ, слідчий спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
В даному випадку свідок ОСОБА_23 є жінкою, яка працює менеджером та не надала слідчому, а в подальшому і суду відомостей про те, що вона фахівець зі зброї або має хоча б життєвий досвід поводження з вогнепальною зброєю.
При цьому, ані перед, ані після пред'явлення їй на впізнання пістолетів вона не називає слідчому жодних відмінностей або жодної прикмети, по яким вона серед 4 однорідних і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді пістолетів, не будучи фахівцем, впізнала саме пістолет під №3.
Крім того, по версії слідчого, саме ОСОБА_8 вчинив 2 розбійних напади 20 та 22 липня 2017 року із застосуванням пістолету, який був вилучений у останнього 09.12.2017 року під час його затримання, і на підтримку такої версії слідчого ОСОБА_8 надав зізнавальні показання під час проведення за його участю слідчого експерименту 13.03.2018 року, про які мова йшла вище.
В той же час, слідчі дії щодо впізнання пістолету проводяться слідчим ОСОБА_25 лише із свідком по другому епізоду розбою. Потерпілій по першому епізоду - ОСОБА_22 , з якою цей же слідчий проводив в цей же день пред'явлення осіб для впізнання, пістолет не пред'являється. При цьому, чомусь відеофіксація з трьох проведених в один день слідчих дій (пред'явлення для впізнання осіб за участю ОСОБА_23 та за участю ОСОБА_22 і пред'явлення ОСОБА_23 речей для впізнання) слідчим застосовується лише в одній - пред'явлення свідку ОСОБА_23 осіб для впізнання.
Слід звернути увагу й на те, що пістолет, який вилучений був у ОСОБА_8 під час його затримання 09.12.2017 року, є відмінним від того, що застосовувався під час розбійного нападу 20.07.2017 року.
Зокрема, як вбачається із зображень, які містяться у висновку експерта №19/119/6-3/449е від 18.01.2018 року (а.с. 46-55 - т.2), а також вбачалось під час дослідження у судовому засіданні стартового пістолету STALKER моделі 2918- S калібру 9 мм, цей пістолет має патронник темного кольору, який не відрізняється від кольору усієї зброї.
В той же час, з відеозапису з камер зовнішнього спостереження, що досліджувався судом як доказ розбійного нападу по першому епізоду (а.с. 165 - т.1), вбачається, що в цьому випадку використовувалась зброя, яка має колір патронника відмінний від кольору усього пістолету, а саме: патронник сріблястого кольору, а весь пістолет - чорного.
Такі відмінності у зовнішньому вигляді однорідних предметів (пістолету, який застосовувався злочинцем 20.07.2017 року, та пістолету, який був вилучений у ОСОБА_8 09.12.2017 року під час його затримання) не дають підстав стверджувати про те, що ОСОБА_8 вчиняв розбійні напади 20 та 22 липня 2017 року з використанням вилученої 09.12.2017 року зброї.
А до пред'явлення свідку ОСОБА_23 для впізнання пістолету, вилученого у ОСОБА_8 , органами досудового розслідування так і не було перевірено: чи була у володінні ОСОБА_8 інша зброя, окрім тієї, що вилучена; чи була кулька знайдена на місці події 22.07.2017 року складовою таких же патронів, які знаходились у магазині пістолета, що був вилучений у ОСОБА_8 під час його затримання 09.12.2017 року.
Тобто, враховуючи сукупність зазначених обставин, беручи до уваги те, що пред'явлення речі до впізнання було проведено за участі свідка ОСОБА_23 з порушенням встановленого порядку, зважаючи на покази свідка ОСОБА_23 надані безпосередньо суду щодо штучного створення слідчим доказів з її участю, суд вважає протокол пред'явлення речей до впізнання недопустимим і недостовірним доказом (а.с. 187-191 - т.1).
Таким чином, частина наданих стороною обвинувачення по другому епізоду розбійного нападу доказів (протоколи впізнання свідком ОСОБА_23 речей та осіб, протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , висновок експерта) є недопустимими, неналежними та недостовірними, а решта (протоколи огляду місць події та покази потерпілої) - як кожен з них окремо, так і у сукупності не підтверджують те, що ОСОБА_8 повторно вчинив розбій стосовно ОСОБА_15 , з проникненням до приміщення «Лото-Маркет», із застосуванням зброї.
Підсумовуючи вищевказане, слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» встановлює необхідний рівень достатності доказів при їх оцінці судом при прийнятті рішень, він являє собою один із проявів змагального характеру кримінального процесу, коли сторона обвинувачення повинна довести свою позицію, щоб в суду не виникло жодного розумного сумніву у винуватості обвинуваченого, а сторона захисту намагається спростувати цю позицію, або наводить такі докази, що мають викликати зазначені сумніви, або дискредитують докази сторони обвинувачення.
В даному випадку, органи досудового розслідування не перевірили і, навіть, не намагались перевірити тверджень ОСОБА_8 про його місцезнаходження в м.Генічеськ у часи та дати вчинення розбійних нападів, які мали місце 20 та 22 липня 2017 року у м.Суми, хоча він про це неодноразово зазначав під час здійснення досудового розслідування, у тому числі що вбачається з дослідженого у суді відеозапису слідчої дії за участю свідка ОСОБА_23 та ухвал слідчих суддів про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_8 (а.с. 81-82,84-85,182-185 - т.1). Крім того, сторона обвинувачення не надала суду жодного беззаперечного доказу на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України.
Водночас, судом під час оцінки наданих сторонами доказів було встановлено:
1)з боку сторони обвинувачення - допущені органами досудового розслідування порушення під час збору доказів по двох епізодах вчинення розбійних нападів, у тому числі права на захист ОСОБА_8 ; штучне створення слідчим доказів за участю свідка ОСОБА_23 ; наявність у наданих доказах фактичних даних, які дають підстави для розумних сумнівів у достовірності інших зібраних слідчим та поданих прокурором доказів (протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , протоколів слідчих дій за участю свідка ОСОБА_23 та висновку експерта щодо належності біологічних слідів на медичній масці), які отримувались тільки з метою створення позитивних для слідства результатів;
2)з боку сторони захисту - спростування позиції щодо винуватості ОСОБА_8 за ч.3 ст.187 КК України такими доказами: показами свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які підтвердили алібі ОСОБА_8 станом на 20 та 22 липня 2017 року; довідкою з КНП Генічеської ЦРЛ Херсонської області про те, що 01.07.2017 року ОСОБА_8 отримав травму колінного суглобу, через яку міг перебувати у м.Генічеськ упродовж тривалого часу; роздруківка фотографії з даними про геолокацію (підробка якої є сумнівною), з яких вбачається, що принаймні за день до першого епізоду розбою ОСОБА_8 із свідками сторони захисту, які допитані судом, знаходився саме у м.Генічеськ; відомостями медичних довідок Сумського СІЗО, поліклініки №5 та постанови слідчого про залучення іншого захисника, якими ОСОБА_8 обґрунтовував тиск на нього з боку правоохоронних органів.
Вищезазначені порушення та відсутність беззаперечних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 дискредитують докази і позицію сторони обвинувачення щодо вчинення обвинуваченим розбійних нападів із застосуванням зброї 20 та 22 липня 2017 року, а у сукупності з наданими стороною захисту і неспростованими стороною обвинувачення доказами дають суду достатньо підстав для довіри саме позиції і твердженням сторони захисту про невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України.
За таких обставин, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено того, що кримінальні правопорушення за ч.3 ст.187 КК України вчинив обвинувачений ОСОБА_8 .
З огляду на таке та відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України ОСОБА_8 підлягає виправданню за ч.3 ст.187 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 за ч.4 ст.296 та ч.1 ст.263 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_8 не перебуває на обліках у нарко- та психдиспансерах, має незадовільний стан здоров'я, офіційно не працює, неодноразово засуджувався за вчинення злочинів проти власності, і знову вчинив злочини, маючи не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості та у період іспитового строку, встановленого вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 18.08.2016 року.
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 судом не встановлено.
Враховуючи сукупність зазначених обставин, а також позицію потерпілих, які не мають жодних претензій до обвинуваченого та просили суворо не карати, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити спочатку за кожен з вчинених злочинів в межах санкцій статей, за якими його визнано винним, потім - за правилами ч.1 ст.70 КК України - у виді позбавлення волі, а остаточне покарання призначити з урахуванням вимог ч.3 ст.78 КК України - за правилами, передбаченими в ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання, призначеного за цим вироком, частину невідбутого покарання у виді позбавлення волі за вироком від 18.08.2016 року.
При цьому, у строк відбування покарання ОСОБА_8 необхідно зарахувати строк його тримання під вартою за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 доцільно залишити раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно із ст.ст.118, 124 КПК України із ОСОБА_8 на користь держави необхідно стягнути витрати, пов'язані з проведенням експертизи на суму 2288,00 (а.с.45- - т.2).
Також, відповідно до положень ст.174 КПК України скасувати арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді від 21.12.2017 року (а.с. 197 - т.3).
В порядку, визначеному ст.100 КПК України, вирішити долю речових доказів у справі (а.с. 56-57 - т.2, а.с.193-205 - т.3).
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.187 КК України та виправдати, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим.
ОСОБА_8 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, призначивши йому покарання за цим законом:
-за ч.4 ст.296 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
-за ч.1 ст.263 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, часткового приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2016 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 слід рахувати з дня його затримання, а саме: з 09.12.2017 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року №838-VIII у строк відбуття покарання ОСОБА_8 слід зарахувати строк тримання під вартою з 09.12.2017 року по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 2288,00 грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми від 21.12.2017 року на майно, що було вилучено у ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .
Речові докази:
-одяг ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (футболку синього кольору, куртку синього кольору, толстовку з капюшоном синього кольору), які зберігається в камері схову речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №01024, - після набрання вироком законної сили повернути законним володільцям: ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ;
-червону спортивну сумку з особистими речами ОСОБА_8 , а також мобільний телефон НТС чорного кольору з імеі НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , які передані під зберігальну розписку ОСОБА_26 , - після набрання вироком законної сили вважати повернутими володільцю - ОСОБА_26 ;
-сумку сірого кольору, пару перчаток чорного кольору, бонусну карту «Спорт Сіті», клубну карту «Спорт Мастер», пластикову карту до стартового пакету «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_4 , використаний ваучер поповнення рахунку «Водафон» на 50 грн., карту «Приватбанку» № НОМЕР_5 , які зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №01022, а також - два мобільні телефони Нокіа чорного та червоно-сірого кольору, які належать ОСОБА_8 і були вилучені у останнього під час його затримання в порядку ст.208 КПК України, і зберігаються в камері схову речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №01022 - після набрання вироком законної сили повернути їх законному володільцю ОСОБА_8 ;
-медичну маску (а.с. 57 - т.2) та диск з відеозаписом з камер спостереження (а.с. 165 - т.1) - після набрання вироком законної сили залишити зберігатись в матеріалах судової справи № 591/1554/18 (провадження №1-кс/591/154/19);
-два аркуші паперу (записка та частина чеку), які поміщені до паперової коробки і запаковані до спецпакету №1743429 та зберігаються у камері схову речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області згідно квитанції №00965, а також - пристрій для відстрілу гумових куль «Сталкер 2918», магазин до нього, 3 патрони, 2 кулі та 6 гільз, які знаходяться у спецпакеті №1743512 та зберігаються у камері схову речових доказів згідно квитанції №01023 - після набрання вироком законної сили знищити.
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний райсуд м.Суми, а для засудженого - з моменту вручення копії вироку.
Судді