Справа № 236/2840/19
31.10.2019 м. Лиман
Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Саржевської І.В.,
за участю: секретаря - Олійник С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лиман за відсутністю сторін цивільну справу в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
25.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області(а.с.3-4).
Ухвалою судді від 26.07.2019 заяву залишено без руху(а.с.16-18).
14.08.2019 до суду надійшла заява ОСОБА_1 з додатками щодо усунення недоліків(а.с.21-22).
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні 04.10.2019 підтвердила викладені в заяві обставини та просила суд їх задовольнити, встановивши факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з вересня 1996 року по 12.06.2019.
Заінтересована особа - представник Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій проти вимог заявника не заперечував, просив ухвалити рішення на розсуд суду та справу розглянути без його участі (а.с.43).
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судовому засіданні 04.10.2019, пояснили, що вони є сусідами заявника, яка здійснювала догляд та займалася похованням ОСОБА_2 , а також підтвердили факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу після розірвання шлюбу у 1996 за адресою: АДРЕСА_1 , до самої смерті ОСОБА_2 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд, вислухавши заявника, свідків, дослідивши письмові матеріали по справі, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданного 14.12.2000, з 30.04.1996 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 17.04.2018 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією довідки № 32120 від 17.04.2018(а.с.5-6).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданного 14.12.2000, з 06.12.1976 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебува на обліку в сегменті «Облік ВПО» з 05.04.2017(довідка ВПО НОМЕР_3 ) за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_3 ; 14.08.2019 довідка ВПО була відправлена до архіву та закрита причиною «Помер» на підстаі заяви дружини, що підтверджується копією довідки, виданої 10.08.2019 заступником начальника Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради Донецької області(а.с.7-8, 23).
Під час перебування у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданного 25.07.2019, актовий запис№ 361(а.с.12), який ІНФОРМАЦІЯ_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданного 26.06.2014, актовий запис№ 1232(а.с.13).
На підтвердження факту укладення шлюбу 16.08.2016, заявником надана копія свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_6 , виданного 16.08.2016 Дебальцевським міським відділом запису актів цивільного стану Державної реєстраціною палати Міністерства юстиції, так званої ДНР(а.с.11).
В довідці наданою заявником, виданною головою квартального комітету у присутності двох сусідів, які є свідками по справі, зазначено місце проживання заявника ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 з 1962 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45).
Крім того, на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник отримала довідку про причину смерті № 580, видану 12.06.2019 Республіканським бюро судово-медичних експертиз МЗС, так званої ДНР, та свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_7 , видане 14.06.2019 відділом ЗАГС Дебальцевського міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої ДНР(а.с.9-10).
Дані документи видані на території тимчасово непідконтрольній державній владі України. Суд не сприймає ці документи як допустимий доказ з огляду на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», але звертає увагу на його зміст, зокрема суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. The Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на території, контрольованій не визнаним на міжнародному рівні державним утворенням.
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування, є обставина проведення антитерористичної операції(ООС) на території Донецької області та вихід частини території області (в тому числі м. Дебальцеве, Донецької області)
Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі на території м. Дебальцеве, Донецької області.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Заявник 16.07.2019 звернулася до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, із заявою про реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 , однак, територіальним органом ДРАЦС було повідомлено про неможливість здійснити державну реєстрацію факту смерті фізичної особи з причини відсутності у заявника необхідних документів, встановленої законодавством України форми. У зв'язку з чим заявник не може зареєструвати смерть ОСОБА_2 , як свого чоловіка.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Для заявника ОСОБА_1 від встановлення факту смерті її чоловіка в певний час залежить подальша реєстрація факту смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
З огляду на це, заявник позбавлена можливості звернутися до суду про встановлення факту смерті ОСОБА_2 у певний час, для подальшого отримання свідоцтва про смерть належного зразка, а тому змушена звернутися до суду задля встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно ч. 2, 3, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно ст. 74 СК України якщо жінка і чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (Право спільної сумісної власності подружжя).
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 зазначено, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Враховуючи, що ОСОБА_1 з 1996 проживала в одній квартирі з ОСОБА_2 по день смерті останнього 12.06.2019, що вони мали відносини притаманні подружжю, що підтверджується доказами наявними у справі, суд дійшов висновку, що в цей період вони були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки та не перебуваючи в інших шлюбах і в шлюбі між собою, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004.
Отже, до відносин, які виникли до 01.01.2004, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України, який не передбачав можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу чоловіка та жінки.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин справи, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи заявника щодо її спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.01.2004 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , доказів, які спростовують цей факт справа не містить.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, враховуючи відсутність спору про майно, встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд приходить висновку, що заяву слід задовольнити частково, встановивши факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу заявника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01.01.2004 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з вересня 1996 по 31.12.2003 слід відмовити за безпідставністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 13, 211, 247, 315, 319, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 по 12.06.2019.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 04.11.2019.
Головуючий суддя -