36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.11.19 р. Справа № 917/1476/19
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1476/19
за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" вул. Грушевського 1Д, м. Київ,01001
до відповідача Полтавського обласного благодійного фонду сліпих "Надія" Залізна 15, кв. 69, м. Полтава, Полтавська область,36000
про стягнення 83 990,50 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
20.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача Полтавського обласного благодійного фонду сліпих "Надія" про стягнення 83 990,50 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 22.08.2019 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
05.09.2019 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Сторони належним чином та завчасно повідомлялися про відкриття провадження уданій справі за місцем їх реєстрації та про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2019 року була надіслана відповідачу 10.09.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 24.09.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 20.09.2019 року про невручення даного поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
25.02.2011 р. обласним благодійним фондом сліпих "Надія", було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява, а.с. 21). Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 25.02.2011 р. (далі -Договір)
Як зазначає позивач, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п. 3.2.1.1.16 умов - при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг", банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Як вказує позивач, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.8. умов - повернення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом 1 року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг ( або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки").
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
У відповідності до 3.2.1.4.1.3. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами, винагороди, термінів повернення кредиту, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Позивач зазначає, що відповідно до довідки від 17.01.2015 р. про розмір встановленого кредитного ліміту, полтавським обласним благодійним фондом сліпих "Надія" станом на 26.07.2011р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000,00 грн., станом на 15.08.2012 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 00,00 грн., станом на 04.03.2013р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 1 000,00 грн., станом на 21.06.2013 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн., станом на 01.03.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., станом на 28.07.2014 р. встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн.,
У відповідності до банківської виписки з 20.03.2013р. по 26.01.2015 р. та розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача станом на 26.01.2015 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" складала 14 507,59 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/407/15 було стягнуто з Полтавського обласного благодійного фонду сліпих "Надія" на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за Договором банківського обслуговування б/н від 25.01.2012 р. в розмірі 23 418,03 грн. грн., згідно договору Б/Н від 25.02.2011року, із яких заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 7 810,19 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за користування кредитом - 3897,84 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1710,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп. судового збору.
Прийнятим рішенням встановлено факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання позичальнику кредитних коштів в розмірі, визначеному договором, користування ними останнім у період з моменту видачі та по день прийняття рішення, а також, порушення відповідачем умов кредитного договору в частині їх повернення та факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 26.01.2015 р..
Вищезазначені факти є преюдиційними у даній справі в силу норм п.5 ст.75 ГПК України.
Посилаючись на те, що відповідач не повернув кредитні кошти у розмірі, визначеному договором позивач просить стягнути з відповідача 23 737,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 55 522,72 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 730,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, комісія та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вже зазначалось судом у описовій частині рішення, 25.02.2011 р. полтавським обласним благодійним фондом сліпих "Надія", було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява). Згідно заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг (далі-умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 25.02.2011 р.
Таким чином, 25.02.2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві. У заяві позичальника ні процентна ставка, ні розмір комісії та пені не зазначено.
Водночас, обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що відповідач підписанням зазначеної заяви приєднався до Умов та правил надання послуг, що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи "Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг", а також те, що вказаний документ на момент відповідачем кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Дана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд не бере до уваги наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, оскільки останній не є належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо надання позичальнику (відповідачу) 10 000,00 грн. кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути кредит.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту не сплатив. Дана обставина відповідачем не спростована.
Дана заборгованість була стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/407/15.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки дана заборгованість є несплаченою, у нього наявне право на стягнення з відповідача 23 737,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 55 522,72 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4 730,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначено наступне:
"Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.".
Враховуючи те, що сума основної заборгованості відповідача за Договором в розмірі 10.000,00 грн. стягнута відповідно до рішення Господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. у справі № 917/407/15 та приймаючи до уваги зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 737,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість та 4 730,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії задоволенню не підлягають.
Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 55 522,72 грн. за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 25.02.2011 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі розмір і порядок нарахування пені, позивач посилався та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: pb.ua.
Так, вказаним Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, встановлена відповідальність сторін в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (п. 3.18.5.1 Умов).
Однак, як зазначалось вище, судом не приймається вищезазначений Витяг з Умов та правил надання банківських послуг як належний доказ виникнення у позивача та відповідача відповідних взаємних цивільних прав та обов'язків, а тому посилання позивача на вказані умови є безпідставним.
Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення у даній справі пеню за недотримання умов кредитного договору за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, підстави для задоволення вимог АТ "ПРИВАТБАНК" в даній частині позову також відсутні.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Відповідач жодних заперечень проти позову не надали.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю..
Повне рішення складено 08.11.2019 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М.Тимощенко