36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.11.19 Справа № 917/1563/19
м. Полтава
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", 37600, Полтавська область, м. Миргород, пров. Луговий, 11
про стягнення 477011,76 грн. заборгованості
Суддя Паламарчук В.В.
Секретар судового засідання Рожко О.П.
Представники сторін:
від позивача: адвокат Коваленко С.В.
від відповідача: відсутні
Обставини справи: розглядається позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" про стягнення 477011,76 грн. заборгованості з яких: 284714,99 грн. - пені, 65360,95 грн. - 3% річних, 126935,82 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5053/1718-БО-24 від 29.09.2017 р., в частині строків оплати поставленого природного газу.
Ухвалою суду від 16.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.
27.09.2019 року відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає та погоджується з датами та сумами нарахувань, датами проведення оплат. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір штрафних санкцій до 10% відсотків від нарахованої суми, а саме стягнути з відповідача: 28471,50 грн. - пені, 126935,82 грн. - інфляційних втрат та 65360,95 грн. - 3% річних. Підготовче засідання просить провести без присутності представника відповідача.
11.10.2019 позивач надав відповідь на відзив. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат до 10% відмовити.
Ухвалою від 15.10.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.
У судовому засіданні 05.11.19 р., представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні в повному обсязі, проти зменшення штрафних санкцій заперечував. В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.
У судове засідання 05.11.2019 представник відповідача не з'явився та 28.10.2019 р. направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Також відповідач у вказаному клопотанні зазначає, що позовні вимоги визнає та просить зменшити розмір штрафних санкцій належних до сплати до 10% від нарахованої суми
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
У судовому засіданні 05.11.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.
29.09.2017 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (відповідач) уклали договір №5053/1718-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору постачальник зобов'язувався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язувався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №3 до Договору від 06.06.2018 р. сторони погодили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.07.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 13468583,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (копії актів приймання-передачі в матеріалах справи, Т. 1, а. с. 9-15).
Відповідач оплату за переданий газ здійснював з порушенням строків, встановлених договором №5053/1718-БО-24 від 29.09.2017 р., що не заперечується останнім.
Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Крім того, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 477011,76 грн., з яких: 284714,99 грн. пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №5053/1718-БО-24 від 29.09.2017 р, 126935,82 грн. інфляційні втрати, 65360,95 грн. 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідач, в порушення умов договору, оплату природного газу в установлений строк не проводив.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З дотриманням цієї норми, позивачем приведено розрахунок інфляційних в розмірі 126935,82 грн. та 3% річних - в розмірі 65360,95 грн. (розрахунок в матеріалах справи, Т. 1, а.с. 9-15).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.2 укладеного сторонами договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 284714,99 грн. пені (Т., а.с. 9-15), суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та вірним.
Водночас, як зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву №950 від 25.09.2019 р. (вхід. №10351 від 27.09.2019 р.) просить суд зменшити розмір санкцій за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки природного газу №5053/1718-БО-24 від 29.09.2017 р . на 90%.
Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує.
Як слідує із відзиву, відповідач у поняття штрафні санкції включає інфляційні нарахування та 3% річних.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування та 3% річних не є штрафними санкціями, а тому клопотання відповідача про зменшення їх розміру до 10% не передбачено чинним законодавством. За даних обставин, клопотання відповідача в частині зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 10% не підлягає задоволенню.
Щодо зменшення пені до 10% суд зазначає наступне:
У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Судом встановлено, що відповідач є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення належної експлуатації об'єктів теплового господарства, що належать до спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, а також забезпечення надійного та якісного теплопостачання житлового фонду, будівель та споруд соціально-культурного, виробничого та іншого призначення, інших об'єктів. При цьому, порушення відповідачем строку оплати за поставлений природний газ виникло внаслідок несвоєчасного коригування тарифів та відтермінування їх введення.
Крім того, основна заборгованість за договором №5053/1718-БО-24 від 24.04.2017 р. була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, що підтверджується останнім; періоди прострочення є незначними.
Враховуючи викладене, а також те, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану, зважаючи на матеріальний стан обох сторін, виходячи з принципів справедливості та добросовісності, суд вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, заявленої позивачем, на 50 % . Сума пені яка підлягає стягненню складає 142357,50 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» (37600, Полтавська область, м. Миргород, пров. Луговий, 11, код ЄДРПОУ 25682207) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 334654,27 грн., з яких: 142357,50 грн. - пеня за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №5053/1718-БО-24 від 29.09.2017р., 126935,82 грн. - інфляційні втрати, 65360,95 грн. - 3% річних, 7155,18 грн. - судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 11.11.2019р.
Суддя В.В. Паламарчук