ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2019Справа № 910/8350/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Юкрейн Енерджі Груп»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма»
про стягнення 520 000, 00 грн,
Представники учасників справи:
від позивача: Смірнов С.В. - керівник;
від відповідача: Келембет І.І. - ордер серії ДН № 076213 від 21.08.2019.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Юкрейн Енерджі Груп» (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Проксіма» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 520 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що ним на підставі платіжних доручень № 829 від 14.01.2019 та № 835 від 18.01.2019 були перераховані на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 520 000, 00 грн з призначенням платежу «страховий платіж за договором добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.01.2019 без ПДВ». Проте, будь-яких господарських правовідносин між позивачем та відповідачем не існує, договір страхування не укладався, послуги відповідачем не надавались. Перерахування спірних грошових коштів здійснювалось, в тому числі, групою осіб, що не мали трудових відносин з позивачем, та, відповідно, не мали права розпоряджатись коштами Товариства. Направлені позивачем вимоги про повернення грошових коштів відповідачем задоволені не були. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8350/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.07.2019.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2019 підготовче засідання відкладено на 20.08.2019.
19.08.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2019 підготовче засідання відкладено на 11.09.2019.
22.08.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про витребування додаткових доказів у справі.
11.09.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, яким він проти заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.01.2019 разом з трьома адендумами до нього. Стверджує, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем в якості страхового платежу за вказаним договором й правових підстав для їх повернення немає.
У підготовчому засіданні 11.09.2019 судом відкладено розгляд клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2019 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.10.2019.
27.09.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 01.10.2019 судом було залишено без задоволення клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі з огляду на подання відповідних доказів відповідачем та огляд їх оригіналів під час підготовчого провадження.
При цьому, під час підготовчого провадження судом проведено відповідні дії, які передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, з'ясовано питання щодо нерозглянутих судом заяв та клопотань і думку представників сторін щодо початку розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2019 було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/8350/19 до судового розгляду по суті на 29.10.2019.
У судовому засіданні 29.10.2019 судом у відповідності до ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК Украі?ни було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.01.2019 ТОВ «ВКФ Юкрейн Енерджі Груп» на підставі платіжного доручення № 829 було перераховано на користь ТДВ «СК «Проксіма» 120 000, 00 грн з призначенням платежу: «Страховий платіж за договором добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.0.2019 р. без ПДВ».
18.01.2019 ТОВ «ВКФ Юкрейн Енерджі Груп» на підставі платіжного доручення № 835 було перераховано на користь ТДВ «СК «Проксіма» 400 000, 00 грн з призначенням платежу: «Страховий платіж за договором добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.0.2019 р. без ПДВ».
Перерахування зазначених грошових коштів також підтверджується виписками банку по рахунку позивача.
За твердженням позивача в дійсності між сторонами відсутні будь-які договірні правовідносини, в тому числі не укладався договір добровільного страхування фінансових ризиків, у зв'язку з чим він стверджує про помилковість перерахування вказаних грошових коштів відповідачу.
При цьому, позивач стверджує, що здійснення зазначених платежів відбулось в період зміни в січні 2019 року складу засновників та виконавчого органу Товариства внаслідок неправомірних дій осіб, які не перебували з ним в трудових відносинах.
Крім того, позивач зазначає, що від невстановлених осіб він отримав примірник договору добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.01.2019, який підписаний лише відповідачем, у зв'язку з чим зазначає про недотримання письмової форми договору страхування і вважає його нікчемним.
Водночас, заперечуючи проти доводів позивача, відповідач надав суду договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР/2019-0004 від 04.01.2019 (далі за текстом - Договір), який містить підписи, виконані від імені Генерального директора відповідача ОСОБА_2 та директора позивача ОСОБА_1, скріплені відбитками печаток сторін.
За змістом п. 1.1. Договору визначено, що ним регулюються відносини між страховиком та страхувальником по страхуванню фінансових ризиків страхувальника.
Відповідно до п. 1.2. Договору до страхових ризиків віднесено невиконання договірних зобов'язань контрагентом страхувальника за контрактом.
За змістом п. 1.1. Договору контрагент - це юридична або фізична особа, яка визначена умовами цього Договору у відповідному адендумі (додаток до договору), що прийняла на себе ті чи інші зобов'язання за цивільно-правовою угодою, укладеною зі страхувальником.
До матеріалів справи відповідачем також надано адендуми до вказаного Договору: адендум № 1 від 04.01.2019 щодо страхування фінансових ризиків позивача за договором № 113/1 від 02.01.2019 з ПАТ «Центренерго» з визначеним страховим платежем в сумі 318 398,92 грн; адендум № 2 від 08.01.2019 щодо страхування фінансових ризиків позивача за договором № 533/Д33-18 від 06.12.2018 з КП «Київтеплоенерго» з визначеним страховим платежем в сумі 137 258, 99 грн; адендум № 3 від 10.01.2019 щодо страхування фінансових ризиків позивача за договором щодо страхування фінансових ризиків позивача за договором № 113/1 від 02.01.2019 з ПАТ «Центренерго» з визначеним страховим платежем в сумі 64 661, 25 грн.
Зазначені адендуми також містять підписи, виконані від імені Генерального директора відповідача ОСОБА_2 та директора позивача ОСОБА_1, скріплені відбитками печаток сторін.
Оригінали зазначених документів судом було оглянуто в судовому засіданні 11.09.2019.
Відповідачем також надано суду Договір про загальні умови облігаторно-факультативного перестрахування (ретроцесії) № 02/12/18 від 02.12.2018, укладеного з ПрАТ «СК «Інгруп», в межах якого ним було перестраховано страхові ризики за Договором, укладеним з позивачем; бухгалтерську довідку щодо сформованих страхових резервів за спірним договором; витяги зі звітності страховика; результати перевірки адекватності страхових зобов'язань актуарієм; оборотно-сальдову відомість за рахунком 36.1.1. за 1 квартал 2019 року в частині взаємовідносин з позивачем.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Набуття чи збереження майна без належної правової підстави і як наслідок право вимоги про його повернення врегульовано главою 83 Цивільного кодексу України (далі за текстом: «ЦК України»).
Зокрема, частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
В розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Однак, набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з тим, потрібно враховувати, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 18 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування» страхування фінансових ризиків відноситься до добровільного страхування.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15, від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15, Верховний Суд у постановах від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18.
У даній справі судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними Договору добровільного страхування фінансових ризиків, який станом на момент розгляду даного спору по суті недійсним не визнавався та крім того відсутні докази розірвання його сторонами або позивачем в односторонньому порядку, як і за рішенням суду.
Також, під час розгляду цього спору позивач не скористався своїм процесуальним правом подати до суду заяву про визнання пов'язаного з предметом спору договору недійсним, а також заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.
У свою чергу, враховуючи принцип презумпції правомірності правочину, визначений ст. 204 ЦК України, суд за вказаних обставин позбавлений можливості ставити під сумнів його дійсність.
В силу норми вказаної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, суд звертає увагу, що не є достатнім для висновку про підроблення спірного договору надана до справи позивачем заява свідка ОСОБА_1, в якій вона стверджує, що як колишній учасник та директор ТОВ «ВКФ Юкрейн Енерджі Груп», не уповноважувала будь-кого на підписання спірного договору, а при наявності на договорі з відповідачем підпису, виконаного від її імені, його слід, за її твердженням, вважати підробленим.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
При цьому, суд констатує, що викладені в позовній заяві доводи щодо недотримання письмової форми договору страхування в даному випадку також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України та відповідно повернення перерахованих позивачем відповідачу за Договором добровільного страхування фінансових ризиків грошових коштів, як безпідставно набутих, - відсутні.
Оскільки наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог обставини не знайшли свого підтвердження, суд визнає їх необґрунтованими.
Одночасно суд зазначає, що посилання в рішенні суду на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог та заперечень послались не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Юкрейн Енерджі Груп" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" про стягнення 520 000, 00 грн.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 08.11.2019.
Суддя В.С. Ломака