ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2019Справа № 910/11250/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ 4 вул. Іллінська, 8)
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96)
про стягнення грошових коштів
Суддя Данилова М.В .
Без виклику учасників судового процесу.
19.08.2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (позивач) надійшла позовна заява № ЕЛ_9083 від 15.08.2019 року до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (відповідач) про здійснення страхового відшкодування на суму в розмірі 32 979,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив суму страхового відшкодування на вимогу позивача у визначений законом строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи № 910/11250/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України (02002, м. Київ, а/с 272) надати відомості стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «VOLVO V40», державний номер « НОМЕР_1 » станом на 10.02.2019 року, зокрема: якою страховою компанією застрахована цивільно-правова відповідальність за вказаним полісом, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована та який автомобіль було застраховано згідно вказаного полісу, термін дії вищезазначеного полісу, розмір безумовної франшизи, передбаченої цим полісом, тип полісу.
02.10.2019 року через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття АМ 8947263
10.10.2019 року через відділ діловодства суду від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволені позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Позивачем по справі (ідентифікаційний код 20474912) було здійснено зміну найменування з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.06.2019.
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТЗОВ «ЙОЗЕРА Україна» (Далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 282901а8згл від 24 вересня 2018 р., (Далі - Договір), згідно якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault Duster», д/н НОМЕР_2 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
10.02.2019 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Renault Duster», д/н НОМЕР_2 , який належить ТЗОВ «ЙОЗЕРА Україна» , та «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ «ГАРДІАН» згідно полісу ОСЦПВ № АМ/8947263.
У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АХА Страхування», транспортний засіб «Renault Duster», д/н НОМЕР_2 , який належить ТЗОВ"ЙОЗЕРА УКРАЇНА" (далі - Страхувальник) на праві приватної власності.
Згідно з умовами Договору, на підставі страхового акту № 1.003.19.0002503/АХА2451438+АХА2460725 р. а також зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 34 979,05 грн.
Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Відповідно до інформаційної відомості про учасників ДТП та Постанови Франківського районного суду міста Львова, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦПВ») при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до лімітів полісу № АМ/8947263 ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 100 000 (Сто тисяч) грн. 00 коп.
Відповідач визнає, що ним 10.01.2019р. було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8947263 із страхувальником ОСОБА_3 , забезпечений транспортний засіб «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 , строк дії договору з 11.01.2019р. по 10.03.2019р. Страхова сума за шкоду, задану майну потерпілих, 100 000,00 грн., франшиза - 2000,00грн.
Відповідно до листа Львівської митниці ДФС №12249/10/13-70-07/19 від 25.07.2019р. транспортний засіб «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 , був ввезений на митну територію України громадянином Білорусії ОСОБА_4 в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року» з метою особистого користування.
Аналогічна інформація міститься у листі Одеської митниці ДФС №09/07/19/2 від 19.07.2019р.
Відповідно до Пункту 1.4. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до Пункту 1.5. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Відповідно до Пункту 1.6. статті 1Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до Пункту 1.7. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована;
Відповідно до Пункту 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору;
Відповідно до Пункту 1.12. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Відповідно до Статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до Пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до Пункту 37.1. статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Відповідно до Частини 3 статті 397 Цивільного кодексу України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до Частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до Частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до Частини 3 статті 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Відповідно до Частини 1 статті 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом. При цьому, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У справі №910/11250/19 позивач на підставі договору добровільного комплексного страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.
З урахуванням зазначеного, у справі №910/11250/19 виникають два види зобов'язань:
- деліктне зобов'язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та
- договірне зобов'язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).
При цьому, слід відрізняти поняття зобов'язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов'язків, які мають сторони такого зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виходячи із зазначеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 зазначеного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним поки не буде доведено протилежне.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження заволодіння застрахованим автомобілем «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 неправомірним способом водієм ОСОБА_2 . З огляду на таке, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача про відсутність права на управління транспортним засобом у водія «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 на момент скоєння ним ДТП та підстав для виплати страхової суми страховою компанією, яка застрахувала цей автомобіль.
Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується. При цьому, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «VOLVO V40», д/н НОМЕР_1 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія ОСОБА_2 .
Виходячи з аналізу положень статті 627 ЦК України та статті 44 ГК України, сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.
Крім того, на позивача покладено обов'язок доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Суд зазначає, що відповідачем не було надану суду доказів, які б підтверджували незаконне заволодіння транспортним засобом водієм ОСОБА_2 , а лист Львівської митниці ДФС №12249/10/13-70-07/19 від 25.07.2019р. суд визнає неналежним доказом на обґрунтування заборони управління зазначеним автомобілем водієм ОСОБА_2 , оскільки факт керування автомобілем третьою особою в певний момент часу не спростовує обставин ввезення автомобіля для власних потреб громадянином Білорусії ОСОБА_4.
Посилання Відповідача на частину 4 статті 380 Митного Кодексу України, суд вважає необґрунтованим та зазначає, що порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2019 року у справі № 910/14693/17.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 32 979,05 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96, код ЄДРПОУ 35417298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» (адреса місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 243, кв. 189; адреса для листування: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, 54 А, кв. 14, код ЄДРПОУ 20474912) грошові кошти: страхового відшкодування в порядку суброгації 32 979,05 грн. (тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 05 коп.), та судовий збір - 1 921 грн. (тисяча дев'ятсот двадцять одну грн.).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.11.2019р.
Суддя М.В. Данилова