справа №1.380.2019.002884
28 жовтня 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Сидор Н.Т.,
за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,
представника позивача Іващука О.В. ,
представника відповідача - 1 Чернюк О.П. ,
представник відповідача - 2 не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкова І.О., відповідач 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 37239 від 15.10.2019) просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо не включення ОСОБА_3 в реєстр вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь» як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 9663-156 від 19.03.2015;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Стрюкову Ірину Олександрівну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника ПАТ «Банк «Київська Русь», який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом за договором банківського рахунку від 19.03.2015 № 9663-156 від 19.03.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» укладено договір банківського рахунку від 19.03.2015 №9663-156, на підставі якого відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті в ПАТ «Банк «Київська Русь». На підставі договору позики від 17.03.2015 № б/н, укладеного між позивачем та ЛМКП «Львівтеплоенерго», останнє перерахувало на поточний рахунок позивача 170000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2015 №7. У зв'язку із віднесенням ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та, в подальшому, відкликання банківської ліцензії, позивачем подано заяву-вимогу до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, відповідь про визнання позивача кредитором та включення його до реєстру вимог кредиторів банком не надано.
Позивач вважає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» протиправно не включено позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та не надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що діями відповідача порушено його право на отримання відшкодування банківського вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, у відповіді на відзив (вх. № 28186 від 06.08.2019) та у заяві про зміну предмету позову (вх. № 37239 від 15.10.2019) позивач додатково зазначає, що покликання представника відповідача 1 на те, що в результаті проведеної перевірки правочинів виявлено, що правочин з переказу коштів в сумі 170000,00 грн є нікчемним, не підтверджується жодними доказами. Наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, встановлено ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору поточного рахунку № 9663-156 від 19.03.2015 та/або, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Вважає, що одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким. Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованим.
Позиція відповідача 1 викладена у відзиві на позовну заяву (вх. №26581 від 25.07.2019), де на спростування аргументів позивача, зазначено, що позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із застосуванням наслідків нікчемності правочину стосовно перерахування коштів з особового рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито у ПАТ «Банк «Київська Русь», та належить ЛМКП «Львівтеплоенерго» на особовий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито ПАТ «Банк «Київська Русь», та належить позивачу в сумі 170000,00 грн. Як на правову підставу для визнання нікчемним такого правочину посилається на положення п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України. Наголошує на тому, що важливе значення при вирішенні цього спору має та обставина, що зарахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_4 від ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснювалося 20.03.2015, коли вже в ПАТ «Банк «Київська Русь» була запроваджена тимчасова адміністрація та діяли відповідні обмеження та були припинені повноваження керівництва ПАТ «Банк «Київська Русь». Крім того, поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_4 в ПАТ «Банк «Київська Русь» було відкрито саме 19.03.2015, тобто безпосередньо в день віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних. Акцентує увагу, що перерахування відповідних коштів ЛМКП «Львівтеплоенерго» на особовий рахунок позивача на поворотній основі надавало можливість ЛМКП «Львівтеплоенерго» як власнику вкладу, повернення якого не гарантується Фондом, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.
Зазначає, що перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта (юридичної особи, яка не є вкладником у розумінні положень ст. 2 Закону), відтак ці обставини свідчать, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» мало на меті отримання коштів не від ПАТ «Банк «Київська Русь» і не за рахунок Банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів (відповідний правочин був спрямований на незаконне заволодіння такими коштами).
Враховуючи наведене, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що у спірних правовідносинах діяла у межах повноважень, які визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відтак позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позиція відповідача 2 викладена у відзиві на позовну заяву (вх. №35930 від 04.10.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що у переданому уповноваженою особою Переліку вкладників інформація про позивача відсутня, в зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні будь-які первинні документи щодо вкладників і тому при складанні Загального реєстру використовується виключно інформація, що наявна у переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Чинним законодавством не передбачено обов'язок Фонду враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, крім Переліку вкладників. Наголошує, що виконавча дирекція Фонду, відповідно до приписів Закону, лише затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою, Фонд не вправі включати вкладників до Переліку вкладників.
Таким чином, представник відповідача 2 вважає, що відповідно до приписів Закону у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ще не виникло обов'язку перед позивачем щодо включення його до Загального реєстру та відшкодування йому коштів, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. З наведених підстав, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою судді від 03.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, задоволено заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом визнано поважними та поновлено позивачу такий строк, справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 24.07.2019.
В судовому засіданні 07.08.2019 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
16.09.2019 суд, повернувшись із нарадчої кімнати, постановив протокольну ухвалу про поновлення судового розгляду. Протокольною ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено залучити до участі у справі в якості співвідповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відкладено розгляд справи на 02.10.2019 для виклику у судове засідання залученого співвідповідача та скерування такому копії позовної заяви із долученими додатками, роз'яснено право подання суду відзиву на позовну заяву.
02.10.2019 розгляд адміністративної справи на підставі ч. 6 ст. 48 КАС України розпочато спочатку. Суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у відзиві, просила у задоволенні позову відмови повністю.
Представник відповідача 2 участі повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача 2 до суду не надходило.
Відтак, судом проводиться розгляд справи у відсутності представника відповідача 2, оскільки його неявка відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
19.03.2015 між ОСОБА_3 (Клієнт), з однієї сторони, та ПАТ «Банк «Київська Русь» (Банк), з іншого боку, укладено Договір банківського рахунку № НОМЕР_3 в національній валюті, згідно з яким Банк в порядку, встановленому чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України, відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язаний оплатити послуги Банку, в розмірі встановленому тарифами на операції та послуги банку, що діють на дату надання послуг або проведення операцій.
Пунктом 9.6 Договору передбачено, що повернення коштів, розміщених на вкладних/поточних рахунках клієнта, в тому числі за вказаним Договором, гарантується фондом гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі, визначеному діючим законодавством України на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Відповідно до п. 9.7 вказаного Договору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи проценти, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів, розміщених як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунку, оформлених на ім'я Клієнта в Банку.
Згідно з Договором позики б/н від 17.03.2015, укладеним між ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник), Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику в сумі 170000 грн, а Позичальник зобов'язується погасити Позикодавцю таку ж суму грошей після закінчення терміну позики.
Згідно п. 2.2 Договору позики, позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцю до 17.03.2017.
Відповідно до додаткової угоди від 07.03.2018 № 2 до Договору позики без номеру від 17.03.2015, позичальник зобов'язується повернути суму позики позикодавцю до 13.03.2019.
Відповідно до платіжного доручення від 19.03.2015 №7 банком перераховано грошові кошти у загальній сумі 170000,00 грн з поточного рахунку ЛМКП «Львівтеплоенерго» НОМЕР_5 у ПАТ «Банк «Київська Русь» на особовий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк «Київська Русь», відкритий на ім'я фізичної особи ОСОБА_3 , з призначенням платежу: «надання позики на зворотній основі згідно договору № б/н від 17.03.2015», що підтверджується відтиском штампу банку.
Судом встановлено, що Правлінням Національного банку України 19.03.2015 прийнято постанову № 190 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк "Київська Русь» до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 № 61 від «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь», згідно із яким з 20.03.2015 введено на три місяці тимчасову адміністрацію з 20.03.2015 по 19.06.2015, а також призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.06.2015 № 116 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» по 19.07.2015 включно та на цей же період продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю.
В подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк «Київська Русь» від 16.07.2015 № 460, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» від 17.07.2015 № 138, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю. строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно.
Оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» опубліковано в газеті «Голос України» від 23.07.2015 № 131.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 24.07.2015 Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк «Київська Русь» через установи банків-агентів Фонду, для отримання яких вкладникам Банку необхідно в строк до 03.09.2015 звернутися до установ банків-агентів Фонду залежно від місця реєстрації проживання за паспортом, вказаному вкладниками при укладанні договору банківського вкладу/рахунку.
30.07.2015 позивачем подано до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. заяву про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте, відповідь банку про визнання позивача кредитором та включення його до реєстру вимог кредиторів не надано.
Позивач, вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо не включення його до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не отримав гарантованого відшкодування за його вкладом в межах гарантованої суми, що власне і зумовило позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 № 4452-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (ч. 1 ст. 11 Закону № 4452-VI).
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в ст. 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до п. 2, 4 ч. 3 цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката ( п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452- VI).
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452- VI).
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452- VI).
Таким чином, законодавством у галузі гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано чіткий порядок, відповідно до якого вкладнику відшкодовується гарантована сума коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру.
Згідно ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав визнання правочину по перерахуванню коштів з рахунку юридичної особи на рахунок фізичної особи нікчемним на підставі п. 2 та п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
На думку відповідача 1, правочин по перерахуванню коштів з рахунку юридичної особи на рахунок фізичної особи з призначенням платежу: надання позики на зворотній основі згідно договору від 17.03.2015 (тобто на поворотній основі) є нікчемним, оскільки спрямований на заволодіння державними коштами.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені в ст. 37 Закону № 4452-VI.
Так, уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ст. 38 Закону 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, відповідач має право визнавати нікчемними правочини неплатоспроможного банку, якщо такі порушують публічний порядок, у випадках, передбачених ст. 38 Закону України № 4452-VI.
Як встановлено судом, позивач не включений до реєстру осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з тим, що відповідач вважав нікчемним Договір банківського вкладу № 9663-156.
Перевіряючи наявність підстав, з яких договір банківського вкладу (депозиту) позивача визнано нікчемним, у розрізі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України, суд дійшов наступних висновків.
Доказів на підтвердження нікчемності зазначеного правочину (спрямованості його на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» суду не надано.
Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 19.03.2015 року, на рахунок позивача перераховано кошти ЛМКП «Львівтеплоенерго» в сумі 170000,00 грн.
З наведеного випливає, що Договір банківського вкладу №9663-156 та Договір позики від 17.03.2015 укладені, а перерахунок коштів здійснений до введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 4452-VI вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або, яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, позивач є вкладником в розумінні ч. 1 ст.2 Закону України № 4452-VI, а тому, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
З огляду на це, суд встановив відсутність підстав для визнання правочину нікчемним та з врахуванням фактичного внесення позивачем коштів на рахунок, дійшов висновку про наявність у позивача права на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачами не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення договору банківського вкладу від 19.03.2015 року №9663-156.
Також, відповідачем не надано доказів вчинення будь-яких дій щодо встановлення нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що зазначені в ч. 3 ст. 38 Закону України № 4452-VI та визнання правочину таким, що порушує публічний порядок чи спрямованість його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Також суд зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи відповідачами не надано обвинувального вироку суду, яким встановлено вину позивача або посадових осіб ПАТ «Банк «Київська Русь» при укладенні договору банківського вкладу від 19.03.2015 року №9663-156.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогою про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не включено позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Як вже встановлено судом 19.03.2015 згідно з платіжним дорученням №7 на поточний рахунок позивача внесено кошти в сумі 170000,00 грн відповідно до договору від 17.03.2015 № б/н, на якому міститься підпис уповноваженої особи банку, а також відтиск штампу банківської установи.
Відповідно до пункту 2.9 розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, позивачем підтверджено факт внесення коштів до банку відповідно до укладеного договору.
Факт внесення коштів на рахунок за договором банківського рахунку від 19.03.2015року № 9663-156 відповідачем не спростований.
Водночас, щодо аргументів представника відповідача 1 про зарахування коштів на поточний рахунок позивача 20.03.2015 о 05:37:45 як на підставу нікчемності досліджуваного правочину, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» за порушення строків, встановлених п. 8.1 та п. 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Статтею 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
Як вбачається із платіжного доручення № 7 від 19.03.2015 та виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за 19.03.2015 переказ коштів з рахунку ЛМКП «Львівтеплоенерго» на рахунок позивача відбувся 19.03.2015, що представником відповідача 1 не заперечувалось в судовому засіданні. При цьому, представник відповідача 1 в судовому засіданні зазначала, що операційний день 19.03.2015 був перевантаженим, тому працівниками банку не довелося за можливе здійснити зарахування грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача в день надходження до банку розрахункового документа (19.03.2015).
На підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача 1 представник в судовому засіданні зазначає, що такі дії працівника банку, а саме по не зарахуванню грошових коштів, що надійшли на рахунок позивача в день надходження до банку розрахункового документа, а саме 19.03.2015, позивачем не оскаржувались.
Однак, виходячи із системного аналізу наведених законодавчих норм, суд зазначає, що позивач як добросовісна сторона договору банківського рахунку не повинен нести негативні наслідки в разі порушення банком строку (дати) зарахування коштів, що визначено у розрахунковому документі.
Водночас, сам факт знаходження на рахунку позивача грошових коштів відповідачем 1 не заперечується.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 у справі № 813/6047/15 за подібних правовідносин, дійшов наступного висновку: «Укладення вказаного договору й зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (20 березня 2015 року).
В розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли 19.03.2015 року для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені ст. 26 цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч. 1, 2 ст. 1066 Цивільного кодексу України).
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України).
Згідно положень п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
З контексту наведених норм права слідує, що на момент укладення спірного договору та перерахування коштів законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (аналогічні правові висновки наведені в постановах Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 №К/800/28390/15 і №К/800/33908/15).
Таким чином, суд вважає, що висновки уповноваженої особи Фонду стосовно порушення позивачем умов договору при зарахуванні коштів на банківський рахунок спростовуються нормами чинного законодавства.
Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком за результатами виконання платіжних доручень ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач всупереч вимог ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.
Також, суд звертає увагу, що взаємовідносини між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та позивачем стосовно виконання/невиконання умов договору позики від 17.03.2015 року не підлягають дослідженню в адміністративному процесі.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст. 2 Закону № 4452-VI, кошти розміщено на рахунку в ПАТ «Банк «Київська Русь» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI.
При цьому, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду.
Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов необхідно задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип належного урядування, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Європейський суд з прав людини висловив позицію у справі «Щокін проти України» (рішення від 14.10.2010), у якій дійшов висновку, що…перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку доказування правомірності його бездіяльності не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з п. 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до квитанції від 04.06.2019 №30485 та квитанції від 04.06.2019 №30546 за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536 грн 80 коп.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність саме Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», яка є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, слід дійти висновку, що судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 9663-156 від 19.03.2015.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Стрюкову Ірину Олександрівну включити до переліку вкладників та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Банк «Київська Русь» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 9663-156 від 19.03.2015.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536 (дев'ятсот сімдесят п'ять) гривні 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Стрюкова Ірина Олександрівна (ЄДРПОУ 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А).
Відповідач 2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд 17).
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2019.
Суддя Сидор Н.Т.