ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" листопада 2019 р. справа № 300/690/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панікара І.В.,
за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
28.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статей 53, 55, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель 3008, тип двигуна-дизель, тип кузова - універсал, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см. куб, потужність двигуна - 88KW, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту), протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом, а саме - резервним, внаслідок чого прийнято, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2018/000228/2 від 12.12.2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/10822 від 12.12.2018 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. з 28.05.2019 року по 31.05.2019 року перебував на листку непрацездатності, з 03.06.2019 року по 17.06.2019 року у відпустці, з 18.06.2019 по 21.06.2019 року у службовому відрядженні, з 05.08.2019 року по 04.10.2019 року у відпустці та з 07.10.2019 по 11.10.2019 року у службовому відрядженні, у зв'язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено. Окрім того, судові засідання неодноразово відкладались за вмотивованими клопотаннями сторін.
Відповідач скористався процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, направивши його на адресу суду 07.05.2019 року. Згідно змісту відзиву, представник відповідача позовних вимог не визнала. Окрім того, направила на адресу суду додаткові письмові пояснення. У викладених документах пояснила, що прийняття оскаржуваного рішення здійснено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Митним Кодексом України. Зокрема, представником зазначено про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, визначених частиною 2 статті 53 цього Кодексу, які підтверджують заявлену митну вартість транспортного засобу, що ввозиться. Вказала на те, що в ході здійснення митних консультацій з декларантом останнім надано платіжне доручення, яке було відхилене як платіжний документ, оскільки його не можливо ідентифікувати. Даний платіжний документ не стосується оспорюваного транспортного засобу. Вказала на те, що відповідачем, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації №206010/2018/416781 від 26.12.2018 року та доданих до неї документів, відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару підлягала визначенню за резервним методом. Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та наданням висновку експерта. 2-5 методи визначення митної вартості не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2018/10822 від 12.12.2018 року. Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та главою 4 Митного кодексу України. Внаслідок викладеного, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Представники сторін в судове засідання 04.11.2019 року не з'явилися, хоча про час, дату та місце його проведення були належним чином поінформованими, про поважність причин неявки суд не повідомили, заяв та клопотань про його відкладення на адресу суду не направили, що у відповідності до положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України слугувало для суду процесуальною передумовою для можливості продовження розгляду справи за їх відсутності у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.
Позивачем придбано легковий автомобіль марки Peugeot, модель 3008, тип двигуна-дизель, робочий об'єм циліндрів двигуна - 1560 см. куб, потужність двигуна - 88KW, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015 за ціною 7200 Євро.
10.12.2019 року на підставі митної декларації №206010/2018/415209, придбаний позивачем автомобіль ввезено на територію України, що підтверджується Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.
У поданій представником позивача, у електронній формі митній декларації за №206010/2018/415209 на ввезений транспортний засіб, заявлено його митну вартість в розмірі 7200 Євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 7200 Євро, в графі 45 "коригування" вказано 375757,10 гривень, в графі 23 "курс валюти" - 31,31309200 гривень.
До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) №AUK10628(99730) від 05.12.2018 року; декларацію про походження товару №0380 від 05.12.2018 року; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UА20903/2018/70057 від 06.12.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09.10.2015 року; паспорт громадянина України; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів; копію митної декларації країни відправлення 18PL402010E1174537 від 05.12.2018 року.
В ході проведення процедури митних консультацій, позивачем на запит митного органу надано платіжний документ про оплату від 05.12.2018 року (а.с. 67).
12.12.2018 року відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2018/10822 від 12.12.2018 року.
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2018/000228/2 від 12.12.2018 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом визначення митної вартості у розмірі 12000 Євро (стаття 60 Митного кодексу України).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним Кодексом України.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України).
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом, виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, які містять розбіжності, зокрема, сумніви викликав наданий останнім платіжний документ від 05.12.2018 року, щодо оплати в сумі 7200 євро, в якому не зазначено жодних ідентифікуючих реквізитів транспортного засобу, а також його взаємозв'язок з рахунком-фактурою №AUK10628(99730) від 05.12.2018 року.
Відтак, оскільки подані декларантом документи містили розбіжності, а позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, на думку суду, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.
При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав дозволене Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 за N 142/5/2092, зовнішнє джерело - витяг з каталогу Schwake №299496/S, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем правомірно, у відповідності до вказаних норм Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2018/000228/2 від 12.12.2018 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2018/10822 від 12.12.2018 року правомірними, внаслідок чого, в задоволенні позову необхідно відмовити.
За наслідками розгляду справи питання розподілу судових витрат вирішення не потребує.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 );
Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби (вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261).
Суддя Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 08 листопада 2019 р.