Ухвала
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 569/16312/17-ц
провадження № 61-16881св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараш А. А., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження заяви представників товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Гамея Валентина Володимировича та Синявської Христини Юріївни, про роз'яснення постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ; про визнання предметом попередньої іпотеки нежитлових приміщень, титульними правом власності на які володіють відповідачі; про визнання права на задоволення своїх вимог в позасудовому порядку відповідно до іпотечного договору на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя із зазначенням у резолютивній частині рішення про те, що дане рішення суду є підставою для внесення до реєстру записів про іпотеку на підставі іпотечного договору.
Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання предметом попередньої іпотеки нежитлових приміщень, титульним правом власності на які володіють відповідачі, про визнання права на задоволення своїх вимог в позасудовому порядку відповідно до іпотечного договору на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, про вказівку у резолютивній частині рішення, що дане рішення суду є підставою для внесення до реєстру записів про іпотеку на підставі іпотечного договору.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду від 12 червня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Гамея В. В., залишено без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року залишено без змін.
У липні 2019 року представники ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Гамей В . В. та Синавська Х. Ю. , подали до Верховного Суду заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року.
Заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Гамея В. В., мотивована тим, що у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року суд касаційної інстанції зазначив про те, що рішення судів містять вичерпні висновки про обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав, які останній вважав порушеними, які відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, що мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суд касаційної інстанції вказав, що зазначення судами попередніх інстанцій також інших підстав для відмови у позові ТОВ «ФК «Поліс», у даному спорі не має правового значення та не призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, заявник указав, що рішенням суду першої інстанції у даній справі встановлені наступні обставини: 1) відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, на забезпечення якого укладено кредитний договір, не відбулося; 2) відсутність у ТОВ «ФК «Полісся» ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті не дає йому права звертати стягнення на спірну кредитну заборгованість; 3) товариство не є банківською установою, у зв'язку із чим не мав права набувати права вимоги за фінансовими (банківськими) кредитами; 4) товариство позбавлено права звертати стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено спірний кредит; 5) договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами є нікчемним через факт відсутності зареєстрованої іпотеки спірного приміщення в момент укладення указаного договору відступлення; 6) договір іпотеки від 03 жовтня 2007 року припинив свою дію у зв'язку із ліквідацією юридичної особи іпотекодержателя; 7) зобов'язання боржника перед банком та його правонаступниками є погашеними. Переглядаючи справу, суд касаційної інстанції не спростував усіх вищевказаних обставин, що, на думку заявника, є підставою для роз'яснення винесеної у даній справі постанови касаційного суду.
Заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Синавської Х. Ю., мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року суд касаційної інстанції зазначив про те, що: відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації, внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки, до проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається. Заявник вважає, що такі суперечать висновкам, викладеним у інших постановах Верховного Суду, про те, що: існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17); після припинення записів про іпотеку право вимоги за іпотечним договором було відступлено іншому кредитору, а право власності на предмет іпотеки перейшло до іншої особи (посилання на постанову суду касаційної інстанції чи копії такої постанови заявником не надано); суди не повинні розглядати зняття обтяження на спірне майно як підставу для припинення іпотеки та ототожнювати ці поняття, оскільки обтяження лише обмежує право особи на розпоряджання майном (посилання на постанову суду касаційної інстанції чи копії такої постанови заявником не надано). Указане, на думку заявника, є підставою для роз'яснення винесеної у даній справі постанови касаційного суду.
Перевіривши доводи заяв про роз'яснення судового рішення та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що ці заяви не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Постанова Верховного Суду, про роз'яснення якої подано заяви, не підлягає примусовому виконанню, вона не допускає кількох варіантів тлумачення, ця постанова є мотивованою, чіткою і зрозумілою, тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.
По суті доводи заяв представників ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Гамей В. В. та Синавська Х. Ю. , є незгодою з ухваленим судовим рішенням суду касаційної інстанції. Такі доводи зводяться до невірного розуміння вимог чинного законодавства.
Згідно вимог чинного законодавства, особа, яка обрала невірний спосіб захисту свого права, яке вона вважала порушеним, та не отримала, у зв'язку із цим, бажаного для себе вирішення спору по суті, не позбавлена права на судовий захист у спосіб, який визначено законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяв представників ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Гамей В. В. та Синавська Х. Ю. , про роз'яснення постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року в даній справі.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви представників товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Гамея Валентина Володимировича та Синявської Христини Юріївни, про роз'яснення постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик