Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 482/2073/15-ц
провадження № 61-33334св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року у складі судді Баранкевич В. О. та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що 17 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно з яким він передав останньому 15 000,00 доларів США під 4,5 % на місяць, зі строком повернення 17 вересня 2013 року.
Крім того, 24 січня 2013 року, 27 березня 2013 року та 11 квітня 2013 року між позивачем та ОСОБА_5 були укладені договори позики, відповідно до яких ОСОБА_1 передав ОСОБА_5 відповідно 6 000,00 доларів США, 5 000,00 доларів США та 4 000,00 долари США під 5 % на місяць зі строком повернення за двома першими договорами до 01 серпня 2013 року та до 11 липня 2013 року за останнім договором.
Посилаючись на те, що на час укладення договорів позики ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а відтак згідно з положеннями частини третьої статті 61 та частиною другою статті 65 СК України обов'язки за вищевказаними договорами позики поширюються на обох з подружжя, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 солідарно 1 819 970,36 грн боргу за договорами позики.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 липня 2016 року в якості правонаступників померлого ОСОБА_5 залучено спадкоємців померлого - ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Уточнивши свої вимоги під час судового розгляду, позивач, посилаючись на те, що до спадкоємців перейшов обов'язок повернути борг за грошовими зобов'язаннями спадкодавця, які вони зобов'язані виконати в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину, просив стягнути з відповідачів на його користь 1 964 543,41 грн боргу за договорами позики.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19 грудня 2016 року того ж суду, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 982 271,70 грн боргу за договором позики.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 491 135, 85 грн боргу за договорами позики, але в межах вартості майна одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_5
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 491 135,85 грн боргу за договорами позики, але в межах вартості майна одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_5
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 910,00 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 455,00 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_4 користь ОСОБА_1 455,00 грн судового збору.
Рішення районного суду мотивовано тим, що кошти, отримані у борг позичальником ОСОБА_5 витрачені в інтересах сім'ї, а тому відповідачка ОСОБА_2 , як дружина померлого повинна повернути половину боргу. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що діти спадкодавця є спадкоємцями померлого, а тому повинні повернути іншу половину боргу у рівних частках, але в межах вартості спадкового майна. При цьому, судом взято до уваги розрахунок боргу наданий позивачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу відмовлено.
Рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 626 791,50 грн з кожного, в межах вартості частки у майні, одержаному у спадщину, а саме: земельних ділянок, площею 5,3798 га, 12,78 га, 5,3798 га, 5,2300 га, 10,4600 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області.
Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 580,75 грн судового збору з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави по 2 135,00 грн судових витрат з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 478,63 грн судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що отриманні ОСОБА_5 грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
Змінюючи рішення районного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд виходив із вартості частки майна, одержаного кожним у спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , в якій просить скасувати рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог до ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що кредитор не дотримався положень частини другої статті 1281 ЦК України та не пред'явив вимоги до ОСОБА_4 протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, оскільки про майнові вимоги ОСОБА_4 відповідачі дізналися тільки 16 червня 2016 року, а про смерть ОСОБА_5 позивач дізнався 15 грудня 2015 року, коли звернувся із звернувся до відділу ДРАЦС із запитом про надання інформації про смерть боржника.
Суд безпідставно послався на ринкову вартість земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які на цей час не підлягають продажу для встановлення загальної вартості спадкового майна.
Суд здійснив розрахунок не в національній валюті - гривні, а в доларах США, що не відповідає вимогам статті 625 ЦК України та правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14.
Апеляційний суд безпідставно стягнув з відповідача проценти згідно з обліковою ставкою НБУ, змінивши підставу позову та вийшов за межі позовних вимог.
В частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сорочан Є. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року залишити без змін.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 17 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг ОСОБА_5 15 000,00 доларів США зі сплатою 4,5% на місяць строком до 17 вересня 2013 року, про що сторонами складено розписку (а. с. 5).
24 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 також було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг ОСОБА_5 6 000,00 доларів США зі сплатою 5 % на місяць строком до 01 серпня 2013 року, про що сторонами складено розписку (а. с. 7).
Також, 27 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг ОСОБА_5 5 000,00 доларів США зі сплатою 5 % на місяць строком до 01 серпня 2013 року, про що сторонами складено розписку (а. с. 6).
Крім того, 11 квітня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за яким позивач надав у борг ОСОБА_5 4 000,00 доларів США зі сплатою 5 % на місяць строком до 01 серпня 2013 року, про що сторонами складено розписку (а. с. 8).
Свої зобов'язання за договорами позики позичальник не виконав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 залишилось наступне спадкове майно:
- земельна ділянка площею 5,3798 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області, грошова оцінка якої згідно звіту про експертну грошову (оціночну) вартість від 6 лютого 2017 року складає 172 920,00 грн (а. с. 58-81, т. 2);
- земельна ділянка площею 12,78 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області, грошова оцінка якої згідно звіту про експертну грошову (оціночну) вартість від 6 лютого 2017 року складає 403 489,00 грн (а. с. 82-94, т. 2);
- земельна ділянка площею 5,4998 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області, грошова оцінка якої згідно звіту про експертну грошову (оціночну) вартість від 6 лютого 2017 року складає 176 630,00 грн (а. с.95-118, т. 2);
- земельна ділянка площею 5,2300 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області, грошова оцінка якої згідно звіту про експертну грошову (оціночну) вартість від 14 лютого 2017 року складає 168 369 грн. (а. с.120-149, т. 2);
- земельна ділянка площею 10,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцівської сільради Новоодеського району Миколаївської області, грошова оцінка якої згідно звіту про експертну грошову (оціночну) вартість від 14 лютого 2017 року складає 332 175,00 грн (а. с.150-179, т. 2);
Отже, загальна вартість спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 становить 1 253 583,00 грн.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної Новоодеською державною нотаріальною конторою 17 листопада 2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 58220836, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися: син померлого - ОСОБА_3 , дочка - ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , яка відкликала свою заяву та відмовилась від своєї частки у спадковому майні на користь дочки - ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спірні правовідносини регулюються статтями 1281,1282 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачеві було достовірно відомо про існування у її чоловіка боргових зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався, або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Отже, шестимісячний строк для звернення з вимогами до спадкоємців, які прийняли спадщину, відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України, обчислюється від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а не з дня, коли кредитор дізнався про спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до частини третьої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1282 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Судами встановлено, що на час звернення до суду з позовом 05 листопада 2015 року позивач не знав про смерть боржника та вказав ОСОБА_5 відповідачем у справі.
На запит судді Новоодеського районного суду Миколаївської області 16 грудня 2015 року Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Новоодеського районного управління Миколаївської області повідомив, що за результатами перевірки факту смерті в державному реєстрі актів цивільного стану громадян встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03 червня 2016 року представник позивача - адвокат Сорочан Є. В. подав до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів - спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_2 та просив надіслати співвідповідачам копії позовних заяв.
16 червня 2016 року представник позивача - адвокат Сорочан Є. В. подав до суду першої інстанції клопотання про збільшення та уточнення позовних вимог, вказавши відповідачами ОСОБА_3 , та неповнолітню ОСОБА_4 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що позивач звернувся з вимогою до ОСОБА_4 , права та інтереси якої представляє ОСОБА_2 , в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили, що позика та нараховані проценти повинні бути повернуті позичальником за договорами позики від 24 січня 2013 року, 27 березня 2013 року до 01 серпня 2013 року та за договором від 11 квітня 2013 року до 11 липня 2013 року.
Відповідно, починаючи з 02 серпня 2013 року та з 12 липня 2013 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане свідчить, що позикодавець не вправі нараховувати проценти за користування позикою після закінчення строку повернення позики, а саме після 01 серпня 2013 року за договорами позики від 24 січня 2013 року, 27 березня 2013 року та після 11 липня 2013 року за договором позики від 11 квітня 2013 року.
Крім того, апеляційний суд, вирішуючи спір, дійшов помилкового висновку про те, що частка ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 становить 1/2. Зокрема, судом не враховано, що 27 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Новоодеської державної нотаріальної контори в Миколаївській області із заявою в якій відмовилася від отримання належної їй частки у спадщині по закону на користь дочки - ОСОБА_4 (а. с. 69). Таким чином, частка ОСОБА_4 становить 2/3 від спадкового майна після смерті ОСОБА_5 . Ухвалюючи рішення щодо ОСОБА_4 , апеляційний суд порушив права іншого спадкоємця - ОСОБА_3 на ту частку у спадковому майні, на яку він міг би розраховувати.
Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, рішення апеляційної інстанції в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу не відповідає закону та згідно з вимогами статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа в частині вирішення вказаних позовних вимог - передачі на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
В частині вирішення спору до ОСОБА_2 судові рішення не оскаржувались та в касаційному порядку не переглядалися (стаття 400 ЦПК України).
З огляду на наведене, керуючись частиною першою та четвертою статті 411, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
Є. В. Краснощоков
В. П. Курило