Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 753/2748/16-ц
провадження № 61-15353 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - публічне акціонерне товариство «Київенерго»;
представник відповідача - Стефієнко Іван Миколайович;
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у складі судді Парамонова М. Л. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з електропостачання, які надає ПАТ «Київенерго», відповідно до укладеного між ним та ПАТ «Київенерго» договору про користування електричною енергією від 15 жовтня 2004 року.
Зазначав, що добросовісно виконував обов'язки за вказаним договором, заборгованості за спожиту електроенергію не мав. Проте, з 02 листопада 2015 року по 17 листопада 2015 року ПАТ «Київенерго» припинило постачання електричної енергії за вказаною адресою.
Вважав, що припинивши електропостачання, відповідач допустив зловживання монопольним становищем на ринку, порушив вимоги статей 4, 10, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та його законні права споживача.
Зазначав, що вказаними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях, погіршенні стану здоров'я, нервових стресах.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, визнати неправомірними дії ПАТ «Київенерго» по відключенню від електричної мережі квартири АДРЕСА_1 у період з 02 листопада 2015 року по 17 листопада 2015 року та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (третя особа у справі) є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 15 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Київенерго» було укладено договір № 09121610507 про користування електричною енергією за вказаною адресою. Станом на листопад 2015 року за вказаною адресою обліковувалась заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 218,30 грн, яка була погашена 12 листопада 2015 року ОСОБА_3 , з якою також було укладено договір про користування електричною енергією № 09121610507 від 11 листопада 2015 року. Позивач не заперечував факт того, що до листопада 2015 року оплата за спожиту електроенергію здійснювалась лише частково. 30 березня 2015 року та 20 серпня 2015 року споживачам електричної енергії були вручені під підпис попередження про припинення постачання електроенергії за вказаною адресою. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відключення від мережі електропостачання квартири позивача мало місце з причини несвоєчасного та неповного розрахунку за спожиту електроенергію, такі дії відповідача є правомірними та відповідають приписам Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем не надано доказів про відсутність заборгованості за спожиту електроенергію на момент відключення квартири від електропостачання, тому дії відповідача по відключенню квартири позивача від мережі електропостачання були правомірними та відповідали приписам ПКЕЕН. Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про недоведеність позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 753/2748/16-ц із Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що споживачами електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 є два співвласника квартири і борг за спожиту електроенергію виник саме у іншого співвласника квартири - ОСОБА_3 . Разом з тим, він не мав заборгованості за послуги з енергопостачання, своєчасно оплачував вказані послуги за належну йому частину квартири, що підтверджується відповідними доказами, яким суди не надали належної оцінки. Зазначав, що підпис у попередженні про припинення постачання електроенергії йому не належить, попередження від відповідача про припинення енергопостачання не отримував, порушень обов'язків перед енергопостачальником не допускав, тому вважає, що припинивши постачання електроенергії до квартири, співвласником якої він є, відповідач порушив його права споживача, користувача електричною енергією.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено що ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 серпня 2015 року (а.с. 64).
15 жовтня 2004 року між ОСОБА_1 (споживач) та ПАТ «Київенерго» (енергопостачальник) було укладено договір про користування електричною енергією № 09121610507 за вказаною адресою, відповідно до умов якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (а. с. 39-40).
Відомостей про нечинність зазначеного договору матеріали справи не містять.
Встановлено, що облік спожитої електричної енергії здійснюється однофазним лічильником типу С0-5000 № 0004127. До листопада 2015 року оплата за спожиту електроенергію споживачем ОСОБА_1 здійснювалась лише частково (а.с. 65-80, 88).
Згідно з виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , (споживачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) станом на листопад 2015 року обліковувалась заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1 218,30 грн (а.с. 41-45).
30 березня 2015 року та 20 серпня 2015 року споживачам електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 вручено під підпис попередження про припинення постачання електроенергії та наявність заборгованості (а.с. 46, 47).
Згідно наряду-допуску № 727 від 02 листопада 2015 року ПАТ «Київенерго» були проведені роботи по відключенню квартири АДРЕСА_1 від мережі електропостачання (а.с. 48)
Сума заборгованості у розмірі 1 218,30 грн погашена 12 листопада 2015 року у повному обсязі ОСОБА_3 (а.с. 121а, 122), з якою ПАТ «Київенерго» укладено договір про користування електричною енергією № 09121610507 від 11 листопада 2015 року (а.с. 121).
Відповідно до наряду-допуску № 1322 від 17 листопада 2015 року відповідачем було відновлено енергопостачання до квартири позивача (а.с. 50).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За положенням статті 4 ЦПК України 2004 року, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді відшкодування моральної шкоди.
Згідно із частиною першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдана, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ПКЕЕН) передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Пунктом 11 укладеного між сторонами договору про користування електричною енергією та пунктом 42 ПКЕЕН передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Крім того, пунктом 20 договору про користування електричною енергією та пунктом 48 ПКЕЕН передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією.
Згідно з пунктом 35 ПКЕЕН енергопостачальник має право відключити споживача, зокрема у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.
У разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями (пункт 27 ПКЕЕН).
Відповідно до статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відключення 02 листопада 2015 року від мережі електропостачання квартири позивача мало місце з причини несвоєчасного та неповного розрахунку за спожиту електроенергію, такі дії відповідача є правомірними та відповідають приписам ПКЕЕН.
Судами встановлено, що станом на листопад 2015 року за квартирою АДРЕСА_1 обліковувалась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 1 218,30 грн.
При цьому, позивач не заперечував факт того, що до листопада 2015 року оплата за спожиту електроенергію здійснювалась лише частково, належних та допустимих доказів на спростування доводів про наявність заборгованості за спожиту електроенергію на момент відключення квартири від електропостачання, позивач не надав.
Також судами враховано та не заперечувалось сторонами у справі, що облік спожитої електричної енергії здійснювався одним лічильником, особові рахунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не розділені, окремі договори про користування електричною енергією з кожним із співвласників квартири не укладались. Крім того, договори, укладені з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2004 році та 2015 році відповідно, укладались на весь об'єкт енергопостачання, що не заперечував позивач під час розгляду справи.
Також судами враховано, що 30 березня 2015 року та 20 серпня 2015 року споживачам електричної енергії за вказаною адресою були вручені під підпис попередження про припинення постачання електроенергії та наявність заборгованості, що підповідає вимогам пункту 27 ПКЕЕН. Повторне підключення квартири до мережі електропостачання відбулось 17 листопада 2015 року після повного погашення заборгованості ОСОБА_3 .
Отже, відключення квартири позивача від мережі електропостачання було здійснено ПАТ «Київенерго» у відповідності до вимог чинного законодавства за наявності відповідної підстави: невиконання позивачем положень договору та нормативно-правових актів у сфері електроенергетики щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, що призвело до виникнення заборгованості. Тому є правильними висновки судів про відсутність правових підстав для визнання дій ПАТ «Київенерго» неправомірними та відшкодування на користь позивача моральної шкоди.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що заборгованість за спожиту електроенергію виникла у іншого співвласника квартири - ОСОБА_3 , тому дії відповідача по відключенню квартири від мережі електропостачання порушують права споживача ОСОБА_1 , який добросовісно виконує зобов'язання за договором та своєчасно сплачує послуги за користування електричною енергією, а також доводи про те, що він не отримував від відповідача попередження про виключення, - не є підставою для скасування судових рішень та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а зводяться лише до власного тлумачення норм права позивачем.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович