Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 367/3240/15-ц
провадження № 61-19509св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
представники Кабінету Міністрів України: Воробей Марина Сергіївна , Литовченко Валентина Петрівна , Бакланова Анна Вадимівна , Жук Тетяна Анатоліївна , Бевха Ігор Ігорович ,
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_6 ,
представники Гостомельської селищної ради Київської області: Чернуха Вікторія Володимирівна , Гусєва Юлія Миколаївна , Кінаш Уляна Ярославівна , Ковальчук Уляна Ярославівна ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_11 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Суханової Є. М.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Кабінет Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), ОСОБА_11 , про визнання недійсним рішення ради, державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Київської області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Так, рішенням Гостомельської селищної ради від 16 серпня 2010 року № 1400-54-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_11 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_11 видано державний акт серії ЯЛ № 455068 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрованого відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602446. В подальшому на підставі договору дарування від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_11 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_6 , вартість якої складала 120 180 грн.
Вказував, що перевіркою встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 10 серпня 2010 року № 1400-54-V у приватну власність передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель Київської області. Зокрема, за інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені згідно з планово-картографічними матеріалами вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, проте, у період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2011 року на території Гостомельської селищної ради площа земель запасу не змінювалась. Крім того, на момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та Виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 17 Київського лісництва.
Також на обґрунтування позову зазначав, що земельну ділянку передано ОСОБА_11 з порушенням порядку зміни цільового призначення земель, оскільки цільове призначення спірної земельної ділянки змінено в порушення норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту, що відповідно до статті 21 ЗК України є підставою для визнання недійсним оскаржуваного рішення Гостомельської селищної ради Київської області.
Крім того, Указом Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 01 травня 2014 року № 446/2014 його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд», а саме за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», у тому числі кварталу № 17, за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку у приватну власність. Отже, земельна ділянка, яка відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову наразі є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Зазначав, що про допущені порушення прокуратура Київської області дізналась після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, тому строк позовної давності не пропущено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, перший заступник прокурора Київської області просив суд: визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 16 серпня 2010 року № 1400-54-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,1000 га.; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №455068, виданого ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191 площею 0,1000 га з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_12 ; витребувати з володіння ОСОБА_12 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191 площею 0,1000 га вартістю 120 180 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2017 року у складі судді Пархоменко О. В. позов першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами зроблено заяви про застосування строків позовної давності, а посилання позивача про те, що про порушення прокуратура довідалася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, спростовується відповіддю КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 21 листопада 2014 року № 873, в якій зазначено, що з листа прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 року було пред'явлено 18 позовів на площу 2,7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради Київської області, державних актів та повернення земельних ділянок. Крім того на адресу Гостомельської селищної ради Київської області прокуратурою м. Ірпеня прокуратури Київської області неодноразово направлялися вимоги про надання належним чином завірених копій рішень Гостомельської селищної ради Київської області щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 із наданням повного пакету документів, на підставі яких приймалися вказані рішення (від 06 жовтня 2010 року за № 8802; 13 січня 2011 року за № 312; від 11 лютого 2011 року за № 1425; від 04 липня 2011 року за № 5081). На час звернення заступника прокурора Київської області з вказаним позовом вже не діяли положення частини четвертої статті 268 ЦК України, а отже строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 16 серпня 2010 року № 1400-54-V, яким передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 455068, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191, площею 0,1000 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_6
Витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , вартістю 120 180 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель, переданих у постійне користування КП «Святошинське лісопаркове господарство». Будь-якого погодження на вилучення з постійного користування спірної земельної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало та уповноважений орган державної влади відповідного рішення з цього приводу не приймав, а тому оскаржуване рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_11 та видачу їй державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить вимогам закону та порушує права держави, які підлягають захисту. Крім того, на час передачі Гостомельською селищною радою Київської області у власність ОСОБА_11 спірної земельної ділянки межі селища Гостомель Київської області у встановленому законом порядку не устанавлювалися, проект встановлення меж не розроблявся і не затверджувався, державний акт, який би визначав межі села та генеральний план населеного пункту відсутній, що свідчить про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та порушення прав держави, які підлягають захисту.
Щодо строків позовної давності апеляційний суд зазначив, що першим заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який наділений правом розпоряджатися землями лісогосподарського призначення, у тому числі спірною земельною ділянкою, відповідно до статті 149 ЗК України. Матеріали справи не містять доказів, що Кабінету Міністрів було відомо про порушення свого права на розпорядження землями лісогосподарського призначення, зокрема, про виділення ОСОБА_11 спірної земельної ділянки, що запитувалася його згода на це та направлялися копії рішень, тощо. Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції помилково наділив першого заступника прокурора Київської області статусом самостійного позивача та дійшов хибного висновку щодо початку перебігу позовної давності з дня виявлення прокуратурою факту порушення земельного законодавства, а відтак - і про сплив позовної давності. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу державної влади, права та інтереси якого він захищає, то і перебіг позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційних скаргах ОСОБА_6 та Гостомельська селищна рада Київської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Гостомельської селищної ради Київської області у справі, надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 517/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що заступником прокурора Київської області пропущено строк позовної давності, передбачений положенням статті 257 ЦК України.
Зазначається, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року було виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України. Згідно пункту 5 Перехідних положень вищевказаного закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» набрав чинності 15 січня 2012 року, тому саме з цієї дати необхідно відраховувати відлік трирічного строку, який сплинув 15 січня 2015 року.
Також вказується, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що строк заступником прокурора Київської області не пропущено, тому що про порушення прокуратура довідалась лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, спростовується відповіддю КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 21 листопада 2014 року № 873 у якій зазначено, що з листа прокуратури м. Києва їм стало відомо, що протягом 2011-2012 років було пред'явлено 18 позовів на площу 2,7 га про скасування рішень Гостомельської селищної ради Київської області, державних актів та повернення земельних ділянок.
Крім того, посилається на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року встановлено, що у КП «Святошинське лісопаркове господарство» відсутні правовстановлюючі документи на спірні території, дане підприємство не є державним лісогосподарським підприємством, у нього відсутні документи, що посвідчують право користування на спірну земельну ділянку.
Також зазначає, що рішенням Гостомельської селищної ради від 21 вересня 2006 року № 159-08-V було затверджено проект генерального плану селища Гостомель, що розроблявся в складі Генерального плану Ірпінського регіону. Відповідно до затвердженої містобудівної документації та згідно викопіювання з бази даних державного земельного кадастру «ПК АС «Ведення чергового кадастрового плану» селища Гостомель» території по АДРЕСА_1 входять до складу території Гостомельської селищної ради. Крім того, перебування спірної земельної ділянки в межах селища Гостомель Київської області підтверджується Перспективним планом формування територій громад Київської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 1206-р.
Касаційна скарга Гостомельської селищної ради Київської області мотивована тим, що прокуратурі Київської області було відомо про рішення Гостомельської селищної ради від 2010 року, якими було відведено земельні ділянки по АДРЕСА_1 , ще у 2011 році. Вказує, що на адресу Гостомельської селищної ради Київської області прокурором м. Ірпеня Київської області 06 жовтня 2010 року за № 8802 направлено вимогу про надання оригіналів рішень Гостомельської селищної ради щодо передачі у власність земельних ділянок по АДРЕСА_1 , а також повний пакет документів, на підставі яких приймались рішення. На вказану вимогу селищною радою було направлено оригінали відповідних рішень та повний пакет документів, на підставі яких приймалися вказані рішення, підтвердженням отримання зазначених документів є підпис представника прокуратури на супровідному листі.
Також не погоджується з висновками апеляційного суд про те, що Гостомельською селищною радою не заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки закон не вимагає певної форми подання заяви про застосування строків позовної давності, письмової чи усної. Зазначає, що вказану заяву зроблено у запереченнях на позовну заяву.
Вказує, що висновки апеляційного суду про те, що оскаржуваним рішенням Гостомельської селищної ради передано у приватну власність земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель Київської області і є землями національного природного парку «Голосіївський», не відповідають дійсності.
Разом із тим, апеляційним судом залишено поза увагою те, що Гостомельська селищна рада Київської області приймала оскаржувані рішення в 2010-2011 роках, а Указ Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» було прийнято лише 01 травня 2014 року, а тому на дату прийняття відповідних рішень Гостомельська селищна рада Київської області діяла у межах та в спосіб, передбачений законом, відводила земельні ділянки в межах селища, які були землями житлової та громадської забудови.
В межі селища Гостомель село Мостище (територія сучасних АДРЕСА_1 ) було включено відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 22 липня 1967 року № 566. В подальшому згідно рішення Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено адміністративні межі Ірпінського району разом із адміністративними межами селища Гостомель, яке входило до складу м. Ірпінь
Крім того, перебування спірної земельної ділянки в межах селища Гостомель Київської області підтверджується Перспективним планом формування територій громад Київської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 1206-р.
Також зазначається, що апеляційним судом при прийняті оскаржуваного рішення було порушено принцип захисту права власності ОСОБА_6 , який закріплений у статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року прокуратурою Київської області подано відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є повністю законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Судом надано вірну оцінку тим обставинам, що відповідно до картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство» та знаходиться у кварталі № 17 Київського лісництва. Крім того, апеляційним судом правильно взято до уваги доводи прокурора про порушення у даній справі інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки спірна земельна ділянка наразі є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду, вкритих лісом.
Зазначає, що прокуратурою Київської області дотримано строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України. Вказує, що перебіг позовної давності починає обчислюватись від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 16 серпня 2010 року № 1400-54-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_11 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення ОСОБА_11 видано державний акт серії ЯЛ № 455068 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0191, площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрованого відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602446.
В подальшому на підставі договору дарування від 20 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М. С., зареєстрованого в реєстрі за № 4894, ОСОБА_11 подарувала вказану земельну ділянку ОСОБА_6 , вартість якої складала 120 180 грн.
На даний час власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_6
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_6 та Гостомельської селищної ради підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду відповідає.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно із частиною другою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, 2004 року, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, яка діяла на час пред'явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Частиною другою статті 1 ЛК України (зараз та надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Згідно з частиною другою статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.
Відповідно до статті 19 ЗК України (зараз та надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (статті 5 ЛК України).
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України.
Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року спірна територія була лісами ще за радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.
Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, за відсутності, при цьому. жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою Кабінету Міністрів України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором права держави на спірну земельну ділянку.
Отже, встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суд апеляційної інстанції врахував наведені вище норми законодавства.
Доводи касаційних скарг Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_6 , що спірна земельна ділянка не знаходиться за межами селища Гостомель є необґрунтованими, оскільки згідно відповіді на запит прокуратури Київської області ВО «Укрлержліспроект» зазначило, що земельні ділянки з кадастровими номерами, у тому числі земельна ділянка, яка зараз належить ОСОБА_6 , згідно Публічної кадастрової карти накладаються на кв. НОМЕР_1 Київського лісництва Святошинського ЛМГ (т. 1 а. с. 42).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що першим заступником прокурора Київської області доведено незаконність рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 16 серпня 2010 року № 1400-54-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,1000 га.
Також не можуть бути прийняті доводи касаційної скарни Гостомельської селищної ради Київської області про те, що розпорядження спірною земельною ділянкою не відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України з огляду на таке.
Судами встановлено, що Указом Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 01 травня 2014 року № 446/2014 його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд», а саме за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», у тому числі кварталу № 17, за рахунок якого відведено спірну земельну ділянку у приватну власність.
Отже, земельна ділянка, яка відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, наразі є територією національного природного парку «Голосіївський» та відноситься до земель природно-заповідного фонду.
Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Повноваження Кабінету Міністрів України визначено статтями 122, 149 ЗК України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеної земельної ділянки від добросовісного набувача - ОСОБА_6 в порядку статті 388 ЦК України.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
З урахуванням вказаного, Верховний Суд враховує, що в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_6 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18 і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18).
З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_6 у збереженні права на земельну ділянку.
Отже, витребування земельної ділянки у ОСОБА_6 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
У позовній заяві перший заступник прокурора Київської області зазначив, що прокуратура довідалась про допущені порушення після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51.
З позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України прокурор звернувся у травні 2015 року.
Представник Кабінету Міністрів України в суді апеляційної інстанції зазначив, що Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення свого права як розпорядника спірної земельної ділянки з моменту пред'явлення прокурором позову, тобто після отримання позовної заяви у червні 2015 року.
На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як належного розпорядника землі.
Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Подібні висновки викладені у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/3246/15-ц (провадження № 61-11159св19).
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнив позов першого заступника прокурора Київської області.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович