Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 554/8661/16-ц
провадження № 61-26312св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Полтавської області в інтересах Державної екологічної інспекції у Полтавській області,
відповідачі: Шевченківська (Октябрська) районна у м. Полтава ради, ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, головне управління держгеокадастру у Полтавській області, управління з питань містобудування та архітектури, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Лобова О. А., Мартєва С. Ю.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року заступник прокурора Полтавської області в інтересах державної екологічної інспекції у Полтавській області звернувся до суду з позовом до Шевченківської (Октябрської) районної у м. Полтави ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління культури Полтавської обласної державної адміністрації, головне управління держгеокадастру у Полтавській області, управління з питань містобудування та архітектури, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішень про надання у власність земельної ділянки, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході розслідування кримінального провадження від 08 лютого 2016 року № 42015170000000047 виявлено порушення земельного законодавства при передачі у приватну власність земельної ділянки площею 2 150 кв. м по АДРЕСА_1 та подальшої зміни її цільового призначення.
Згідно з висновками управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 09 лютого 2011 року та з довідкою управління держкомзему у м. Полтава від 21 березня 2011 року, якими керувалися посадові особи Октябрської районної у м. Полтава ради під час затвердження проекту землеустрою, спірна земельна ділянка відноситься до зелених насаджень загального користування, потрапляла у водоохоронну зону річки Тарапунька та є зоною ландшафту, що охороняється, інша її частина знаходиться в межах червоних ліній.
Віднесення цієї земельної ділянки до зони зелених насаджень відображено у скорегованому Генеральному плані м. Полтави, затвердженому рішенням Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року. Відповідно до викопіювання з карти планувальних обмежень центральної частини міста (що є додатком до Генерального плану м. Полтава), схеми зонування території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 30 грудня 1999 року, правил забудови історичного центру м. Полтава, затверджених рішенням Полтавської міської ради від 14 червня 2003 року, дану ділянку віднесено до рекреаційного району, зони ландшафту, що охороняється. При цьому згідно планувальних обмежень, наданих управлінням з питань містобудування та архітектури Полтавського міськвиконкому 09 лютого 2011 року та 17 квітня 2014 року, спірна земельна ділянка відноситься до зелених насаджень загального користування та зони ландшафту, що охороняється. Генеральним планом міста, планом зонування, правилами забудови історичного центру міста Полтава використання ділянки у сільськогосподарських цілях та будівництво об'єктів на зазначеній території не передбачено.
Також при прийняті рішення Октябрською районною у м. Полтава радою від 24 жовтня 2013 року порушено вимоги частини дев'ятої статті 118 ЗК України, відповідно до якої рішення про надання земельної ділянки у власність приймаються відповідними органами місцевого самоврядування після отримання позитивного висновку обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації. Матеріали проекту землеустрою не містять висновку експертизи, тому рішення про його затвердження не відповідає вимогам законодавства. Прибережну захисну смугу водного об'єкту під час розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 установлено шляхом фактичного виміру без розроблення окремого проекту землеустрою та без урахування крутизни схилів.
Відповідно до висновку управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 17 квітня 2014 року, скорегованого Генерального плану м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року, схеми планувальних обмежень (що є додатком до генерального платну міста), Історико - архітектурного опорного плану м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 27 грудня 2013 року, земельна ділянка, щодо якої змінено цільове призначення, знаходиться на території зелених насаджень загального користування, в межах історичного ареалу міста, в зоні охоронюваного ландшафту, в водоохоронній зоні, в санітарно-захисній зоні складів, заборонених, непридатних і неопізнаних отрутохімікатів, частина ділянки потрапляє в межі червоних ліній по АДРЕСА_2 .
Надання ділянки, віднесеної до зелених насаджень загального користування та не призначеної для містобудівних потреб, у власність для сільськогосподарського використання суперечить положенням Генерального плану м. Полтава як основному виду містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрутування довгострокової стратегії планування та забудови м. Полтава та не відповідає нормам земельного та містобудівного законодавства.
Враховуючи вищевикладене заступник прокурора Полтавської області просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 жовтня 2013 року, яким затверджено проект відведення та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 150 кв . АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення Октябрської районної у м. Полтава ради від 31 липня 2014 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 5310137000:15:002:0227), яка належить ОСОБА_1 , змінивши цільове призначення вказаної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 від 14 листопада 2013 року, індексний номер 12823940, видане ОСОБА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 від 11 вересня 2014 року, індексний номер 26690936, видане ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 22 листопада 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1143, за яким ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 продано ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області від 14 листопада 2013 року № 7959921 про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Дробітько В. В. від 22 листопада 2013 року № 8236456 про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_1 ; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 від 13 листопада 2013 року за ОСОБА_2 № 3384523; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_2 від 22 листопада 2013 року № 3501362.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня 2017 року у складі судді Січиокно Т. О. у задоволенні позову заступника прокурора Полтавської області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до повноважень Шевченківської (Октябрської) районної у м. Полтаві ради не відноситься перевірка достовірності та правильності висновків відповідних контролюючих органів про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та погодження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, оскільки кожен орган, який погоджує відповідний висновок, самостійно несе відповідальність за це в межах вчинених повноважень. Вказував, що на час прийняття рішення про погодження проекту землеустрою на розгляд виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради було надано дані щодо розташування земельної ділянки, зазначено її цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які заздалегідь погоджені з відповідними контролюючими органами. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення було прийнято в межах компетенції Октябрської районної у м. Полтаві ради й саме в її діях будь-яких порушень не встановлено.
Крім того, зазначено, що рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтави раді від 12 жовтня 2010 року № 462 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки», яким надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 3 500 кв. м для ведення особистого селянського господарства, прийнято задовго до затвердженого генерального плану м. Полтави, на яке посилався позивач.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю.
Також вказано, що оскільки суд відмовляє у задоволенні позову за необґрунтованістю, то наслідки спливу позовної давності, про застосування якої було заявлено ОСОБА_1 , не застосовуються.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов заступника прокурора Полтавської області задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 жовтня 2013 року, яким затверджено проект відведення та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 150 кв . м по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Визнано незаконним та скасовано рішення Октябрської районної у м. Полтава ради від 31 липня 2014 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 5310137000:15:002:0227), яка належить ОСОБА_1 , змінивши цільове призначення вказаної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 від 14 листопада 2013 року № 12823940, видане ОСОБА_2
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 від 11 вересня 2014 року № 26690936 видане ОСОБА_1
Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 22 листопада 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1143, за яким ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 продано ОСОБА_1
Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області номер 7959921 від 14 листопада 2013 року про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_2
Скасовано рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. № 8236456 від 22 листопада 2013 року про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_1
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за Довгалем І . М . № 3384523 від 13 листопада 2013 року.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_1 . № 3501362 від 22 листопада 2013 року.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до матеріалів Генерального плану м. Полтава, який було затверджено у 2006 році, земельну ділянку по АДРЕСА_1 віднесено до зелених насаджень загального користування. Генеральний план м. Полтави, який було затверджено у 2012 році, щодо спірної земельної ділянки змін не зазнав. Вказане підтверджується листом управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 22 вересня 2016 року.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що станом на час передання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 вона була віднесена до зелених насаджень загального користування.
Крім того, відповідно до довідки управління Держкомзему у м. Полтаві від 21 березня 2011 року спірна земельна ділянка потрапляє у водоохоронну зону річки Тарапунька, а частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній.
Відповідно до Правил забудови історичного центру м. Полтави, затверджених рішенням Полтавської міської ради від 14 червня 2003 року, земельну ділянку по АДРЕСА_1 віднесено до рекреаційного району, зони ландшафту, що охороняється.
Також вказано, що згідно викопіювання з карти планувальних обмежень центральної частини м. Полтави, що є додатком до Правил забудови історичного центру Полтави, спірна земельна ділянка потрапляє до кварталу, позначеного літерами ОР, а саме рекреаційний район, ліси і лісопарки. При цьому статтею 2.2. Правил у зоні, позначеній літерами ОР, дозволяється використання території під ліси і лісопарки, ландшафт, що охороняється. Цією ж статтею визначено, що види користування у кварталі, які не передбачені статтею 2.2 Правил, - заборонені.
Враховуючи те, що Октябрська районна у м. Полтава рада в порушення положень статей 83, 186-1 ЗК України не перевірила відповідність проектної документації нормативним актам, що врегульовують питання землеустрою та містобудування, апеляційний суд дійшов висновку, що затвердження Октябрською районною у м. Полтава радою проекту відведення та передача у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить положенням чинного законодавства.
Також зазначено, що відведення та зміна цільового призначення спірної земельної ділянки було проведено без відповідного погодження, тобто вчинено з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними виданих на підставі таких рішень свідоцтв про право власності, є підставою для скасування державної реєстрації як права власності на спірну земельну ділянку, так і переходу права до іншої особи.
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року щодо спірної земельної ділянки, апеляційний суд врахував положення статті 228 ЦК України.
Крім того, вказано, що повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади не є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 679/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що визнання судом апеляційної інстанції договору купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року недійсним на підставі статті 228 ЦК України є безпідставним, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження вини відповідача чи ОСОБА_2 , яка виражається в намірі порушити публічний порядок.
Крім того, зазначає, що є хибним висновок апеляційного суду про те, що повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади не є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки вказаний висновок не узгоджується із положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Тобто у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Також не згоден із висновком апеляційного суду про те, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась з порушенням законодавства, оскільки відповідно до положень статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок, а тому під час ухвалення рішення Октябрською районною у м. Полтава радою «Про затвердження технічної документації із землеустрою та проектів відведення із зміною цільового призначення» від 31 липня 2014 року порушень законодавства не було.
Вказує, що не згоден із висновками апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка є землею зелених насаджень та з тим, що частина її знаходиться в межах прибережної захисної смуги. Зазначає, що як суд апеляційної інстанції, так і експерт, який проводив судову земельну-технічну експертизу по кримінальному провадженню № 42015170000000047, використовували Генеральний план м. Полтави, який було затверджено у 2012 році, що є неналежним доказом, оскільки рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтава ради № 462 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки» було прийнято 12 жовтня 2010 року.
Крім того, не було враховано того, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а позивачем не надано будь-яких доказів про його обізнаність щодо порушення земельного законодавства під час її відведення, або ж доказів того, що він сам умисно сприяв порушенню.
Посилається також на те, що під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом не було вирішено питання щодо його заяви про застосування строків позовної давності, яку ним було подано до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив від заступника прокурора Полтавської області на касаційну скаргу, в якому зазначено, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують на законність судового рішення не впливають.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 жовтня 2010 року рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 462 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки» надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту відведення зі складу земель житлової та громадської забудови міста земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 3500 кв. м для ведення особистого селянського господарства, відповідно до схеми, погодженої управлінням з питань містобудування та архітектури Полтавського міськвиконкому.
Дане рішення затверджене сесією Октябрської районної у м. Полтаві ради 14 жовтня 2010 року.
28 грудня 2010 року виконавчий комітет Октябрської районної у м. Полтаві ради рішенням № 594 «Про внесення змін у рішення Октябрського райвиконкому» за заявою ОСОБА_2 внесено в рішення Октябрського райвиконкому № 462 від 12 жовтня 2010 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення…» такі зміни: в пункт 2 вказаного рішення слова «площею 3500 кв. м» замінено словами «площею 2 150 кв. м» далі за текстом.
08 листопада 2011 року рішенням виконавчим комітетом Октябрської районної у м. Полтаві ради № 405 «Про продовження терміну виготовлення та погодження проекту відведення земельних ділянок» продовжено до 01 грудня 2012 року термін виготовлення та погодження проекту відведення на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення якого наданий ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 рішення Октябрського райвиконкому № 462 від 12 жовтня 2010 року.
Проект землеустрою по АДРЕСА_1 розроблений на замовлення ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки житлової та громадської забудови (для ведення особистого селянського господарства).
Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, 23 березня 2012 року відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
21 березня 2012 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища не погоджено та повернуто подання на розгляд проекту землеустрою щодо відведення.
31 січня 2013 року рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради «Про продовження терміну виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки» продовжено до 01 лютого 2014 року термін виготовлення та погодження проекту відведення на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , дозвіл на виготовлення якого наданий ОСОБА_2
Висновком управління Держземагенства у м. Полтава від 11 вересня 2013 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2 150 кв. м по АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2013 року рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради VI скликання тридцять восьмої сесії «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва» затверджено проект відведення та передання у власність ОСОБА_2 із земель комунальної власності земельну ділянку по АДРЕСА_1 площа якої відповідно до проекту відведення, виготовленого ТОВ НВІ «Укрземсервіс», становить 2 150 кв. м для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5310137000:15:002:0227.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дробітько В. В. від 14 листопада 2013 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_2
22 листопада 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі - продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., зареєстровано в реєстрі за № 1143, згідно якого покупець прийняв у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:15:002:0227, площею 0,215 га.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дробітько В. В. від 22 листопада 2013 року проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310137000:15:002:0227 за ОСОБА_1
31 липня 2014 року рішенням Октябрської районної у м. Полтаві ради VI скликання тридцять восьмої сесії «Про затвердження технічної документації із землеустрою та проектів відведення із зміною цільового призначення» затверджено проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 2 150 кв. м для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року, змінивши цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Відповідно до матеріалів Генерального плану м. Полтави, затвердженого у 2006 році, спірна земельна ділянка віднесена до зелених насаджень загального користування. У цій частині Генеральний план м. Полтави не зазнав змін згідно редакції від 2012 року. Викладене підтверджується листом Управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 22 вересня 2016 року.
З наведеного вбачається, що станом на час передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , вона була віднесена до зелених насаджень загального користування.
Відповідно до довідки управління Держкомзему у м. Полтаві від 21 березня 2011 року, спірна земельна ділянка потрапляє у водоохоронну зону річки Тарапунька, а частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній.
Згідно з Правилами забудови історичного центру м. Полтави, затвердженими рішенням Полтавської міської ради від 14 червня 2003 року, земельну ділянку по АДРЕСА_1 віднесено до рекреаційного району, зони ландшафту, що охороняється.
Відповідно до викопіювання з карти планувальних обмежень центральної частини м. Полтави, що є додатком до Правил забудови історичного центру Полтави, спірна земельна ділянка потрапляє до кварталу, позначеного літерами ОР, а саме рекреаційний район, ліси і лісопарки. При цьому статтею 2.2. Правил у зоні, позначеній літерами ОР, дозволяється використання території під ліси і лісопарки, ландшафт, що охороняється. Цією ж статтею визначено, що види користування у кварталі, які не передбачені статтею 2.2 Правил, - заборонені.
Генеральним планом м. Полтави, планом зонування та Правилами забудови історичного центру м. Полтави не передбачена можливість використання спірної земельної ділянки в сільськогосподарських цілях, а також можливість будівництва на ній об'єктів, які не відповідають охоронному характеру земельної ділянки.
Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Також частиною четвертою статті 83 ЗК України прямо передбачена заборона на передачу у приватну власність земель загального користування, до яких відноситься спірна земельна ділянка.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до повноважень Октябрської районної у м. Полтава ради відноситься перевірка відповідності проектної документації нормативним актам, що врегульовують питання землеустрою та містобудування, а тому висновок місцевого суду про те, що вказана районна рада не мала повноважень на перевірку проекту землеустрою перед його затвердженням та подальшим переданням земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , є помилковими.
Таким чином, затвердження Октябрською районною у м. Полтава радою проекту відведення та передання у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки суперечить положенням чинного законодавства.
Відповідно до висновку управління з питань містобудування та архітектури виконкому Полтавської міської ради від 17 квітня 2014 року скорегованого Генерального плану м. Полтави, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 16 березня 2012 року, схеми планувальних обмежень (що є додатком до Генерального плану міста), Історико-архітектурного опорного плану м. Полтави, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 27 грудня 2013 року, земельна ділянка, щодо якої змінюється цільове призначення, знаходиться в межах історичного ареалу міста, у зоні охоронюваного ландшафту, в водоохоронній зоні, в санітарно-захистній зоні складів, заборонених, непридатних і неопізнаних отрутохімікатів, частина земельної ділянки потрапляє в межі червоної лінії по АДРЕСА_2 .
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» місто Полтаву віднесено до історичного населеного пункту України.
Згідно пункту 5 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
Пунктом 14 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, передбачено, що нове будівництво в охоронюваних зонах історичних ареалів можливо тільки у виняткових випадках. Зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафту.
Межі історичного ареалу визначені Історико-архітектурним опорним планом м. Полтави, затвердженим рішенням Полтавської міської раді від 27 грудня 2013 року. Спірна земельна ділянка перебуває в історичному ареалі м. Полтави.
Згідно зі статтею 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відведення спірної земельної ділянки та зміна її цільового призначення було здійснено без відповідного погодження.
Згідно зі статтею 114 ЗК України санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Враховуючи те, що спірна земельна ділянка потрапляє у санітарно-захисну зону, тому будівництво на ній. як і зміна її цільового призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд суперечить чинному законодавству.
Таким чином, врахувавши положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними виданих на підставі таких рішень свідоцтв про право власності, є підставою для скасування державної реєстрації як права власності на спірну земельну ділянку, так і переходу права до іншої особи.
Також вказано, що повернення спірної земельної ділянки у власність територіальної громади не є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки останній мав проявити розумну обачність та допустимі сумніви у законності переходу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року щодо спірної земельної ділянки, апеляційний суд врахував положення статті 228 ЦК України.
Що стосується доводів касаційної скарги про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 було подано заяву про застосування строків позовної давності (т 1 а. с. 196-200).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження 14-96цс18) зазначено, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Суд першої інстанції вказану заяву по суті не вирішував, оскільки, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Полтавської області є необґрунтованими.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, (провадження № 14-460цс18) зазначено, що як у висновках, викладених у постановах Верховного Суду України, так і у висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, сформульовано, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення законупро початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Такі висновки ґрунтуються на аналізі норм статей 256, 261, 267 ЦК Українита статті 45 ЦПК України(у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом).
У заяві про застосування строків позовної давності ОСОБА_1 зазначає, що 21 березня 2012 року до Державної екологічної інспекції у Полтавській області було направлено висновок Державного управління охорони навколишнього середовища у Полтавській області про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 в оренду для ведення особистого селянського господарства, а тому, починаючи з 21 березня 2012 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області була обізнана про те, що ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства та про підстави, з яких даний висновок не було погоджено.
Разом із тим, слід зазначити, що висновок про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прокурором не оскаржувався, подаючи позов 20 жовтня 2016 року прокурором було оскаржено саме рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради від 24 жовтня 2013 року, яким було затверджено проект відведення та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 150 кв. м по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Сама по собі відмова у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може слугувати початком відліку строку позовної давності у вказаній справі, оскільки наявність вказаного висновку не порушувало прав Державної екологічної інспекції у Полтавській області. Крім того, вказаним висновком було відмовлено у погодженні проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду, а не передача її власність.
Таким чином, слід дійти висновку, що, звертаючись до суду із вказаним позовом у жовтні 2016 року, заступником прокурора Полтавської області строку позовної давності пропущено не було.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами й обґрунтовано задовольнив позов заступник прокурора Полтавської області.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович