Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 128/1960/16-ц
провадження № 61-5655св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Пултівецька сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно у вигляді житлового будинку та господарських прибудов, що розташовані на АДРЕСА_1 , який належав їй на праві власності.
Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 52 років померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина у вигляді вищезазначеного житлового будинку.
Із спадкодавцем він (позивач) спільно та постійно проживав однією сім'єю до смерті, а також на момент відкриття спадщини станом на 23 грудня 1992 року.
Спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , окрім нього, є її рідний син ОСОБА_2 , проте він спадщину не приймав та на неї не претендує, до нотаріуса з заявою не звертався, дії які були б направлені на її фактичне прийняття, не вчиняв. Інших спадкоємців немає.
Зазначав, що він (позивач) прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, у березні 1993 року зробив поточний ремонт будинку, що належав спадкодавцю на праві власності, а також здійснював догляд за будинком. Із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався, оскільки вважав достатньою підставою фактичне її прийняття.
Посилаючись на наведені обставини, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у вигляді одного цілого житлового будинку та господарських прибудов, розташованих на АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно у вигляді одного цілого житлового будинку та господарських прибудов, що розташовані на АДРЕСА_1 , і який належав на праві особистої власності ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Апеляційний суд виходив із відсутності правових підстав для віднесення ОСОБА_1 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд не з'ясував фактичних обставин справи, не надав їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що відповідач визнав позов і не заперечував проти його задоволення.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Витребувано зазначену справу з Вінницького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 128/1960/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з цілого житлового будинку з господарськими прибудовами на АДРЕСА_1 , що належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності від 04 листопада 1993 року № 4.
На час смерті ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала.
Згідно довідки від 08 травня 2001 року, виданої виконкомом Пултівецької сільської Жмеринського району Вінницької області, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є син померлої ОСОБА_2 та пасинок ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців не має. Заповіт не вчинявся.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки на день її смерті проживав разом зі спадкодавцем в її будинку на АДРЕСА_1 , а тому просив на підставі статті 549 ЦК УРСР та статей 328, 392, 1264, 1268 ЦК України встановити факт прийняття ним спадщини та визнати за ним право власності на спадкове майно.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначав, що він є рідним сином ОСОБА_3 , на день смерті проживав разом із матір'ю в спірному будинку, вів з нею спільне господарство та, як єдиний спадкоємець першої черги, прийняв спадщину в порядку спадкування за законом, вступивши в управління спадковим майном. ОСОБА_1 взагалі не належить до кола спадкоємців згідно ЦК УРСР (у редакції, чинній на час відкриття спадщини), оскільки є сином чоловіка, з яким його мати деякий час проживала без реєстрації шлюбу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (стаття 530 ЦК УРСР).
Статтями 531 та 532 ЦК УРСР визначено спадкоємство утриманцями, усиновленими і усиновителями.
Статтею 548 ЦК Української РСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За змістом статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Встановивши, що позивач не довів, що він відноситься до спадкоємців першої чи другої черги, перебував на утриманні померлої чи був усиновлений ОСОБА_3 , а також не довів тієї обставини, що у нього виникло право на спадкування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Посилання у скарзі на те, що апеляційним судом не було враховано, що свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок було видано 04 листопада 1993 року, тобто після смерті ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не є предметом цього спору.
Аргументи скарги ОСОБА_1 про те, що він постійно з 1991 року і до дня смерті спадкодавця проживав разом із нею у будинку на АДРЕСА_1 , колегія відхиляє, оскільки апеляційний суд установив, що цей факт позивач не довів, а відповідно до запису у паспорті останній зареєстрований за вказаною вище адресою лише з 14 квітня 2007 року, тобто через 15 років після смерті ОСОБА_3 .
До того ж вказана обставина не має правового значення для вирішення даного позову з урахуванням наявності спадкоємця першої черги.
Доводи скарги про те, що відповідач визнав позов та не заперечував проти його задоволення, колегія суддів також відхиляє, оскільки ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив це рішення в апеляційному порядку.
Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів, а також незгоди заявника з висновками щодо оцінки цих доказів та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук