Справа № 758/4143/19 Головуючий у І інстанції Ларіонова Н.М.
Провадження № 22-ц/824/14863/2019 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
07 листопада 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд, -
у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи його тим, що позивач є споживачем страхових послуг відповідно до договору страхування FBC-P1 K18 №0002673116 укладеного 12 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УАСК «АСКА».
10 квітня 2017 року під час перебування позивача в Німеччині стався страховий випадок, позивача було госпіталізовано з діагнозом ексудатний панкреатит до клініки Rulacom Cjsult Gmbh, де й проходив необхідний курс лікування.
За лікування позивачем було сплачено на адресу клініки згідно виставленого рахунку суму у розмірі 213 160 грн., що еквівалентно 7300 євро за курсом 29,2 грн. за 1 євро на дату придбання валюти згідно квитанцій №373245 та №373052.
Оскільки відповідач відмовляється виплатити суму страхового відшкодування, позивач, як споживач страхових послуг, просив суд зобов'язати Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» здійснити страхову виплату у розмірі 213 160 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати дану у та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою.
Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позивачем в позовній заяві чітко визначено позовну вимогу про зобов'язання відповідача поновити порушені права позивача, як споживача страхових послуг, шляхом вчинення певних дій, вимога про стягнення коштів з відповідача в позові відсутня.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
За правилом пункту 9 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно із частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з цим, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору не є порушені права позивача, як споживача страхових послуг, у в'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України даний позов повинен розглядатись за правилами загальної територіальної підсудності за місцем знаходження юридичної особи згідно з ЄДРПОУ.
Статтею 263 ЦПК України установлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Проте, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає указаним нормам.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 28 ЦПК України передбачені випадки підсудності справ за вибором позивача.
Так, частиною 5 цієї статті передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» було укладено договір страхування подорожуючих за кордон FBC-P1 K18 № НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року, який передбачав строк страхування з 12.12.2016 року до 11.12.2017 року.
Під час перебування в Німеччині, 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 був госпіталізований з діагнозом ексудатний панкреатит до клініки RulacomCjsultGmbh, де й пройшов необхідний курс лікування.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застраховані або іншій третій особі.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Таким чином, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг, тому на спірні правовідносини сторін поширює свою дію Закон України «Про захист прав споживачів».
У статті 28 ЦПК України зазначені виключення із загального правила визначення підсудності.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Така правова позиція викладена у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», що оскільки ЗУ «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, суду необхідно мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із страхування.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про передачу справи за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що місцевий суд належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок щодо непідсудності даної справи Печерському районному суду м. Києва, що призвело до неправильного вирішення питання щодо підсудності справи, що відповідно до статті 379 ЦПК України, є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: Д.О. Таргоній
С.А. Голуб
Н.В. Ігнатченко