Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14854/2019
07 листопада 2019 року місто Київ
справа № 367/735/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В.,
суддів Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2019 року про повернення заяви про забезпечення доказів, постановлену під головуванням судді Карабаза Н.Ф., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,-
У вересні 2019 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про забезпечення доказів до подання позову, в якій просила забезпечити докази шляхом витребування у приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Копейчикова І.В. (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Мінеральна, 1) договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2019 рок, заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона у своїй заяві про забезпечення доказів до подання позову до суду обґрунтовувала необхідність витребування необхідних їй документів у приватного нотаріуса, зокрема договору купівлі-продажу належного їй на праві власності будинку по АДРЕСА_1 , який був проданий без її відома.
Вказувала, що оскільки договір купівлі-продажу укладався і посвідчувався приватним нотаріусом у її відсутність, без її відома та повідомлення, на підставі підроблених недійсних документів, вона не маючи примірника вказаного договору купівлі-продажу, обмежена в праві звернутися до суду із належно оформленою позовною заявою для захисту порушеного права власності.
Зазначала, що вона ніколи не мала наміру продавати свою нерухомість, не оформлювала та не підписувала будь-які правочини, які були підставою для оформлення договору купівлі-продажу будинку, ніколи не домовлялась із будь-якими особами про продаж будинку та не отримувала кошти від його продажу. Посилалась на те, що необхідних повних відомостей про учасників правочину - сторін договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, який був посвідчений нотаріально 06 грудня 2018 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В., для належного оформлення та подання до суду позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку вона не має.
Вказувала, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №166182052 від 11 травня 2019 року, 06 грудня 2018 року приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиков І.В. нотаріально посвідчив договір купівлі-продажу частини житлового будинку, серія та номер 1144, згідно якого новим власником вказаного об'єкта нерухомості стала та була зареєстрована ОСОБА_2 , однак, відомості про адресу реєстрації і проживання, засоби зв'язку, номер і серія паспорту, ідентифікаційний номер, офіційна електронна адреса та адреса електронної пошти останньої їй не відомі.
Зазначала, що в тексті оскаржуваної ухвали суду не зазначено, які саме вимоги діючого законодавства нею не виконані, які саме дії необхідно вчинити і які саме відомості необхідно вказати в заяві про забезпечення доказів до подання позову.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2019 року заявник ОСОБА_1 , звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про забезпечення доказів до подання позову.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2019 рок, заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, суддя виходив з того, що заяване відповідає вимогам, передбачених п.п.2, 3, 4, 5, 6 ч.1 ст.117 ЦПК України.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.
Порядок звернення до суду із заявою про забезпечення доказів урегульовано статтями 116, 117 ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язаннявчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Частиною 2 ст.117 ЦПК України визначено, що заява підписується заявником або його представником. До заяви, яка подана представником заявника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
Положеннями ч.4 ст.117 ЦПК України передбачено, що суд встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без дотримання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовузазначила в ній: повне своєім'я (прізвище, ім'я та по батькові), її місце проживання, поштовий індекс, номер і серію паспорта та вказала, що ідентифікаційний код згідно рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року зроблено запис - без коду.
Також заявник у заяві зазначила повне ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) відповідача - ОСОБА_3 та одночасно вказала про те, що місце проживання або знаходження, ідентифікаційний номер, номер засобів зв'язку, адреса електронної пошти відповідача їй невідомі.
В заяві також заявником зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтовано необхідність забезпечення доказів, визначено спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази та вказано особу, у якої знаходяться докази.
Отже, перевіряючи відповідність поданої заяви вимогам ст.117 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, передбачених п.п.2, 3, 4, 5, 6 ч.1 ст.117 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: