Провадження № 22-ц/803/4022/19 Справа № 201/3814/18 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
08 жовтня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Догоновій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А", треті особи: Управління-служба у справах дітей Соборної районної у м. Дніпрі ради, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, -
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що її батькові ОСОБА_2 на праві власності належало домоволодіння та земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 . 10 лютого 2009 року між відповідачами були укладені договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. Враховуючи, що на момент продажу об'єктів нерухомості позивачка була неповнолітньою, свого житла не мала і мешкала разом з батьками, а орган опіки та піклування не надавав дозвіл на продаж цього майна, договори купівлі-продажу укладені без урахування інтересів неповнолітньої дитини, і порушують її законні права та охоронювані законом інтереси. Тому позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 від 10.02.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ«Хеопс А», посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №139, а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 від 10.02.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ«Хеопс А», посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №140.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ТОВ«Хеопс А», посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В.; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:03:336:0038) по АДРЕСА_1 від 10.02.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ«Хеопс А», посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В. Стягнуто з ОСОБА_2 , ТОВ «Хеопс А» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору по 704,80 грн., з кожного.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. 07.10.2019 року на адресу апеляційного суду надійшла письмова заява позивача ОСОБА_1 про розгляд даної справи 08.10.2019 року без її участі у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого повторно 01.12.2009 року Жовтневим відділом РАЦС ДМУЮ, актовий запис про народження №651 від 13.06.1995 року (а.с. 15 т.1).
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Андрєєвим В.О., реєстровий №282, та на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мошковською Н.М., реєстровий №10553 (договори зареєстровані в КП «ДМБТІ» 12.03.2007 року за реєстровим номером 2881512), належало на праві власності домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 7 т.1).
На підставі Державного акту про право власності на землю серія ЯД №940371, виданого Дніпропетровською міською радою 21.01.2008 року, ОСОБА_2 також належала на праві власності земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:03:336:0038), розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12 т.1).
Також встановлено, що 10.02.2009 року між відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «Хеопс А» у письмовій нотаріальній формі був укладений договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №139 (а.с. 235-236 т.1).
Цього ж дня 10.02.2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Хеопс А» у письмовій нотаріальній формі був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000 га. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору (кадастровий номер 1210100000:03:336:0038) по АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №140 (а.с.12-13 т.1).
Згідно копії паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 01.06.2011 року, її місце проживання з 10.07.2018 року зареєстроване по АДРЕСА_2 (а.с. 62 т.1).
Мати позивача - ОСОБА_4 з 01.09.1999 року по цей час зареєстрована проживаючою по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 13.01.1997 року (а.с. 67-70 т.1).
Батько позивача - ОСОБА_2 (відповідач), відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_4 , виданого Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23.05.1996 року, зареєстрований проживаючим з 07.09.1999 року по цей час - по АДРЕСА_3 (а.с. 65-66 т.1).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ТОВ «Хеопс А» (іпотекодавець) та ЗАТ КБ "ПриватБанк" (яке було перейменовано в ПАТ КБ "ПриватБанк", а в подальшому в АТ КБ "ПриватБанк") (іпотекодержатель) 10 лютого 2009 року укладено договір іпотеки №DNHL0000000854, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. за реєстровим №141, за яким в іпотеку передано нерухоме майно на забезпечення виконання ТОВ «Хеопс А» перед іпотекодержателем зобов'язань, що випливають з кредитного договору №DNHL0000000854 від 10.02.2009 року (а.с. 117-120 т.1).
Відповідно до умов вказаного вище договору іпотеки, іпотекодавець ТОВ «Хеопс А» надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:
- домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 10.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусам Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 10.02.2009 року за реєстраційним №139, розташоване на земельній ділянці площею 0,1000 га.;
- земельна ділянка, що стане власністю іпотекодавця з моменту отримання Державного акту про право власності на земельну ділянку; набуття у власність у майбутньому предмета іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 10.02.2009 року за реєстраційним №140; земельна ділянка зареєстрована, як окремий виділений у натурі об'єкт права власності в Державному земельному кадастрі за номером 1210100000:03:336:0038 у встановленому законом порядку (а.с. 117 т.1 зворот).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» в редакції, чинній на час оспорюваних договорів, передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
За змістом зазначеної вище норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 4 та 5 статті 177 СК України, в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів, дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.
За змістом ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оскаржуваним.
Таким чином, вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.
Системний аналіз наведених вище норм свідчить про те, що: 1) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків; 2) сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.
Також, у пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.
Судом апеляційної інстанції досліджено повну копію матеріалів нотаріального посвідчення оспорюваних договорів та встановлено, що листом Управління-служби у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 02.03.2009 року №512 повідомлено приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковій Т. В., що за інформацією, якою володіє управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради, домоволодіння по АДРЕСА_1 не внесено до реєстру житла, яке на правах власності чи користування належить дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування (а.с. 244 т.1).
Відповідно до заяви ОСОБА_4 (мати позивача) від 10.02.2009 року, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. (реєстровий №135), ОСОБА_4 дає згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на відчуження сумісно нажитого ними майна: домоволодіння та земельної ділянки призначеної для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, що розташовані по АДРЕСА_1 ; при цьому ОСОБА_4 заявляє, що такі правочини відповідають інтересам їхньої сім'ї, та погоджується з тим, щоб умови договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки (у тому числі і сума договорів) визначалися її чоловіком самостійно (а.с. 125 т.1).
Заявою від 10.02.2009 року ОСОБА_2 повідомив приватному нотаріусу Крючковій Т.В., що відповідно до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», право користування у малолітніх, неповнолітніх дітей домоволодінням та земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:03:336:0038, що розташовані по АДРЕСА_1 , які він відчужує, - відсутні (а.с. 254 т.1).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що при посвідченні оспорюваних договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 10.02.2009 року по АДРЕСА_1 ) нотаріусу було надано, зокрема, лист Управління-служби у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 02.03.2009 року №512 щодо можливості укладення вказаних договорів; встановивши, що нотаріусу було надано у письмовій формі згоду дружини продавця за договорами (матері позивача) на відчуження сумісно нажитого подружжям майна та заяву, що такі правочини відповідають інтересам сім'ї; враховуючи, що нотаріусу було надано заяву ОСОБА_2 про те, що право користування у малолітніх, неповнолітніх дітей домоволодінням та земельною ділянкою, які він відчужує, відсутні; встановивши також, що батьки позивача на час укладення оспорюваних договорів були зареєстрованими такими, що проживають з вересня 1999 року за іншою адресою - по АДРЕСА_3 , - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 10.02.2009 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ«Хеопс А», що посвідчені приватним нотаріусом ДМНО Крючковою Т.В.
Колегія зауважує, що виключно на батьків, як законних представників, покладено обов'язок діяти в інтересах дитини та вживати необхідних заходів з метою максимального забезпечення прав та інтересів дитини. Такі обов'язки не можуть перекладатися на інших осіб, в даній конкретній справі на ТОВ «Хеопс А». Як було встановлено, мати позивача знала про укладення оспорюваних договорів та надала письмову згоду на здійснення правочинів, зазначивши, що вони не порушують інтереси сім'ї, а батько позивача - відповідач ОСОБА_2 не повідомив нотаріусу про проживання у вказаному домоволодінні неповнолітньої дитини.
Крім того, позивачем не доведено факту її проживання у будинку по АДРЕСА_1 на час укладення оспорюваних договорів. Станом на 10.02.2009 року позивач, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала повних 13 (тринадцять) років; її батьки на той час були зареєстровані за іншою адресою - по АДРЕСА_3 ; доказів постійного проживання одного з батьків позивача у спірному будинку на час укладення оспорюваних договорів суду не надано.
Лист ТОВ "Хеопс А" від 01.10.2019 року, який є відповідачем та безпосередньо заінтересований у результатах розгляду справи, щодо відсутності дозволу органу опіки на вчинення оспорюних договорів; визнання позову відповідачами, які безпосередньо заінтересовані у результатах розгляду справи; копія довідки КОШМД Жовтневого району м. Дніпропетровська від 16.11.2008 року про виїзд бригади швидкої допомоги по АДРЕСА_1 , 2 для надання медичної допомоги пацієнту Вєтвицькій Дар"ї; довідка КЗО "Навчально-виховний комплекс №33" від 18.09.2019 року, що розтанований по АДРЕСА_5 , про навчання у період з 01.09.2007 року по 01.06.2012 року Ветвицької Дар"ї, - не спростовують викладених вище висновків апеляційного суду та не доводять факту проживання позивача, станом на час укладення оспорюваних договорів від 10.02.2009 року, у спірному домоволодінні.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, неправильно застосувавши норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено та відмовлено у задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. (а.с. 100 т.1).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеопс А" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді