Справа № 752/22946/19
Провадження № 2-з/752/336/19
06 листопада 2019 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
Встановив
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 з забороною будь-яких дії щодо відчуження квартири.
Свою заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є власником вказаної квартири.
Проте, Акціонерне товариство звернулося з позовом про визнання Договору купівлі-продажу недійсним та витребування у нього квартири. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2019 року по справі №752/4254/17 в задоволенні позову було відмовлено, проте постановою Київського апеляційного суду від 06.08.2019 року визнано недійсним договору, скасовано рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру. Не погоджуючись з постановою, він подав касаційну скаргу та ухвалою Верховного Суду від 20.08.2019 у справі відкрито касаційне провадження.
Підставою для визнання договору недійсним і застосування відповідних наслідків стало виключно те, що особа, яка підписала договір не була уповноважена на такі дії, а тому він, відповідно до ст.. 388 ЦК України, є добросовісним набувачем.
Оскільки договір був визнаний недійсним, Акціонерне товариство «CGM Czech a.s» зареєструвало на себе право власності на квартиру, а тому він має намір звернутися до суду з позовом про відшкодування у розмірі збільшення вартості квартири в сумі 4267195,00 грн., як різниці між вартістю квартири на теперішній час у 4455055,00 грн. та її вартістю в сумі 187860,50 грн.
Просив забезпечити позов до подання позовної заяви з метою недопущення втрати майна, що унеможливить або значно ускладнить ефективний захист його прав і виконання рішення суду у разі задоволення його вимог про стягнення грошових коштів.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявником належним чином не обґрунтована заява про забезпечення позову в частині того, що саме такий вид забезпечення позову необхідно застосувати і він буде співмірним із заявленими позивачем вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду або зробити неможливим його виконання у разі не забезпечення позову саме у запропонований спосіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,
Ухвалив
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя