Справа № 361/4606/19
Провадження № 2/361/2801/19
31.10.2019
іменем України
31 жовтня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Яблонській В.І., розглянувши в судовому засіданні у спрощеному провадженні в м. Бровари цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за виплачене страхове відшкодування,
встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 5013,69грн. на відшкодування понесених збитків у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику )за договором добровільного страхування транспортного засобу) за страховим випадком, що стався з вини водія - відповідача 12.10.2017р. Позов вмотивований тим, що 12.10.2017р. сталась ДТП, в якій був пошкоджений застрахований автомобіль Тойота д.н. НОМЕР_1 ; ДТП сталась з вини водія ОСОБА_1 , чия вина встановлена судовим рішенням; за даним страховим випадком потерпілому страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в сумі 67294,81грн., сума визначена і сплачена на підставі рахунку-фактури СТО від 19.10.2017р. - за умовами договору. частково збитки позивачу відшкодовані страховиком цивільно-правової від повільності водія винуватця, в сумі 62281,12грн. (згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди- вартості відновлювального ремонту), решту позивач просить стягнути з відповідача як безпосереднього заподіювача шкоди.
Відповідач подав відзив, позов не визнав. Не оспорює факту ДТП з його участю та його вини в даній ДТП, але вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього вказаної суми, оскільки розмір шкоди має бути визначений за оцінкою, проведеною спеціалістом, тобто згідно наданого самим позивачем звіту, за яким вартість відновлювального ремонту і вартість завданої шкоди визначена в сумі 62281,12грн., і дана сума повністю відшкодована позивачу страховиком відповідальності водія. Вважає, що позивач не обґрунтував вказане перевищення страхової виплати у порівнянні з визначеною шкодою у звіті і не надав належних доказів, а саме позивач повинен довести розмір шкоди і обгрунтованість його збитків; в даній справі позивач не надав належних доказів такої вартості ремонту і збитків, зокрема, відсутні акти виконаних робіт, крім того в наданих документах є явні завищення вартості ремонту, наприклад двічі врахована вартість фарбування і матеріалів для фарбування (в графі вартість робіт: вартість фарбування, включаючи матеріали, і в графі матеріали: є фарба і доп.матеріали), тобто двічі враховані матеріали для фарбування. Крім того у позивача відсутні підстави пред'являти дану вимогу водію - відповідачу, цивільно- правова відповідальність якого була застрахована, тому вся сума шкоди і збитків по страховій виплаті потерпілому повинна була бути відшкодована страховиком ПрАТ СК «Галицька», оскільки знаходиться в межах обумовленої договором страхової суми (100000грн.) і різниця у вказаних сумах в оцінці шкоди не була пов'язана з зносом пошкодженого транспортного засобу, що могло б бути підставою для пред'явлення вимоги водію, а не його страховику; послався при цьому на приписи ст.993 ЦК і ст.27 Закону про ОСЦПВ (до відповідальної особи а не до винуватої). Просив у позові відмовити.
Позивач у відповіді на відзив, не погодився з такою позицією відповідача, пославшись на те, що за умовами договору майнового страхування (п.4.2) сума збитку розраховується на підставі огляду пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості ремонту на СТО та/або оцінки, здійсненої на базі програмного комплексу Аудатекс, Евротакс або подібного, п.4.2.2.- сума збитку розраховується з вартості ремонту на фірмовій СТО, але не більше розміру збитку, розрахованого за методикою та збільшеного на 20%. Вважає, що належним доказом фактичної суми витрат на ремонт є рахунок фірмової СТО, який доказує дійсну вартість ремонту, тому виплата страхового відшкодування в такій сумі є правильною і відповідною умовам договору. Позивач пред'явив вимогу страховику відповідача, на вимогу ПрАТ СК Галицька відшкодувала суму збитку з урахуванням зносу, тому є підстави для пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, не покритих страховиком, безпосередньо до водія.
Клопотань про залучення третьої особи сторони не заявили, клопотання про залучення відповідачем СК «Галицька» позивачем не заявлено.
Суд розглядає справу на підставі поданих доказів і межах заявлених вимог та підстав позову.
Згідно договору страхування від 13.09.2017р. між страховиком (позивач) і страхувальником ОСОБА_2 укладено договір страхування транспортного засобу ТОЙОТА РАВ 4 2017 року випуску, д.н. НОМЕР_1 . П.4.2 договору передбачає, що сума збитку розраховується на підставі огляду пошкодженого транспортного засобу, калькуляції вартості ремонту на СТО та/або оцінки, здійсненої на базі програмного комплексу Аудатекс, Евротакс або подібного.
Згідно свідоцтву про реєстрацію автомобіль ТОЙОТА РАВ 4 2017 року випуску, д.н. НОМЕР_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 ..
Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди , завданої власнику КТЗ №67/10/17 від 24.10.2017р., СПД ОСОБА_3 , матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля ТОЙОТА РАВ 4 д.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, 62281,12грн. дана сума визначена як вартість відновлювального ремонту (вартість ремонтно-відновлювальних робіт + вартість необхідних для роботи матеріалів + вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту), коефіцієнт експлуатаційного зносу (Ез) - нульовий; втрата товарного вигляду (ВТВ0 визначена в 0,00грн. Оцінку проведено на підставі огляду КТЗ, Протокол огляду КТЗ від 19.10.2017р. Згідно ремонтної калькуляції (додаток до звіту про оцінку) - вартість відновлювального ремонту даного КТЗ без урахування зносу (знос 0) склала 62281,12грн.
Також позивачем до позову долучено рахунок -фактуру від 19.10.2017р. ТОВ «АВТОСАМІТ ЛТД» (постачальник), отримувач ОСОБА_2 , страхова компанія АСКА, авто ТОЙОТА РАВ ;, АА9037РХ, сума 56075грн. + ПДВ 11215,80грн., всього з ПДВ 67294,81грн., підстава : заявка на ремонт від 19.10.2017р., до рахунку -фактури додано ремонтну калькуляцію.
Згідно розрахунку страхового відшкодування від 30.10.2017р. , страхувальник ОСОБА_2 , ТЗ- ТОЙОТА РАВ 4 НОМЕР_1 , страховий випадок 4979 від 12.10.2017р., договір страхування від 13.09.2017р., - враховано вартість деталей, вартість робіт, вартість матеріалів; вартість відновлювального ремонту за звітом від 24.10.2017р. 62281,12грн., сума по рахунку СТО 67294,81грн. (рахунок-фактура від 24.10.2017), майнова шкода визначена в 67294,81грн.. страхове відшкодування визначена в 67294,81грн., отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу? Перерахування страхового відшкодування по договору страхування СТД №3407491 від 13.09.2017р. для ремонту ТЗ ТОЙОТА РАВ 4 НОМЕР_1 , володілець ОСОБА_2 , рахунок фактура від 19.10.2017р..
За страховим актом від 30.10.2017р. - виплата страхового відшкодування в розмірі 67294,81грн., отримувач виплати: ОСОБА_2 , винувата особа: ОСОБА_1 .
Також надано заяву страхувальника ОСОБА_2 від 20.10.2017р. про перерахування страхового відшкодування на її рахунок, надано реквізити рахунку ОСОБА_2 в Правексбанку.
Згідно платіжних доручень від 17.11.2017р. (сума 17294,81грн.), від 20.11.2017р. (сума 10000грн.), від 21.11.2017р. (сума 10000грн.), від 22.11.2017р. (сума 15000грн.), від 23.11.2017р. (сума 15000грн.), платник: ПрАТ УАСК АСКА, отримувач: ОСОБА_2 , призначення платежу: для ремонту ТЗ Тойота Рав НОМЕР_3, договір страхування СТД №3407491).
Постановою Броварського міськрайонного суду від 20.12.2017р. ОСОБА_1 визнано винуватим за ст.124 КУпАП (за фактом ДТП від 12.10.2017р., в якому був пошкоджений автомобіль ТОЙОТА РАВ 4 д.н. НОМЕР_1 . за змістом постанови- водій допустив зіткнення з автомобілем, що рухався по переду.
Цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в в ПрАТ СК «Галицька», поліс АК 002405510, забезпечений ТЗ - ГАЗ 53, д.н. НОМЕР_2 .
Таким чином, з наданих доказів встановлені такі обставини та факти:
-факт ДТП і факт пошкодження в ДТП автомобіля д.н. НОМЕР_1 , та належність автомобіля страхувальнику;
-договірні відносини між позивачем (страховиком) і водієм пошкодженого в ДТП ТЗ ОСОБА_2 (страхувальником) за договором добровільного страхування КТЗ;
-визнання ДТП страховим випадком і факт виплати позивачем страхувальнику ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 67294,81грн. (на її рахунок);
-вина відповідача в даній ДТП, тобто заподіяння шкоди протиправними діями відповідача;
-договірні відносини між відповідачем (страхувальником) і його страховиком СК Галицька за договором страхування цивільно-правової відповідальності.
Позивач зазначив, що частину збитків йому вже відшкодувала СК Галицька (страховки від повільності відповідача) в сумі 62281,12грн. Доказів на підтвердження цього позивачем суду не надано, але дану обставину відповідач не оспорює.
Сумою, яку просить стягнути позивач з відповідача, є різниця між визначеною ним та виплаченою страхувальнику сумою страхового відшкодування і отриманим від страховика відповідача відшкодуванням збитків.
Доказів направлення вимоги відповідачу позивач не надав, і суд виходить з того, що позивач не намагався врегулювати спір в досудовому (позасудовому) порядку.
Спірні правовідносини врегульовані Цивільними кодексом України, а також Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі закон про страхування і закон про страхування відповідальності).
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну, відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала.
Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, п.1) шкода, завдана одній особі іншою відшкодовується винною особою.
Статтею 1192 ЦК України передбачено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: 1. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст.1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ч. 3: Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Ч. 4: На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст.980 ЦК - предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані зокрема, з : 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно ст. 982 ЦК істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Згідно ст.988 ЦК Страховик зобов'язаний: п.3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;
Згідно ст. 990 ЦК страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 27 Закону про страхування до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 цього Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому страховиком у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, відповідач як винуватець в ДТП і в пошкодженні майна є зобов'язаним відшкодувати завдану шкоду у повному обсязі за правилами, передбаченим ЦК України щодо відшкодування шкоди.
Потерпіла особа має право на відшкодування їй шкоди, завданої пошкодженням її майна, і така шкода відшкодовується у повному обсязі. Визначення розміру шкоди має визначатись у відповідності до приписів ст.22 та ст.1922 ЦК України.
У постанові Верховного суду від 19.09.2018р. у справі № 753/21177/16-ц зроблено висновок, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). У разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов'язаність витрат з усуненням заподіяної шкоди.
Таким чином, є два різні способи визначення розміру шкоди, на відшкодування якої має право потерпіла особа: коли розмір шкоди визначається спеціалістом (експертом) у звіті (висновку про оцінку, тощо) розрахунковим методом, інший спосіб: коли відшкодовуються реальні збитки, тобто дійсні витрати , понесені потерпілим на відновлення пошкодженого майна. за кожним з цих способів існують різні види доказування.
Як видно з наданих доказів, позивач виходить з розміру шкоди (і відповідно його збитків, пов'язаних з страховою виплатою), за рахунком-фактурою СТО (ремонтною калькуляцією). Але даний документ не є документом, що підтверджує факт виконання даних робіт і факт їх оплати потерпілим або його страховиком. Даний рахунок, без супроводження документом на підтвердження виконання робіт та їх дійсної оплати може розглядатись як пропозиція чи як попередній розрахунок вартості ремонту. А у цьому сенсі для визначення розміру шкоду, за яку несе відповідальність заподіювач у межах виниклого у нього деліктного зобов'язання, більш вагомим є звіт про оцінку, який визначає розмір шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Як видно з платіжних документів, вказана сума , визначена у рахунку-фактурі, була перерахована не на СТО, яка виставила цей рахунок-фактуру, а безпосередньо потерпілій особі, тому при відсутності акту виконаних робіт та їх оплати, суд дійшов висновку (в межах даної справи і з наданих доказів) , що не встановлено, що вказана сума 67284грн. є сумою дійсних витрат ( реального збитку) на відновлення автомобіля.
Якщо договором майнового страхування між позивачем і страхувальником (потерпілою особо) передбачені інші умови страхового відшкодування, більш вигідні страхувальнику, то це є виключно договірними відносинами між сторонами договору, і це не означає перекладення даного обов'язку на заподіювача шкоди, у якого виникло деліктне зобов'язання.
Оскільки інших доказів не надано, а обов'язок по доказуванню покладається на позивача і не може перекладатись на відповідача, то суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача обов'язку відшкодувати шкоду саме у вказаному розмірі (67284грн.). Разом з тим, суд вважає за доцільне, для усунення іншого тлумачення, зазначити, що суд не робить висновків про неправомірність такої страхової виплати, виходячи з презумпції правомірності, і розглядаючи справу лише в межах заявлених позовних вимог.
Крім того, суд погоджується з відповідачем у тому, що і у разі, якщо така сума є обгрунтованою і є дійсним розміром заподіяної шкоди, то всеодно відсутні підстави для стягнення з відповідача даної суми.
Так, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача (заподіювача шкоди) була застрахована, то за договором страхування (ОСЦПВ) його страховик є тою особою, яка зобов'язана відшкодувати страховику потерпілого його збитки замість заподіювача шкоди, в межах страхової суми, оговореної в договорі страхування відповідальності (у даному випадку 100000грн.), а також в межах, обумовлених в договорі страхування відповідальності та в межах, встановлених спеціальним законом про страхування відповідальності (зокрема, виплата визначається з урахуванням зносу автомобіля; страховиком не відшкодовується втрата товарного вигляду; не відшкодовується шкода в розмірі франшизи) .
Таким чином, обсяг зобов'язань відповідача по відшкодуванню завданої з його вини шкоди у даному випадку має визначатись розміром шкоди, не покритим страховим відшкодуванням, здійсненим його страховиком, - тобто або різницею між дійсним розміром заподіяної власнику транспортного засобу шкоди (визначеним у належному порядку) і лімітом страхової виплати за ООСЦПВ (страховою сумою за договором), або франшизою, встановленою договором страхування відповідальності, або різницею між відшкодованою шкодою з урахуванням зносу ТЗ та розміром шкоди без урахування зносу для випадків, коли потерпілий має право на отримання такого відшкодування.
У даному випадку вказана сума страхового відшкодування є меншою від страхової виплати за договором страхування відповідальності відповідача (100000грн.) і повністю має бути нею покрита, тому відсутні для застосування ст.1194 ЦК України.
Дана сума не пов'язана з франшизою по договору.
Позивач як на підставу для стягнення з відповідача послався на те, що на його вимогу страховик відповідальності відповідача відшкодував йому збитки з урахуванням зносу, а тому решту має відшкодувати відповідач. Разом з тим, таке посилання позивача є помилковим і таким , що принаймні суперечить поданим ним же доказам. Зокрема, зі звіту про оцінку шкоди, в якому її розмір визначений у 62281,12грн., видно, що такий розмір визначений з урахуванням експлуатаційного зносу 0% (автомобіль 2017року випуску, для такого автомобіля знос не розраховується). Тобто сума 62281грн. страховиком відповідача відшкодована страховику потерпілого вже без урахування зносу, що виключає підстави для визнання суми, яку просить позивач стягнути з відповідача, як різницю між визначенням шкоди з урахуванням зносу і без його врахування.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитку в частині, не відшкодованій його страховиком, тобто замість страховика, який за укладеним між ними договором взяв на себе таке договірне зобов'язання і має його виконувати за умовами договору. При цьому суд виходить з того, що при наявності обов'язку страховика відшкодувати збитки і якщо не доведено відсутність у страховика такого обов'язку, - відсутні підстави для перекладення вказаного обов'язку на заподіювача шкоди, відповідальність якого застрахована, що нівелювало б інститут страхування.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 03.10.2018р. у справі 686/17155/15-ц, де зроблено висновок, що відшкодування шкоди винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Аналогічно у Постанові від 04.07.2018р. Верховний Суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування і в межах, обумовлених одоговором страхування, виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, в межах заявлених позовних вимог і з тих підстав, з яких позовні вимоги пред,явлені до відповідача, та виходячи з наданих суду доказів, суд не вбачає підстав для задоволення позову і для стягнення з відповідача вказаної ним суми збитків.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати, понесені позивачем , не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.14, 22, 979, 988, 993, 1166, 1188, 1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» , ст.ст.22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У позові Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за виплачене страхове відшкодування - відмовити.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановленого строку оскарження не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку оскарження, якщо подасть апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Повне рішення виготовлено 06.11.2019р.
Суддя Т.В. Селезньова