29 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2491/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 р. (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/2491/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010014615, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 20.12.2018, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму - 2555023,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1277511,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказувалось на помилковість висновків перевірки про завищення податкового кредиту за вересень 2018 року на загальну суму 2555024,00 грн., що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ по операціям з придбання товарів та послуг у контрагентів ПНВП “СТІЛ-ГРУП”, TOB “ЕКО-С”, TOB“РЕМКРАН”, ТОВ“ПРОМХІМТЕХ ЛТД”, TOB“Дніпропетровський машинобудівний завод”, ТОВ“МЕТГОРІНЖИНІРИНГ”, ТОВ“ТОРГОВИЙ ДІМ “ЕЛЕКТРОЕКСПОРТ”, ТОВ “АГРОСОЮЗ”, TOB “ВЕНТА”, Колективне підприємство “ПРОМРЕМОНТ”, ТОВ “ДЕТ-ЮА”. Позивач зазначав, що всі господарські операції, які вчинялися з цими контрагентами, підтверджуються первинними документами та мали реальний характер.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована висновками, які викладені в Акті перевірки №103/28-10-46-15/24432974 від 10.12.2018.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:
У період з 23.11.2018 по 10.12.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.11.2018 № 2166 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з питання перевірки формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року. За результатами перевірки 10.12.2018 року складено акт № 103/28-10-46-15/24432974, на підставі якого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 20.12.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010014615, яким ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за вересень 2018 року у сумі - 2555023,67 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 1277511,84 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 2555024 грн.; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2555024 грн.
Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Судом першої інстанції здійснено дослідження первинних документів, наданих в якості доказів по справі на підтвердження реального виконання умов договорів. Суд вказав на те, що відповідачем, у свою чергу, не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з наведеними контрагентами-постачальниками, відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2018 року на загальну суму ПДВ 2555024 грн.; п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2555024 грн. Доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, грунтуються на висновках Акта перевірки позивача, оцінка яким надана судом першої інстанції. В апеляційній скарзі взагалі не зазначено, які конкретно норми матеріального та процесуального права неправильно застосував суд.
Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а) вказував на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях.
Крім того, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України. Колегія суддів зазначає, що господарські взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 р. в адміністративній справі №160/2491/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 29 жовтня 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук