28 жовтня 2019 р. Справа № 480/1476/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника відповідача Арістархова Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні та в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019, суддя О.М. Кунець, вулиця Герасима Кондратьєва, 159, Суми, Сумська область, 40000, повний текст складено 27.06.19 по справі № 480/1476/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.03.2019 №UA805180/2019/000057/2.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що під час здійснення митного контролю програмно-інформаційним модулем АСАУР АСМО «Інспектор» було згенеровано ризик 105-2 «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість 9021,00». Для підтвердження заявленої витної вартості декларантом надано рахунок від 07.03.2019 № 1902 із зазначенням ціни товару 5700 EUR, що значно менше наявної в АСМО «Інспектор цінової інформації транспортного засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (9021,00 EUR). Крім того, відомостей про розмір понесених витрат, передбачених п. 5-7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України), декларантом до митниці не надано і відповідно до вказаної в інвойсі вартості авто жодних донарахувань також не здійснено (про що свідчать дані графи 45 МД). Будь-які платіжні документи на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль, декларантом до митниці не подано. Зважаючи на неповні та необ'єктивні документи, подані декларантом до митниці, ненадання документального підтвердження ціни, що сплачена за товар (доказів сплати заявленої вартості перевезення ТЗ до митного кордону), використання основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, неможливо, а тому відповідач вимушений здійснити коригування заявленої митної вартості за другорядним методом згідно зі ст. 59 МК України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2019 залишено без руху апеляційну скаргу, у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні.
15 жовтня 2019 року на адресу суду від позивача по справі надійшов відзив, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що доводи митниці не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи, послався на відсутність обгрунтування в оскаржуваному рішенні митниці застосування числового значення 9021 EUR.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся судом належним чином.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
07 березня 2019 року ОСОБА_1 придбав у Німеччині у «J.R.Auto's InhJan Rae» (Vor den Erlen 22 57632 Reiferscheid) за 6500 Євро легковий автомобіль уживаний марки SKODA, модель OCTAVIA, 2014 року випуску.
12 березня 2019 придбаний позивачем автомобіль вивезено з Німеччини та ввезено на митну територію України.
21 березня 2019 року декларантом ОСОБА_1 - митним брокером ФОП ОСОБА_2 . - було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805180/2019/009115, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основними методом на підставі примірника рахунку-фактури, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 6500 Євро. Крім самої МД до митного оформлення були подано рахунок-фактура (інвойс) від 07.03.2019, акт проведення огляду від 2017.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.07.2014, квитанція про оплату за товар від 08.03.2019, платіжний документ про сплату митних та інших платежів від 14.03.2019.
21 березня 2019 року на електронну адресу митного брокера ОСОБА_2 (декларант який діяв від імені позивача) Сумська митниця направила повідомлення про необхідність надати документи згідно зі ст.53 МК України.
ОСОБА_2 повідомив митний орган, що на підтвердження заявленої митної вартості надано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати за товар №0408004 від 07.03.2019 та підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Надати інші документи, крім зазначених у декларації, немає можливості.
21 березня 2019 року митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA805180/2019/000057/2 (надалі - Рішення) та Картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00130 (а.с.27-28), згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 42 МД).
У вказаному Рішенні (графа 33) митниця зазначила наступну причину коригування:
«Спрацювання профілю ризику 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст.53 МУ України, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст.55 МК України, прийняти рішення про коригування митної вартості. Перевірити заявлені у гр,44 митної декларації документи, що підтверджують мигну вартість товарів, на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9021,00.
Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларанту направлено запит про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлений рівень митної вартості транспортного засобу. Надані документи не підтвердили заявлений рівень митної вартості. Декларантом проінформовано про відсутність запитуваних додаткових документів. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави для визначення митної вартості: цінова інформація по даному транспортному засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (VIN). Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду» Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
З письмових доказів у справі слідує, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у зв'язку з не визнанням заявленої декларантом (позивачем) митної вартості товару.
Такі висновки грунтуються на твердженні відповідача про те, що подані декларантом документи є неповними та необ'єктивними, ненадання до митниці документального підтвердження ціни, що сплачена за товар (неподання банківських платіжних документів, що підтверджують сплачену ціну за автомобіль, нотаріального посвідчення договору та доказів вартості перевезення транспортного засобу до митного кордону України, його навантаження-вивантаження для транспортування та витрат на страхування).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України)
Відповідно до ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
З письмових доказів у справі слідує, що відповідачем не застосовано основний метод у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально.
На електронну адресу декларанта направлено запит для надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Досліджуючи під час апеляційного розгляду вищезазначений запит, судом встановлено відсутність в ньому конкретного переліку документів, які необхідно надати до органу митного контролю.
Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом вичерпного переліку документів на виконання вимог запиту контролюючого органу прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку документів, які митний орган вважав необхідними для правильного визначення митної вартості товару.
Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Враховуючи вищезазначені правові норми, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань з докладною інформацією, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.
Між тим, оскаржуване рішення містить лише посилання на спрацювання профілю ризику 105-2 «Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Перевірити дані електронного інвойсу. Провести перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів. У випадках, передбачених частинами третьою-четвертою ст.53 МУ України, здійснити запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою ст.55 МК України, прийняти рішення про коригування митної вартості. Перевірити заявлені у гр,44 митної декларації документи, що підтверджують мигну вартість товарів, на предмет розбіжностей із задекларованими відомостями. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9021,00.
Разом з тим, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
В силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Крім того, Суд зазначає, що у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 № 815/228/17.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання декларантом платіжних документів на підтвердження ціни товару спростовуються письмовими доказами у справі.
Так, під час судового розгляду встановлено, що позивачем були надані митному органу наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення: рахунок-фактура (інвойс) від 07.03.2019, акт проведення огляду від 2017.03.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14.07.2014, квитанція про оплату за товар від 08.03.2019, платіжний документ про сплату митних та інших платежів від 14.03.2019.
Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови від 06.03.2019, в порушення вимог ст. 55 МК України, не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №809/278/17.
Перевіряючи оскаржуване рішення контролюючого органу на відповідність вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про його необгрунтованість, оскільки всупереч визначених у ст. 55 МК України вимог, контролюючим органом не зазначено, з яким саме ідентичним транспортним засобом (країну походження, час експорту та інше) порівнювався наведений транспортний засіб та відповідно до яких критеріїв була визначена спірна вартість транспортного засобу, а також в чому полягає недостатність поданих позивачем документів. Крім того, в оскаржуваному рішенні, в порушення законодавчо визначених вимог, не зазначено жодних конкретних обставини з приводу того, які саме документи не містять в собі всіх необхідних відомостей для визначення числових значень митної вартості товарів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товару як такого, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та наданих владному суб'єкту повноважень.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу по даній справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 2- 5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача до відзиву на апеляційну скаргу додано додаткову угоду від 16.09.2019 до угоди про надання правової допомоги від 17.04.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (в порядку ст. 134 КАС України), квитанція № ПН596 від 01.10.2019 на суму 2500.
За змістом ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням наведеного вище, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок суб'єкта владних повноважень, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Так, згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (в порядку ст. 134 КАС України) гонорар адвоката згідно додаткової угоди від 16.09.2019 (включаючи підготовку справи до апеляційного перегляду, проведення консультацій з клієнтом, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, направлення її копії митниці, направлення відзиву на апеляційну скаргу до 2 ААС - 6 годин; участь в судових засіданнях 2 ААС - по факту згідно Журналів судових засідань) - 2500,00 грн.
Згідно протоколу судового засідання від 28.10.2019, розгляд справи проводився за відсутності представника позивача.
З урахуванням приписів ч. 5 ст. 134 КАС України, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 по справі № 480/1476/19 залишити без змін .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС, код ЄДРПОУ 39420037 на користь ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Любчич
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Постанова складена в повному обсязі 07.11.19.