ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" листопада 2019 р. справа № 300/1709/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Хомі О.В.,
за участю представника позивача: Бобика Ю.І. ,
представника відповідача Кононової О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000546/2 від 10.05.2019,-
ОСОБА_2 (надалі, також - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000546/2 від 10.05.2019.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - Volkswagen Transporter, 2008 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000546/2 від 10.05.2019. Позивач стверджує, що вищевказаний автомобіль він придбав на підставі рахунку фактури №7365 від 02.05.2019 за ціною 4 500 EUR, яку і визначив при декларуванні як митну вартість транспортного засобу. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 4 500 EUR до 7 100 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
28.08.2019 року позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті у строк, встановлений судом, у зв'язку із чим ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд на 11.09.2019 (а.с.1-2).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позов, в якому зазначив, що вважає правомірним застосування резервного методу для визначення митної вартості товару. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час митного оформлення декларантом, не було подано повний перелік первинних документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме, документу, що підтверджує сплату коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості. Звернув увагу суду на те, що при митному оформленні транспортного засобу позивача спрацювала автоматична система аналізу і управління ризиками (АСАУР), згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів, та як наслідок, прийнято оскаржувані документи. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.59-63).
Представником позивача 30.09.2019 року подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що у митного органу були всі належні та допустимі докази, які підтверджують вартість автомобіля у розмірі 4 500 EUR. Зазначає, що документ який був поданий відповідачем до відзиву "опис автомобіля" з розшифруванням він коду (номер шасі) автомобіля, у якому вказано - марка модель Volkswagen Т5, MULTIVAN, таким чином з наведеного вбачається, що за основу бралась комплектація MULTIVAN яка є найдорожчою та найрозкішнішою із версії Т5, і система (АСАУР), розглядала саме за цими характеристиками, однак позивач здійснював розмитнення автомобіля, марка модель Volkswagen Т5, Transporter. Також звертає увагу на відсутність у відповідача доказів, які вказують на визначення митної вартості транспортного засобу у розмірі 7 100 EUR. В зв'язку із наведеним, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено митну вартість товар, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України (а.с.115-118).
10.10.2019 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив №1093/09-70-10-24 від 08.10.2019, у яких представник роз'яснила, що під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено, що є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів. Таким чином алгоритм обчислення, здійсненого автоматично системою АСАУР, а розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі -SCHWACKE №129064/S (а.с.121-122).
В судовому засіданні 11.09.2019 оголошено перерву до 21.10.2019 10год 00хв для надання можливості представнику позивача ознайомитися з відзивом.
21.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву у зв'язку з витребуванням додаткових доказів до 01.11.2019 10:00 год, а саме надання представником позивача декларацію країни відправлення.
У судовому засіданні, призначеному на 01.11.2019 представник позивача зазначив про неможливість виконання ухвали суду щодо надання витребуваного доказу в зв'язку з відсутністю такого у позивача, оскільки декларація країни відправлення знаходиться у продавця транспортного засобу. Вимоги, заявлені у позові підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішень та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та карту відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи представника позивача висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, заслухавши позиції сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, аргументи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.
Позивачем 02.05.2019 придбано у юридичної особи нерезидента "Bedrijfswagen Сentrum Roosendaal" (Stepvelden 21A, 4704 RM Roosendaal) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volkswagen Transporter, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2461 см3, з пробігом 294 000 км, що був у вжитку. Вартість автомобіля позивачем сплачено у сумі 4 500 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку - фактури №7365 від 02.05.2019 (а.с.16).
Декларантом - ФОП ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності виданої ОСОБА_2 , як одержувача товару, 10.05.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206020/2019/404047, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки Volkswagen Transporter, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місця для сидіння - 6, тип двигуна - дизельний, об'єм двигуна 2461 см3, потужність двигуна 96 КВТ, колісна формула 4х2, 2008 року випуску, який був у використанні, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4 500 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.14).
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано рахунок-фактуру (інвойс) №7365 від 02.05.2019; сертифікат відповідності №UA.0056.01251-19 від 08.05.2019; касовий ордер 46095 від 06.05.2019; інші некласифіковані документи б/н від 06.05.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2008 № НОМЕР_2 (а.с.17); внутрішній договір доручення № 429 від 03.05.2019; паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 23.08.2011; паспорт громадянина України НОМЕР_4 від 12.08.2005; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/30621 від 07.05.2019 (а.с.19-20).
Подання таких документів відповідач не заперечує.
Службовою особою відповідача розпочато процедуру митної консультації, під час якої, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, витребувано документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару. Вказана обставина підтверджуються електронним запитом в системі "АСМО Інспектор", який адресований декларанту 10.05.2019 року (а.с. 66-67). Декларантом такі докази не було надано.
Цього ж дня, посадовими особами Івано-Франківської митниці ДФС за результатами розгляду ЕМД №UA206020/2019/404047 та доданих до неї документів, відмовлено в митному оформленні транспортного засобу, яку оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 (а.с.13).
Згідно з даною карткою, відповідачем відмовлено в митному оформленні транспортного засобу з причин: митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосовано у зв'язку із ненаданням документів відповідно до ст. 53 МК України, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 МК України) не застосовані у зв'язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари (ст. 59,60 МК України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, 63 МК України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2-106-2. Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7 100(а.с.13).
У зв'язку із наведеним, 10.05.2019 Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення № №UA206020/2019/000546/2, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 7 100 EUR (а.с.12).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.
Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.
Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані 10.05.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо неподання позивачем документів визначених частиною 2 статті 53 МК України, а саме - банківських платіжних документів, якщо рахунок сплачено, та за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як встановлено судом, та не заперечувалось представниками відповідача, до митного оформлення придбаного позивачем автомобіля декларантом надано рахунок-фактуру №7365 від 02.05.2019, який містить усі необхідні реквізити сторін, скріплений підписом продавця "Bedrijfswagen Сentrum Roosendaal" (а.с.16).
За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.
Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку із відсутністю у документах, поданих декларантом позивача, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Наданий до розмитнення позивачем документ (рахунок-фактури №7365 від 02.05.2019) містить необхідні реквізити для ідентифікації придбаного транспортного засобу (інформація щодо марки, моделі, ідентифікаційного номера, номера свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тощо), підтверджує сплату покупцем вартості придбаного автомобіля в розмірі 4 500 EUR.
Враховуючи те, що описаний вище документ оформлений належним чином, та підтверджує оплату коштів позивачем у розмірі 4 500 EUR, суд вважає доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та запереченнях, стосовно не підтвердження суми сплачених коштів помилковими.
Суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.
В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України; у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.
Як висновок, доводи відповідача про неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Як попередньо зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:
- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, з огляду на розбіжності зазначених критеріїв; - метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв'язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.
Судом встановлено, що митну вартість товару - транспортного засобу марки марки Volkswagen Transporter, номер кузова НОМЕР_1 , визначено за резервним методом. За основу визначення даної митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з електронного довідника Schwacke №129064/31399168 із коригуванням митної вартості з урахуванням пробігу ТЗ 294826 км (а.с.122-123).
Проте суд критично ставиться до наданої інформації з електронного довідника Schwacke виходячи з наступних мотивів.
Відповідач належним чином не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke від 08.10.2019 №129064/31399168, оскільки безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwacke № №129064/31399168 свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Вартість продажу (Schwacke) з урахуванням податку на додану вартість 6 600 EUR" та "Вартість придбання (Schwacke) з урахуванням податку на додану вартість 4 900 EUR". Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту "Вартість продажу (Schwacke) з урахуванням податку на додану вартість, представник відповідача не зазначила.
Суд критично ставиться до наданої представником відповідача інформації з електронного довідника Schwacke, оскільки такий містить інформацію станом на 08.10.2019, тоді як процедура розмитнення відбувалась у травні 2019, а ціна транспортного засобу в даному витязі визначена 6 600,00 EUR не відповідає визначеній митній вартості зазначеній у оскаржуваних рішеннях 7 100 EUR. Інших доказів в обґрунтування визначення спірної митної вартості ТЗ в розмірі 7100 EUR відповідачем до суду не надано. Відтак, відповідач належним чином не обґрунтував належного використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke станом на жовтень 2019 та підстав визначеної ним митної вартості автомобіля в розмірі 7100 EUR.
Враховуючи наведене, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав, неналежними засобами та з відповідними порушеннями.
При вирішенні питання щодо застосування положень Наказу №885 слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 по справі №817/2405/16 вказав на рекомендаційний характер наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів".
Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач, приймаючи оскаржувані картку та рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин. Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані картка та рішення від 10.05.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Одночасно, суд зазначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Королівства Нідерланди відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом "Bedrijfswagen Сentrum Roosendaal" (Stepvelden 21A, 4704 RM Roosendaal) транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, номер кузова НОМЕР_1 , 2008 календарного року виготовлення, на підставі рахунку фактури №7365 від 02.05.2019, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 4 500,00 EUR та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби та відповідні територіальний орган ДФС України не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов'язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.
Також, суд звертає увагу на те, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд зазаначає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2019/000546/2 від 10.05.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с.3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби за № UA206020/2019/00586 від 10.05.2019 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2019/000546/2 від 10.05.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби сплачений судовий збір в розмірі 1 537 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, Івано-Франківськ, 76010).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 06 листопада 2019 р.