Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2019 р. Справа№200/8070/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дій щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та зобов'язати виплатити пенсію за віком відповідно до заяви на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, припиняючи виплату пенсії за віком позивачу, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань соціального захисту.
Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії протиправною та такою, що порушує конституційні права позивача, оскільки, як зазначає позивач, вимога відповідача особисто з'явитись до управляння пенсійного фонду за місцем проживання та надати докази, що підтверджують постійне місце проживання на території, яка контролюється українською владою, є протиправною.
Зазначає, що позивач з 20.12.2016 року має зареєстроване місце проживання у м. Селидове, тобто на території підконтрольній українській владі, а тому застосування до пенсії позивача законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам є безпідставним.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що припиняючи виплату пенсії управління діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Вказує на те, що, як вважає відповідач, орган владних повноважень правомірно припинив виплату пенсії позивачу до з'ясування фактичного місця проживання.
Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання з 20.12.2016 року: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , є пенсіонером за віком.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Слов'янському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, виплата пенсії припинена з 01.12.2017 року у зв'язку з непідтвердженням факту перебування за місцем фактичного проживання.
Згідно рішення Донецького кружного адміністративного суду від 27.09.2018 року № 805/4239/18-а позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії задоволений у повному обсязі, розпорядження Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.11.2017 про відмову у виплаті з 01.12.2017 пенсії ОСОБА_1 скасоване, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язане поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.12.2017.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вказане право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Разом з тим, позивачу безпідставно не виплачується пенсія за відповідний період.
При цьому відповідач помилково вважав, що виплата пенсії повинна відбуватися з урахуванням законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Посилання відповідача на нормативно-правові акти, які регулюють питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, та перелік документів, які необхідно надати позивачу для подальшої виплати пенсії, а саме довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або лист-відмову у її видачі відповідним органом, є неприйнятними, оскільки органом Пенсійного фонду України не враховано, що позивач, хоча і змінив місце проживання з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, зареєструвавши відповідні зміни, між тим, він не вчиняв передбачені законодавством дії для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому не набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ст. 1, ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), як помилково вважав відповідач.
Отже, орган Пенсійного фонду України безпідставно застосував до пенсії позивача законодавство, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що призвело до порушення пенсійних прав позивача, а саме невиплати пенсії за певний період.
З огляду на наведене з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом - шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо застосування до пенсії позивача законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, із зобов'язанням відповідача виплатити позивачу пенсію за віком на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
При цьому суд враховує, що обов'язковою умовою для надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язанням відповідача виплатити позивачу пенсію за віком на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) про визнання протиправними дій щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та зобов'язати виплатити пенсію за віком відповідно до заяви на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Зобов'язати Селидовське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах - без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 768 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Т.В. Давиденко