про повернення позовної заяви
06 листопада 2019 року справа № 240/11142/19
категорія 111060000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника начальника Головного управління ДПС Житомирській області ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Заступника начальника Головного управління ДПС Житомирській області ОСОБА_2, в якому просить:
- визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2;
- скасувати винесене заступником начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2 21 лютого 2017 року рішення №0004021303 про нарахування ОСОБА_1 штрафу у сумі 314,89 грн. та нарахування пені у розмірі 5771,91 грн. за необґрунтованістю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач до теперішнього часу не провів позапланової перевірки за його заявою від 30 січня 2017 року, не вручив позивачу письмової вимоги з визначенням у ній строків сплати боргу. На думку позивача, йому штучно створену недоїмку у розмірі 3148,91 грн., а акож навмисно не зараховано до його пенсійного стажу роботи сплачені ним 27 січня 2017 року кошти у розмірі 1540,80 грн. на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування. Крім того, позивач вважає, що відповідач без належного рішення суду наділив себе повноваженнями на отримання вищевказаного розміру коштів, а тому, винесене відповідачем рішення від 21 лютого 2017 року №0004021303 є передчасним та необґрунтованим.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд ухвалою від 28 жовтня 2019 року залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, а позивачу надав строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви (в 2-х екземплярах) із позовними вимогами, оформленими у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме із зазначенням, які саме дії заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2 позивач просить визнати протиправними;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, із зазначенням в ньому інших підстав для поновлення вказаного строк, ніж ті, що були вказані позивачем в позовній заяві;
- доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 768,40 гривень.
01 листопада 2019 року до суду на виконання вимог ухвали від 28 жовтня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а також квитанція про сплату судового збору в розмірі 768,40 гривень.
Розглянувши матеріали позовної заяви та заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Предметом оскарження у даній справі є рішення заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ОСОБА_2 від 21 лютого 2017 року №0004021303 про нарахування ОСОБА_1 штрафу у сумі 314,89 грн. та нарахування пені у розмірі 5771,91 грн.
З наявного у матеріалах адміністративного позову листа Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 вересня 2019 року №440/14/06-30-33-0/10, надісланого ОСОБА_1 у відповідь на його заяву від 9 вересня 2019 року вх№213/ФОП, судом встановлено, що Пенсійним фондом України станом на 1 жовтня 2013 року по ФОП ОСОБА_1 передана до податкових органів сума боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 3148,91 гривень. Заборгованість виникла у зв'язку з тим, що за 2011 рік ФОП ОСОБА_1 проведено нарахування єдиного внеску в сумі 3661,91 грн., яка ним частково було сплачена у сумі 513,00 грн. Станом на 1 жовтня 2013 року сума боргу складала 3148,91 грн. Вказана сума боргу у розмірі 3148,91 грн. була погашена ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення від 26 січня 2017 року №2053710SВ. З огляду на зазначене, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, за несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного соціального внеску у сумі 3148,91 грн., було винесено рішення про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21 лютого 2017 року за №0004021303 на загальну суму 6086,84 грн.
Крім того, зі змісту вказаного листа Головного управління ДПС у Житомирській області від 12 вересня 2019 року №440/14/06-30-33-0/10 судом було також встановлено, що рішення від 21 лютого 2017 року за №0004021303 було оскаржено ОСОБА_1 до Богунського районного суду м.Житомира (позовна заява від 25 квітня 2017 року) за якою було відкрито провадження в адміністративній справі №295/4580/17-ц.
Однак, ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 29 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Держаної фіскальної служби України в Житомирській області ОСОБА_2. про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, повернуто позивачу, як не підсудний цьому адміністративному суду.
В подальшому, 07 листопада 2017 року Вищий адміністративний суд України ухвалою №К/800/29839/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області ОСОБА_2 про скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску повернув скаржнику.
Здійснивши перевірку вказаних обставин, судом з інформації отриманої на офіційному сайті "Судова влада України" було встановлено, що в провадженні Богунського районного суду м. Житомира дійсно перебувала справа №295/4580/17-ц за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Держаної фіскальної служби України в Житомирській області ОСОБА_2. про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21 лютого 2017 року за №0004021303.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позивач не тільки був обізнаним про прийняте заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області ОСОБА_2 рішення, але й звертався у квітні 2017 року до суду із позовом про його скасування.
Таким чином, початок процесуального строку на звернення ОСОБА_1 з даним позивом до суду почався для нього щонайпізніше в квітні 2017 року, оскільки матеріалами справи підтверджено, що з цього моменту позивач був обізнаний про прийняте заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ОСОБА_2 рішення від 21 лютого 2017 року №0004021303.
Натомість до Житомирського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернувся лише 22 жовтня 2019 року, тобто з пропуском визначеного в статті 122 КАС України шестимісячного строку на звернення до суду.
01 листопада 2019 року позивач на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху подав до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду, в якій зазначив, що строк звернення до суду ним був порушений з поважних причин, а саме у зв'язку з тим, що він починаючи з 27.02.2017 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про вчинення заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме прийняття нею рішення від 21 лютого 2017 року № 0004021303 , однак відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань до даному факту були внесені лише 06.03.2019 за №42019061020000046. Крім того, позивач вказує, що слідчі дії по вказаному кримінальному провадженні проводяться на неналежному рівні, а слідчим навмисно затягується досудове розслідування, з огляду на що ОСОБА_1 зазначає, що строки звернення з даним позовом до суду порушенні ним з поважних причин.
Перевіряючи твердження позивача про те, що строк звернення до суду з даним позовом ним пропущено з поважних причин, суд дійшов наступних висновків.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Натомість, обставини наведені позивачем у заяві від 01.11.2019 про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, оскільки проведення досудового розслідування за фактом вчиненого заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, жодним чином не перешкоджало ОСОБА_1 , після того як суди за наслідками розгляду справи №295/4580/17-ц щодо оскарження рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 21 лютого 2017 року №0004021303 в листопаді 2017 року відмовили йому у розгляді позовної заяви та роз'яснили підсудність вказаної справи, звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду, однак позивач цього не зробив без поважних на те причин.
Отже, розглянувши заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом та дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом є неповажними.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Крім того, суд зазначає, що ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 було зобов'язано усуненути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду, зокрема: належним чином оформленої позовної заяви (в 2-х екземплярах) із позовними вимогами, оформленими у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме із зазначенням, які саме дії заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2 позивач просить визнати протиправними.
Однак, зазначені вимоги ухвали від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 виконано не було та не надано належним чином оформленої позовної заяви із позовними вимогами, оформленими у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.160 КАС України, а саме із зазначенням, які саме дії заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2 позивач просить визнати протиправними.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Таким чином, беручи до уваги те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а на обґрунтування заяви про поновлення строку звернення позивачем не наведено жодних поважних причин його пропуску, та враховуючи те, що у встановлений строк недоліки позовної заяви ОСОБА_1 усунуто не було, суд дійшов до висновку про наявність підстав повернення позовної заяви позивачу.
При цьому, суд роз6яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Заступника начальника Головного управління ДФС Житомирській області ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович