Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2019 р. Справа№200/12152/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Логойди Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», між тим рішенням відповідача від 11.06.2019 року №641 в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на недостатність пільгового стажу. Відповідачем не було зараховано до відповідного стажу певні періоди його роботи та період проходження строкової військової служби.
Вказане рішення вважав протиправним, оскільки в підтвердження стажу надав необхідні документи.
У зв'язку з наведеним, вважаючи свої права порушеними, позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.06.2019 року №641 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу окремих періодів роботи та періоду проходження строкової військової служби;
- зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження строкової військової служби з 20.12.1995 року по 20.06.1997 року та періоди роботи на пільгових умовах на ВП «Шахта «Трудівська» ДП «ДВЕК» з 03.04.1995 року по 13.12.1995 року, з 11.08.1997 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2006 року по 18.12.2006 року та періоди роботи на ДП Шахта «Петровська» з 26.09.2000 року по 31.12.2000 року;
- зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.06.2019 року № 641 з урахуванням до пільгового стажу роботи періоду проходження строкової військової служби з 20.12.1995 року по 20.06.1997 року та періодів роботи на пільгових умовах на ВП «Шахта «Трудівська» ДП «ДВЕК» з 03.04.1995 року по 13.12.1995 року, з 11.08.1997 року по 31.12.1998 року, з 01.01.2006 року по 18.12.2006 року та періоду роботи на ДП Шахта «Петровська» з 26.09.2000 року по 31.12.2000 року.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив пенсійні права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що 07.06.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (заява від 07.06.2019 року №641).
Рішенням Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.06.2019 року №641 в призначенні такої пенсії відмовлено, оскільки на час звернення позивач не мав необхідного пільгового стажу роботи.
В рішенні зазначено, що позивачем були надані наступні документи: заява позивача, копії паспорту та ідентифікаційного номеру, копія довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції,, копія трудової книжки, копія військового квитка, довідка про пільговий стаж з ВП «Шаха ім. Челюскінців» (розташоване м. Донецьк, пл. Правди, 1), довідка про пільговий стаж з ВОК ЛШ імені В.І.Леніна (розташоване у м. Макіївка, вул. Янки Купала, д.12а), виписки з наказів про атестацію робочих місць з ОП «Шахтоуправління «Трудівське» (м. Донецьк), довідка про пільговий характер роботи з ДП «Шахта ім. М.С.Сургая». Додатково запрошені дані персоніфікованого обліку.
Відповідач порахував, що відповідно до наданих документів загальний стаж роботи заявника складає 21 рік 4 місяці 0 днів; пільговий стаж роботи на підземних умовах за провідними професіями (у пільговому заліку) - 17 років 10 місяців 7 днів; стаж роботи на підземних умовах - 3 роки 1 місяць, 16 днів; загальний пільговий стаж - 20 років 11 місяців 23 дні.
При цьому для розрахунку пільгового стажу не бралися до уваги документи, що видані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території через те, що достовірність наданої інформації неможливо перевірити.
До пільгового стажу враховані періоди: з 01.01.1999 року по 28.07.2000 року, з 01.01.2001 року по 10.01.2003 року, з 01.07.2003 року по 24.07.2003 року, з 01.08.2003 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 06.04.2004 року, з 01.01.2005 року по 13.08.2005 року, з 27.10.2005 року по 31.12.2005 року, з 05.03.2007 року по 31.03.2015 року, з 03.04.2015 року по 06.06.2019 року.
Які періоди роботи позивача не зараховані до пільгового стажу та з яких підстав у рішенні не зазначено; спірні періоди в рішенні не досліджувалися.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 вказаного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість особи повний робочий день, така зайнятість на підземних і відкритих гірничих роботах, що передбачені відповідним списком, що затверджені Кабінетом Міністрів України, наявність відповідного стажу роботи на цих роботах (пільгового, страхового).
Орган Пенсійного фонду України не заперечує, що посади, які займав позивач протягом спірних періодів належать до відповідного списку.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Суб'єктом владних повноважень в оскарженому рішенні періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу, не зазначені. Підстави не зарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача - в рішенні не наведені. Наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах в частині таких періодів - відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.
Посилання відповідача у рішенні на те, що для розрахунку пільгового стажу не бралися до уваги документи, що видані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території через те, що достовірність наданої інформації неможливо перевірити, є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Отже, орган Пенсійного фонду України зобов'язаний приймати такі документи.
Неможливість проведення перевірки таких документів (довідок) та первинних документів, на підставі яких вони видані, не може бути підставою для порушення пенсійних прав осіб.
Як вже зазначалося, суб'єктом владних повноважень в оскарженому рішенні періоди роботи позивача, які не зараховані до пільгового стажу, - не зазначені. Підстави не зарахування до пільгового стажу відповідних періодів роботи позивача - в рішенні не наведені. Наявність та/або відсутність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії з урахуванням таких періодів - відповідачем не встановлювалася і не досліджувалася.
Отже, спірні періоди роботи позивача та період проходження строкової військової служби, про які йдеться в позові і записи про які містяться в трудовій книжці позивача, в оскарженому рішення не досліджувалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суб'єктом владних повноважень оскаржене рішення прийнято без наведення жодного обґрунтування для його прийняття.
Вказане свідчить про те, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, і, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Разом з тим суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача певні періоди його роботи та період проходження строкової військової служби, і призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення, а саме не встановлена та не досліджена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі не проаналізовані довідки, які подавалися позивачем із заявою про призначення пенсії.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи та періоду проходження строкової військової служби до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.06.2019 року №641 про відмову в призначенні пенсії, прийняте щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2019 року №641 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Обручева, 17, код ЄДРПОУ 42169496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 07 листопада 2019 року.
Суддя Т.В. Логойда