31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/15897/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019
у складі колегії суддів: С. Я. Дикунська - головуючий, Г. А. Жук, А. О. Мальченко
та на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2019
суддя: В. П. Босий
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс»
до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фіскальна служба України
про визнання протиправними дій та визнання права
за участю представників учасників:
позивача: Кунянський С.М.
відповідача: Семеняк С.В.
третьої особи: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (далі - ТОВ «Тар Альянс», Товариство, позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк, відповідач) про визнання протиправними дії АТ «Райффайзен Банк Аваль», як сторони договору банківського рахунку №03/56-3-2-00/2412-05БМ від 18.12.2014, щодо відмови у виконанні платіжного доручення ТОВ «Тар Альянс» №225 від 07.09.2018 через відсутність підтверджуючих документів зі сплати єдиного соціального внеску на державне соціальне страхування; та про визнання права ТОВ «Тар Альянс», як сторони договору банківського рахунку №03/56-3-2-00/2412-05БМ від 18.12.2014, на виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати без одночасного подання ТОВ «Тар Альянс» розрахункових документів про перерахування сум ЄСВ.
Позовні вимоги мотивовані невизнанням відповідачем права позивача на звільнення від сплати єдиного внеску на державне соціальне страхування та невиконанням Банком платіжного доручення № 225 від 07.09.2018.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15897/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Судові рішення мотивовані тим, що банк має право прийняти на виконання від платника єдиного соціального внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на перерахування коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до чинного законодавства нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), та здійснити перерахування зазначених коштів виключно за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування сум єдиного соціального внеску, або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у встановленому порядку, або у разі подання таким платником довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.
При цьому, ні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не змінювався порядок прийняття банками до виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати для платників, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.
Тобто, обов'язок виконання Банком розрахункового документа Товариства (платіжного доручення №225 від 07.09.2018) був зумовлений необхідністю подання ТОВ «Тар Альянс» розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного соціального внеску, або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у встановленому Порядку, або у разі подання таким платником довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.
Суди вказують на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачем Банку вказаних документів станом на момент виставлення платіжного доручення для перерахування грошових коштів в якості заробітної плати працівникам.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в частині задоволення позовних вимог щодо визнання права ТОВ «Тар Альянс» на виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати без одночасного подання ТОВ «Тар Альянс» розрахункових документів про перерахування сум ЄСВ вказали на те, що зазначена вимога спрямована на майбутнє, тобто направлена на захист прав позивача, які станом на момент звернення до суду із даним позовом не є порушеними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ТОВ «Тар Альянс» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме п. 9-4 розділу VІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який звільняє позивача від обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Крім того, позивач наголошує, що не визнання Банком законного права позивача перераховувати зарплату без сплати ЄСВ є втручанням у право на мирне володіння майном.
Позивач також стверджує, що Банк вже виконував доручення на перерахування зарплати без надання документів про сплату ЄСВ.
ТОВ «Тар Альянс» щодо другої позовної вимоги зазначає, що це є єдиним ефективним способом захисту і рішення про її задоволення не буде спрямоване на майбутнє.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить відмовити позивачеві у задоволенні касаційної скарги.
Відповідач наголошує на тому, що Банк, який обслуговує роботодавця, має право прийняти на виконання від платника єдиного внеску платіжні доручення та інші розрахункові документи на перерахування коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок та здійснити перерахування зазначених коштів виключно за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у встановленому Порядку або в разі подання таким платником довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.
Крім того, Банк зазначає, що правом (обов'язком) визнавати чи не визнавати права позивача на звільнення від сплати будь-яких податків і зборів наділені відповідні державні органи, на які чинним законодавством покладено обов'язок здійснювати перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.
Банк вказує, що позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідних державних органів з метою отримання довідок, документів, які б давали йому можливість проводити виплату заробітної плати без сплати єдиного внеску, а Банку не перевіряти перерахування вказаного внеску до бюджету.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
18 грудня 2014 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» (банк) та ТОВ «Тар Альянс» (клієнт) укладений договір банківського рахунку №03-56-3-2-00/2412-05БН (договір), відповідно до якого на умовах цього договору банк відкриває клієнту один або декілька рахунків та здійснює розрахунково-касове обслуговування. Номер та валюта рахунку зазначаються в заяві про відкриття поточного рахунку, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 5.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках за винятком випадків та відповідно до вимог, визначених законодавством України та цим договором. Клієнт здійснює розпорядження коштами на рахунках на підставі належним чином оформлених розрахункових документів та в межах залишку грошових коштів на рахунках на початок робочого дня (якщо інше не встановлено окремими договорами між банком і клієнтом). При наявності технічної можливості банк виконує розрахункові документи клієнта з урахуванням сум, що надходять на його рахунки протягом відповідного робочого дня.
Згідно з п. 5.3 договору розрахункові документи клієнта в національній валюті виконуються банком не пізніше наступного робочого дня після дня їх надходження, якщо інше не передбачено цим договором або додатковими угодами до цього договору. У випадку витребування банком від клієнта документів/інформації, визначених ст. 10 договору, визначений вище строк не застосовується та виконання розрахункового документу клієнта здійснюється банком в строк не пізніше наступного робочого дня після отримання банком від клієнта належних документів/інформації.
Судами встановлено, що 07.09.2018 ТОВ «Тар Альянс» надало на виконання АТ «Райффайзен Банк Аваль» платіжне доручення №225 про перерахування заробітної плати.
В свою чергу, Банк відмовився від виконання вказаного платіжного доручення у зв'язку з тим, що Товариством не було надано доказів сплати єдиного соціального внеску, що є обов'язковим для перерахування коштів для виплати заробітної плати в силу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Такі дії Банку, на думку позивача, є неправомірними, оскільки Товариство має право не сплачувати ЄСВ на підставі п. 9-4 розділу VIIІ вказаного Закону з огляду на те, що зареєстроване на території, де проводиться антитерористична операція.
У зв'язку з невиконанням АТ «Райффайзен Банк Аваль» платіжного доручення про перерахування заробітної плати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №453 затверджено Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати (Порядок), який розроблений відповідно до статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", регулює механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок).
Відповідно до п. 2 Порядку банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Якщо в розрахункових документах або документах на переказ готівки сума єдиного внеску менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, погодженим з органом доходів і зборів за місцем взяття на облік платника єдиного внеску.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що платникам, які звертаються до органів доходів і зборів за погодженням довідки-розрахунку, у якій сума перерахування єдиного внеску менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, зазначеної в грошовому чеку та/або платіжному дорученні, та/або іншому розрахунковому документі, у зв'язку із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та які протягом попереднього року не допустили порушень законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску, за рішенням керівника органу доходів і зборів надається довідка про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Строк дії довідки, що надається платнику єдиного внеску для пред'явлення банку, не повинен перевищувати одного року.
Банк після отримання від платника довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску приймає від платника грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи для перерахування (видачі) заробітної плати без перевірки сум єдиного внеску, сплачених за розрахунковими документами (документами на переказ готівки).
У разі виявлення органом доходів і зборів порушення законодавства про нарахування та сплату єдиного внеску платником, якому видана довідка про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску, зазначена довідка відкликається органом доходів і зборів до закінчення строку її дії шляхом направлення відповідного повідомлення згідно з додатком 3 до цього Порядку платнику єдиного внеску та обслуговуючому банку. Банк наступного робочого дня після отримання такого повідомлення приймає від платника грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи для перерахування (видачі) заробітної плати відповідно до пункту 2 цього Порядку.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (Закон № 2464-VI).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).
Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 ч 8 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Статтею 24 Закону № 2464-VI передбачено, що банки під час відкриття рахунків зобов'язані вимагати від юридичних та фізичних осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, документи, що підтверджують їх взяття на облік в органі доходів і зборів як платників єдиного внеску або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, взяття на облік яких в органі доходів і зборів здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, ч. 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Тобто платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обов'язку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу, а також нарахування пені, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669- VIІ), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669- VIІ внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підп. «б» розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Згідно з п. 2 Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», п. 9-3 в редакції Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII вважати п. 9-4.
На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску, що зазначена в нормі п. 9-4 Закону №2464-VI та для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.
Пунктом 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закону № 911-VIII) виключено пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669-VII).
За змістом ст. 1, ч. 1, 2 ст. 8 Конституції України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.
Положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VI відповідні зміни не вносилися, п. 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону залишився чинним.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).
Місто Горлівка включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (пп. 5 п.1 Переліку), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Зміст норми п. 9-4 розд. VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ не скасовує взагалі обов'язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції дає можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.
Таким чином позивачеві, починаючи з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, надано можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в силу прямої дії вказаного Закону, тому відсутні підстави у Банку як вимагати документи про перерахування таких сум, довідку-розрахунок, у якій сума перерахування єдиного внеску менша ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, так і за рахунок власних коштів сплачувати суму несплаченого єдиного внеску.
Подання заяви, передбаченої п. 9-4 Закону № 2464-VІ є додатковою умовою для списання безнадійного податкового боргу і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску та від відповідальності передбачено безпосередньо в Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення особи до відповідних органів.
Враховуючи викладене, у Банку були відсутні підстави не виконувати платіжне доручення № 225 від 07.09.2018, що в свою чергу, підтверджує наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Оскільки дії Банку щодо невиконання платіжного доручення № 225 від 07.09.2018 порушують права та законні інтереси позивача та є протиправними, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а судові рішення в зазначеній частині - скасуванню.
Що стосується позовної вимоги позивача щодо визнання права ТОВ «Тар Альянс» як сторони договору банківського рахунку №03/56-3-2-00/2412-05БМ від 18.12.2014 на виконання Банком розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати без одночасного подання Товариством розрахункових документів про перерахування сум ЄСВ, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Враховуючи приписи п. 9-4 розд. VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції позивачеві дано можливість не виконувати обов'язки, визначені у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ в силу прямої дії вказаного Закону, тому відсутні підстави для подання позивачем документів про перерахування таких сум, як і відсутні підстави визнавати право не подавати такі документи.
Крім того, позивач просить визнати право з 14.04.2014, тобто заявлено вимогу, спрямовану на визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, однак сама по собі така вимога не є ефективним способом захисту.
Що стосується вимоги про визнання права до закінчення антитерористичної операції, то ця вимога спрямована на майбутнє, на момент звернення з позовом право не є порушеним.
З огляду на зазначене, Верховним Судом відхиляються доводи позивача, викладені в касаційній скарзі щодо ефективного способу захисту.
Враховуючи викладене, судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, з огляду на помилковість висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо відмови у виконанні платіжного доручення ТОВ "Тар Альянс" № 225 від 07.09.2018, Верховний Суд вважає, що рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні позову в зазначеній частині. В решті рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.
8. Судові витрати
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд касаційної інстанції частково скасовує оскаржувані судові рішення і ухвалює нове рішення, Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019р. у справі №910/15897/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".
Прийняти в цій частині нове рішення.
Визнати протиправними дії акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" щодо відмови у виконанні платіжного доручення товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" №225 від 07.09.2018.
В решті рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019р. у справі №910/15897/18 залишити без змін.
Стягнути з акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Альянс" (84609, м. Горлівка, вул. Умова, 1/1, код 33853132) 1 762,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 2 643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 3 524,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя В. І. Студенець