01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" грудня 2009 р. Справа № 10/268-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/268-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО»,
с. Шевченківка;
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
с. Гаврилівка;
про стягнення 343 614,61 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.10.2009р. № 2-2923.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО»(далі -позивач) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про повернення сплачених коштів за непоставлений товар та відшкодування заподіяних матеріальних збитків у загальній сумі 343 614,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов укладеного Договору поставки № 27-00/01 від 01.03.2009р. не було поставлено товар, в зв'язку з чим позивач просить повернути суму попередньої оплати в розмірі 170000 грн., перерахованої відповідачу, а також додатково стягнути 3740 грн. -втрат від інфляції, 27969,75 грн. -збитків та 131294,86 грн. -упущеної вигоди.
Ухвалою від 21.09.2009р. суд порушив провадження у справі № 10/268-09 та призначив її розгляд на 06.10.2009р.
У судовому засіданні 06.10.2009р. представником позивача було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з перерахуванням індексу інфляції, що в загальній сумі разом із боргом склало 173 740 грн., в іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.
Ухвалами від 06.10.2009р. та від 20.10.2009р. розгляд справи відкладався, в зв'язку з неявкою представників відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.
Присутнім у судовому засіданні 10.11.2009р. представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 06.10.2009р.
Представники відповідача проти позову заперечили та надали відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю відхиляє позовні вимоги, посилаючись на те, що вони не підтверджуються належними та допустимими доказами, а також зазначає, що саме позивач не виконав умови Договору поставки № 27-00/01 від 01.03.2009р. по здійсненню попередньої оплати товару у визначений строк.
Ухвалою від 10.11.2009р. суд відклав розгляд справи на 01.12.2009р., у зв'язку із витребуванням нових доказів у справі.
Присутній у судовому засіданні 01.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечили відповідно до обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 17.12.2009р. для підготовки повного тексту рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
01.03.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО»(за договором -покупець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором -продавець) було укладено Договір поставки № 27-00/01, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцеві добові курчата бройлери ROSS 308 окремими партіями, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Одиницею виміру товару є одна голова. Орієнтована кількість товару становить 25 000 голів. Ціна одиниці товару становить 6 грн. 00 коп. Загальна вартість товару з урахуванням ПДВ становить 150 000 грн. Поставка товару здійснюється 28 березня 2009 року (п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 4.6. договору).
Згідно п. 3.4. договору, оплата кожної партії товару здійснюється в наступному порядку: 100% вартості партії товару за 12 календарних днів до дати поставки товару. При проведенні кожного платежу покупець зобов'язаний в платіжному дорученні вказати номер, дату поставки, номер договору та суму згідно п. 3.4. даного договору (п. 3.5. договору).
Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень № 36 від 24.03.2009р. на суму 130000 грн. та № 38 від 02.04.2009р. на суму 40000 грн., зазначені кошти були перераховані в якості попередньої оплати за курчат згідно рахунку № 24-03/01 від 24.03.2009р. та рахунку № 30-03/01 від 30.03.2009р.
Отже, платіжні доручення № 36 від 24.03.2009р. та № 38 від 02.04.2009р. не містять реквізитів, які визначені в п. 3.5. Договору поставки № 27-00/01 від 01.03.2009р. Крім того, позивачем були перераховані кошти в розмірі 170 000 грн., тоді як умовами договору передбачалась загальна вартість товару 150 000 грн. з датою поставки 28.03.2009р. Частина коштів була сплачена позивачем вже після визначеної дати поставки, що суперечить умовам укладеної сторонами угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з наданих доказів не вбачається невиконання відповідачем господарських зобов'язань, що виникли на підставі Договору поставки № 27-00/01 від 01.03.2009р.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).
У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Таким чином, правовідносини, що виникли між товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО»та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 слід вважати, як укладення господарського договору у спрощений спосіб, що породжує виникнення господарського зобов'язання.
В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 статі 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач надіслав відповідачу лист-вимогу від 14.07.2009р. б/н, що був вручений останньому 15.07.2009р., в якому просив повернути кошти в розмірі 170000 грн. у семиденний строк.
Таким чином, позивачем було обрано, як спосіб захисту своїх майнових прав, повернення суми попередньої оплати, перерахованої за товар, який не був поставлений.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів перерахування позивачу коштів в розмірі 170 000 грн., тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 22.07.2009р., виходячи з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України -через сім днів від дня пред'явлення вимоги, а тому індекс інфляції може бути нарахований на суму заборгованості тільки за серпень та вересень 2009р., що за розрахунком суду становить 1017,28 грн. (170 000 грн. х 99,8% (індекс інфляції за серпень 2009р.) х 100,8% (індекс інфляції за вересень 2009р.) = 171 017,28 грн.).
Отже, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 1017,28 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 131294,86 грн. та збитки в сумі 27 969,75 грн., що складаються з вартості закупленого комбікорму - 18287,35 грн. та вартості дизельного палива - 9682,40 грн., витраченого для завчасного опалення приміщення пташника, в якому мали перебувати курчата,.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці курчат та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних позивачу, в зв'язку невиконання останнім зобов'язань з поставки товару перед третіми особами -ТОВ «Сіріус-758» (договір № 27 від 02.04.2009р.), ТОВ «Бурводкомплекс»(договір № 28 від 02.04.2009р.), ТОВ «Ріелті Менеджмент Груп»(договір № 31 від 03.04.2009р.), ТОВ «Технологія С» (договір № 33 від 03.04.2009р.), ТОВ «Геліос Груп»(договір № 34 від 03.04.2009р.), оскільки між позивачем і відповідачем у встановленому порядку не були узгоджені строки поставки товару. Умовами Договору поставки № 27-00/01 від 01.03.2009р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, строк поставки товару передбачався 28.03.2009р., тоді як попередня оплата за товар була здійснена 24.03.2009р. та 02.04.2009р. без посилання на вказаний договір. З цих же підстав не можуть бути задоволені вимоги позивача і в частині стягнення збитків на суму 27 969,75 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (07350, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО» (08672, Київська обл., Васильківський район, с. Шевченківка, вул. Шевченка, 7-А; код ЄДРПОУ 31292556) 170 000 грн. -боргу, 1017 грн. 28 коп. -втрат від інфляції, 1710 грн. 17 коп. -витрат по сплаті державного мита, 117 грн. 46 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов