01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" грудня 2009 р. Справа № 10/304-09
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/304-09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клінт», м. Київ;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд», м. Вишневе;
про стягнення 257 716,82 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гаращук С.В., доручення № 27/05 від 27.05.2009р.;
від відповідача: Філатов В.А., довіреність від 10.11.2009р. № 02.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Клінт»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд»(далі -відповідач) про стягнення 257 716,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов укладеного Договору поставки № 26/1 від 26.01.2007р. не було поставлено товар, в зв'язку з чим позивачем нараховані пеня за порушення строків поставки товару в сумі 14100 грн., збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 239480 грн. та витрати у вигляді відсотків за кредитні кошти, які поніс позивач, у сумі 4136,82 грн.
Ухвалою від 19.10.2009р. суд порушив провадження у справі № 10/304-09 та призначив її розгляд на 10.11.2009р.
Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.
Повноважні представники відповідача в судове засідання не з'явились. Проте, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та не підтвердженість належними доказами. Крім того, відповідачем подана заява про покладення на позивача витрат за послуги адвоката в сумі 2000 грн.
Ухвалою від 10.11.2009р. суд відклав розгляд справи на 08.12.2009р., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив відповідно до обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва для підготовки повного тексту рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
26.01.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Клінт»(за договором -покупець) до товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд»(за договором -постачальник) було укладено Договір поставки № 26/1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію (далі -товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором. Номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Специфікації № 1, що є Додатком до Договору поставки № 26/1 від 26.01.2007р., предметом поставки є утеплювач (мінеральна вата) Ventirock max. у кількості 6000 кв. м загальною вартістю 282000 грн.
Згідно п. 4.1. договору, постачальник поставляє товар за письмовою заявкою покупця, яка оформлюється на кожну окрему партію товару, відвантаження продукції здійснюється на протязі 3 (трьох) робочих днів з моменту надходження заявки.
Відповідно до п. 6.1 договору, строк поставки товару складає 18 (вісімнадцять) банківських днів з моменту отримання відповідачем передплати, яка складає 50% від вартості замовлення.
Позивач 29 січня 2007 року перерахував відповідачу в якості передплати за товар 141 000 грн., що підтверджується випискою з особового банківського рахунку від 29.01.2007р., наявної в матеріалах справи. Отже, датою поставки товару, відповідно до умов договору, є 21 лютого 2007 року, тобто відповідач зобов'язаний був поставити товар саме цією датою.
Відповідно до розділу 5 договору, поставка товару здійснюється за договірними цінами, які встановлюються сторонами в специфікаціях. Ціна товару, визначена п.5.1. договору, є дійсною за умови коридору курсу НБУ щодо євро 6,50-6,60 грн. за 1 (один) євро. В разі зміни курсу НБУ щодо євро сторони переглядають ціну товару, про що складають додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.
З 20 лютого 2007 року Національним банком України було встановлений офіційний курс щодо євро на рівні 663,1660 грн. за 100 євро, що підтверджується оголошенням в газеті «Урядовий кур'єр»№ 33 від 21 лютого 2007 року.
Листом за № 34 від 21.02.2007р. відповідач повідомив позивача про те, що в зв'язку із зміною офіційного курсу НБУ щодо євро станом на 21.02.2007 року і, відповідно, виходу його із коридору курсу НБУ, що встановлений п. 5.1. договору поставки № 26/1 від 26.01.2007р., ціна товару є недійсною і відсутня можливість поставки товару за цією ціною. Тому протягом п'яти днів просить переглянути та узгодити нову ціну на товар.
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 статі 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У відповідь позивач надіслав лист за № 26_0102 від 26.02.2007р., в якому просив, в зв'язку з невиконанням умов договору № 26/1 від 26 січня 2007р. повернути оплачені 29.01.2007р. кошти на суму 141 000 грн. 00 коп. Згідно п. 7.2. договору та додатку від 26.01.2007р. Специфікація № 1, сплатити пеню в розмірі 0,5% відсотків від загальної партії не отриманого товару за кожен календарний день прострочення, а також збитки нанесені нам, в зв'язку з вилученням у нас обігових коштів, виходячи з розрахунку 24% річних за кожний календарний день користування.
Таким чином, позивачем було обрано, як спосіб захисту своїх майнових прав, повернення суми попередньої оплати, перерахованої за товар, що не був поставлений у встановлений строк.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем були перераховані позивачу кошти в розмірі 141 000 грн. наступними платіжними дорученнями: № 121 від 28.02.2007р. на суму 30 000 грн., № 122 від 01.03.2007р. на суму 12 000 грн., № 123 від 02.03.2007р. на суму 29 000 грн., № 170 від 29.03.2007р. на суму 20 000 грн., № 191 від 10.04.2007р. на суму 40 000 грн., № 198 від 18.04.2007р. на суму 10 000 грн.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% відсотків від загальної партії не отриманого товару за кожен календарний день прострочення, але не більше 10 (десяти) відсотків загальної вартості такої партії. Сплата пені не звільняє постачальника від обов'язку відшкодувати в повному розмірі всі збитки, завдані покупцю таким простроченням.
Оскільки відповідачем не було поставлено товар у встановлений договором строк, тобто 21.02.2007р., тому позивач на підставі п. 7.2. договору просить стягнути пеню в розмірі 14 100 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 258 ЦК України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 14 100 грн., сплив 21.02.2008 р.
Позовна заява була направлена до суду згідно з поштовим штемпелем на конверті 12.10.2009р.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 09.11.2009р. заявлено про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
Отже, позовні вимоги з урахуванням наведених вище обставин в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 239480 грн. та витрати у вигляді відсотків за кредитні кошти у сумі 4136,82 грн., завданих внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
В силу ч. 2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів, з яких вбачається причинний зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за Договору поставки № 26/1 від 26.01.2007р. та настанням наслідків у вигляді збитків, заподіяних позивачу, в зв'язку невиконання останнім зобов'язань з поставки товару перед третіми особами -ТОВ «ВКФ «Синтезторг»та ТОВ «Макс-Строй».
Вимагаючи стягнення з відповідача 239480,00 грн. упущеної вигоди, позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов договору від 26.01.2007р. позивачем втрачена можливість передати замовнику ТОВ «ВКФ «Синтезторг»за договором № 2901 від 29.01.2007р. та замовнику ТОВ «Макс-Строй»на основі рахунку-фактури № СФ-0000016 від 09.02.2007р. товар у повному обсязі.
Разом з тим, у Договорі поставки № 26/1 від 26.01.2007р. не зазначено, що саме товар, отриманий позивачем від відповідача за вказаним договором, буде поставлятися за договорами поставки, укладеними із ТОВ «ВКФ «Синтезторг» та ТОВ «Мак-Строй».
Крім того, згідно виписки з особового банківського рахунку позивача, кошти в сумі 68 000 грн. були повернуті ТОВ «Макс-строй»19.02.2007р., тобто ще до моменту (лист відповідача № 34 від 21.02.2007р.), коли позивач дізнався про невиконання відповідачем зобов'язань по поставці товару.
Згідно Договору поставки № 2901 від 29.01.2007р. та Додатку № 1 до договору (Специфікації), укладеного між позивачем та ТОВ «ВКФ «Синтезторг», останнім передбачалась поставка товару 12 партіями, тоді як договір поставки, укладений з відповідачем встановлював поставку лише 2-х партій товару. До того ж ТОВ «ВКФ «Синтезторг»був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000020 від 20 лютого 2007р. на суму 156240 грн., кошти перераховані останнім лише в сумі 144750 грн. При цьому, при поверненні 23.02.2007р. зазначеної суми позивачем у призначенні платежу зазначено про повернення як помилково перерахованих коштів.
Отже, за вказаних обставин, посилання позивача на наявність у нього збитків у формі упущеної вигоди, які виникли внаслідок неможливості отримання від відповідача товару за Договором поставки № 26/1 від 26.01.2007р., наданими суду доказами не підтверджуються.
Також не підтверджується наданими суду доказами понесення позивачем додаткових витрат у вигляді відсотків за кредитні кошти в сумі 4136,82 грн., оскільки, згідно п.1.2., 2.1. Кредитного договору № 010/96-03/367 (відновлювальна кредитна лінія) від 23.01.2007р., укладеного між ВАТ «Райффайзен банк Аваль»та ТОВ фірмою «Клінт», банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 300 000,00 грн. для поповнення обігових коштів. При цьому, банк, перераховуючи позивачу кошти у розмірі 141 000 грн., у призначенні платежу зазначив «згідно з кредитним договором № 010/96-03/367 від 23.01.2007р.», що вбачається з виписки з особового банківського рахунку від 29.01.2007р., доданої до матеріалів справи. Доказів направлення заяви № 2901 від 29.01.2007р. на адресу ВАТ «Райффайзен банк Аваль», в якій вказано про підстави отримання вказаних коштів, позивачем надано не було.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місце їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу т а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові -на позивача.
Отже, з позивача підлягають стягненню 2000 грн. витрат на послуги адвоката, сплачені відповідачем платіжним дорученням № 274 від 09.11.2009р., на підставі Договору № 106 про надання юридичної допомоги від 04.11.2009р., укладеного ТОВ «Промбуд»з Адвокатським об'єднанням «Соколовський і Партнери», статус якого підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію адвокатського об'єднання від 22.02.2005р. № 443, та акту про надання юридичної допомоги від 09.11.2009р.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Клінт»(04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 16-В, кв. 89; код ЄДРПОУ 200009776) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд»(08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Л.Українки, 29; код ЄДРПОУ 32739969) 2000 грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов