01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"28" грудня 2009 р. Справа № 6/169-17/135-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»
про визнання рішення неправомірним та визнання права
Суддя Суховий В.Г.
Представники: згідно з протоколом судового засідання
Суть спору:
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГА»пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»про визнання рішення загальних зборів орендарів (підпункт 1 другого питання протоколу № 1 від 13.05.1994р.) неправомірним та визнання позивача правонаступником та набувачем права власності.
Позов було подано до Господарського суду міста Києва, справі присвоєно номер 6/169.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.05.2009 у справі № 6/169, яка залишена Київським апеляційним господарським судом в силі, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»про визнання рішення загальних зборів орендарів (підпункт1 другого питання протоколу № 1 від 13.05.1994р.) неправомірним та визнання позивача правонаступником та набувачем права власності направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.
Згідно з розпорядженням голови суду справу передано на розгляд судді Суховому В.Г.
Ухвалою від 07 вересня 2009 року справу прийнято до провадження, присвоєно номер № 6/169-17/135-09 та призначено до розгляду на 07 жовтня 2009 року.
06.11.2009 Позивач подав заяву про зміну позовних вимог та просить визнати за ним право власності на майно, придбане за договором, а також визнати дії відповідача щодо володіння, розпорядження майном Позивача з боку Відповідача неправомірними (нікчемними) та такими, що не породжують прав та обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
У 1992р. орендний трест „Поліськсільбуд", правонаступником якого є відповідач, продав господарській асоціації малих підприємств, правонаступником якої є позивач, частину майна виробничої бази позивача, яка знаходиться за адресою смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2, а саме: виробничий цех № 1, виробничий цех № 2, обладнання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран (договір купівлі-продажу від 28.04.1992р.) Позивач повністю оплатив придбане майно.
У травні 1994р. при розподілі приватизованого та власного майна тресту „Поліськсільбуд" між його організаціями повторно було включене в розподіл вищевказане, раніше продане, оплачене та прийняте господарською асоціацією малих підприємств майно. Таке рішення було прийняте на зборах орендарів тресту „Поліськсільбуд" (протокол № 1 від 13.05.1994р.) під час розгляду другого питання порядку денного -розподіл власного майна.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22 червня 2009 року у справі № 8/073-09 визнано неправомірним вищезазначене рішення орендного тресту «Поліськсільбуд», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд», прийняте на загальних зборах орендарів, згідно з протоколом загальних зборів № 1 від 13.05.1994 року в частині розподілення майна, яке не належало останньому (викладене у підпункті 1 другого питання порядку денного), неправомірним.
Після рішення Господарського суду щодо визнання неправомірним рішення загальних зборів орендарів позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення майна, але позивачу було відмовлено.
Цей спір було передано на розгляд Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” від 25.09.2009 року у справі №18/22 було встановлено, що Позивач є правонаступником господарської асоціації, яка укладала договір з Відповідачем (договір купівлі-продажу від 28.04.1992р.). За таких обставин у відповідача та позивача встановлені взаємовідносини за договором купівлі-продажу від 28.04.1992р.
Позивач знову звернувся до Відповідача з Заявою-претензією про повернення майна, але отримав негативну відповідь, мотивовану тим, що відповідач не визнає позивача власником майна за договором купівлі-продажу від 28.04.1992р.
Позивач не погоджується з відповідачем та посилається на наявність у нього права власності на спірне майно, яке виникло за договором купівлі-продажу від 28.04.1992р. та за фактичним володінням майном до моменту позбавлення права, яке сталося внаслідок прийняття неправомірного рішення загальних зборів орендарів відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на заяву позивача про зміну позовних вимог, яким доводи позивача визнає обґрунтованими, але виконати вимоги не бажає, посилається на підпункт 5 пункту 2 статті 11 та статтю 392 Цивільного кодексу України і просить справу розглядати відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні оголошувалася перерва.
28 грудня 2009 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог без зміни предмету та підстав позову, просить суд розглянути вимоги про визнання права власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу від 28.04.1992р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
28 квітня 1992 року між Господарською асоціацією малих підприємств та Орендним трестом «Поліськсільбуд»було укладено договір купівлі-продажу майна (а.с. 25, далі -Договір).
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНГА»є правонаступником Господарської асоціації малих підприємств.
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Трест «Поліськсільбуд»є правонаступником орендного тресту «Поліськсільбуд».
Відповідно до статті 35 ГПК України факти (обставини), встановлені рішенням суду, не потребують доказування у вирішенні спорів, в яких беруть участь ті ж сторони. Обставини щодо правонаступництва встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 22 червня 2009 року у справі № 8/073-09 зі спору між тими ж сторонами.
Згідно з п.1 Договору позивач придбав у відповідача майно (основні фонди): виробничий цех № 1, виробничий цех № 2, обладнання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран, загальною вартістю 964 094,68 руб.
Відповідно до п.3 Договору після оплати основні виробничі фонди (майно) переходять у власність асоціації (позивача).
Позивачем було оплачено у повному обсязі та у встановлені договором строки вартість придбаного майна згідно з виставленим трестом (відповідачем) Рахунок-фактурою № 11 від 03.07.1992 на суму 964 094 руб., а з ПДВ -1 234 040 руб., що підтверджується платіжним дорученням „ 101 від 10.07.1992 (а.с. 26) та не заперечується відповідачем.
У травні 1994р. при розподілі приватизованого та власного майна орендного тресту „Поліськсільбуд" між його організаціями, повторно було включене в розподіл вищевказане, раніше продане, оплачене та прийняте господарською асоціацією малих підприємств майно. Таке рішення було прийняте на зборах орендарів тресту „Поліськсільбуд" (протокол № 1 від 13.05.1994р.).
Рішенням Господарського суду Київської області від 22 червня 2009 року у справі № 8/073-09 рішення загальних зборів орендарів тресту „Поліськсільбуд", що оформлено підпунктом 1 другого питання протоколу №1 від 13.05.1994р., визнано неправомірним і таким, що утискає права та законні інтереси позивача.
Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пунктом 2 статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
За таких обставин позбавлення права власності позивача на придбане майно за неправомірним рішенням є протиправним.
За договором купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року між позивачем та відповідачем були придбані виробничий цех № 1, виробничий цех № 2, обладнання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран.
Згідно з витягом Бюро технічної інвентаризації з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.10.2005 р. №8612527, реєстраційний номер 656658, площа виробничого цеху № 1 складає 2785,8 квадратних метрів; виробничого цеху № 2 складає 2740,6 квадратних метрів, будівля контейнерної у довідці не відображена.
Правовідносини щодо виникнення у позивача права власності на майно виникли у 1992 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на той час. Норми ЦК УРСР, на відміну від Цивільного кодексу України, не повязували виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації .
Зокрема, статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з пунктом 3 вищезазначеного договору після оплати виробничі фонди переходять у власність позивача.
Отже Договором передбачено інший порядок виникнення у набувача права власності на річ, тобто він обумовлений моментом оплати, а враховуючи встановлений вище факт оплати набувачем (позивачем), слід дійти висновку, що право власності на спірне майно у позивача виникло з 10.07.1992р.
Відповідач не заперечує проти цих факті та доводів позивача, погоджується з тим, що майно було у власності позивача та неправомірно забрано відповідачем.
Стосовно ж оформлення на даний час права власності на спірне майно за відповідачем суд зазначає, що згідно зі статтею 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, зокрема щодо державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем.
Статтею 20 Господарського кодексу України визначається загальні засади захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів. Зокрема , пунктом 2 цієї статті встановлюється , що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись статтями 4, 35, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГА»(код 19422382) на майно: Виробничий корпус № 1 площею 2785,8 кв. м., Виробничий корпус № 2 площею 2740,6 кв. м., Будівля контейнерної, Мостовий кран, яке придбано на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1992 року та знаходиться за адресою: смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя