Справа № 947/20575/19
Провадження № 1-кп/947/886/19
про продовження запобіжного заходу
06.11.2019 року м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду питання доцільності тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному проваджені №22018160000000171 від 15.11.2018
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Магдебург Федеративної Республіки Німеччина, громадянин України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимій 06.03.2007 Алчевським міським судом Луганської області за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі, звільнився у 2016 році по відбуттю строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав в орендованому житлі за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.ч.4, 5 ст.27 ч.2 ст.263-1 КК України,
і ОСОБА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.ч.4,5 ст.27 ч.2 ст.263-1, ч.1 ст.309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
В теперішній час виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки строк дії попередньої ухвали суду закінчується.
Прокурор вважав за необхідне продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки щодо нього є обґрунтоване обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі до 10 років, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, оскільки ОСОБА_3 раніше судимій та в провадженні Іллічівського районного суду Одеської області перебуває інше кримінальне провадження щодо нього за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, що у нього наявні кримінальні зв'язки серед кола осіб причетних до незаконного обігу зброї та бойових припасів на території України та Республіки Молдова; здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки на даний час не всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення встановлені; незаконно впливати на свідків, виходячи з тяжкості можливого покарання у випадку доведеності його вини. Крім того, ризики прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має будь яких соціальних зв'язків, не має постійного місця проживання в Одесі та Одеській області.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки названі прокурором ризики не доведені, досудове розслідування закінчено, докази зібрані і зафіксовані, хоча були порушені правила підслідності, обвинувальних вироків суду по тих справах, що перебувають в судах за іншими складами злочинів, немає, а розмір обраного судом альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави надто великий.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника.
Інші учасники судового засідання підтримали думку адвоката ОСОБА_6 .
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження дійшов висновку про те, що необхідно продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено та з обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 , крім іншого, обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Відповідно до ст.177 КПК України суд вважає доведеною наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини:
може здійснити дії на переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_3 не має на території України офіційного джерела прибутку, міцних соціальних зв'язків, підтримує сумнівні зв'язки із кримінальним середовищем, має не зняту і непогашену судимість;
може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, підтримання кримінальних зв'язків, не всі особи, які причетні до вчинення кримінального правопорушення встановлені;
може вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на висунуте йому обвинувачення, та наявність інших кримінальних проваджень в судах Одеси і області.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особи обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, крім застави, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «Кабулов проти України».
Обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , свідчать про суспільний інтерес конкретного кримінального правопорушення, який, з огляду на презумпцію невинуватості, переважає над особистою волею обвинуваченого.
З рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року в справі "Смирнов проти Росії", вбачається, що питання щодо того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно (п.п.61, 62). Наявність підстав тримання під вартою обвинуваченого повинні оцінюватися в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних її обставин. Тривале ж утримання під вартою людини може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак, інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (аналогічне рішення Суду від 26 січня 1993 року справу "Ш. проти Швейцарії"). Саме на національні судові органи покладається обов'язок забезпечувати розумність строків тримання обвинуваченого під вартою. Для цього суди повинні розглянути всі факти на користь, і проти існування суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід норми про повагу до особистісної свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення з-під варти.
Враховуючи положення ч.3 ст.183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що злочин вчинено без застосування насильства, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд -
Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_3 на 60 днів, тобто до 05.01.2020. Строк дії ухвали закінчується об 11.00 год. 05.01.2020.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 160000 (Сто шістдесят тисяч) грн.
Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибути до суду на виклик;
2) не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця мешкання.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за згодою заставодавця.
Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1