Справа № 2а-806/09
16 квітня 2009 року
Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Луганський В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про оскарження бездіяльності та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
У березні 2009 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 20067 рік" та „про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності ст. 22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу 11 закону України „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вважав неможливе їх застосування з 01.01.2008 року. Позивач просив визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому з 2006 року по 2008 рік щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу з 2006 року по 2008 роки, зобов'язати відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" надалі при нарахуванні пенсій.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, просив суд розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення про ти позову, у яких відповідач посилається на те, що порядок пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" призупинена. Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус „дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 5).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6 вказаного Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12. 2005 року № 3235-IV „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Відповідно до ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальній захист дітей війни" зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 - рн/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції. Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено
позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410, 06 грн., з 1 жовтня - 415, 11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії на підставі ч ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 710, 91 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленим цим Кодексом. Позивач в позовній заяві посилається на те, що ним не пропущено строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, оскільки про порушення його прав йому стало відомо з відповіді відповідача 21.01.2009 року.
Суд вважає, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду, оскільки річний строк з дня коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме відмови відповідача в виплаті щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", не сплинув.
Законом України „Про державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України", закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачу 715, 23 грн.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті йому щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та стягнення недоплаченої суми підлягають задоволенню частково.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком надалі є необгрунтованим і не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Керуючись ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12. 2007 року у розмірі 710, 91 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 715, 23 грн., а всього - 1 426, 14 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за не обгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.