01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" грудня 2009 р. Справа № 5/245-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», м. Біла Церква
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла техніка», м. Біла Церква
про стягнення 35393,23 грн.
за участю представників:
позивача:Колесник Т.А. -дов. від 05.01.2009р. № 4
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла техніка»(далі -Відповідач) про стягнення 35393,23 грн., з яких 30000 грн. основний борг, 3415,32 грн. пені, 549,54 грн. 3% річних та 1428,37 інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 09.11.2009р., в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 09.06.2006 року № 1492 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу тепловою енергією, а відповідач зобов'язався прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами договору (п. 2 договору).
Згідно п. 2.3 договору, приймання -передача теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу, оформлюється щомісячним актом приймання -передачі теплової енергії.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що акти приймання -передачі теплової енергії є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1490/4 від 09.06.2006р. до договору № 1492 від 09.06.2006р. оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків -до повного здійснення останніх (п. 10.1 договору).
На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач протягом листопада 2008 року -квітня 2009 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 63414,63 грн., що підтверджується щомісячними актами приймання -передачі теплової енергії за листопад 2008р. на суму 6450,77 грн., грудень 2008р. на суму 6676,20 грн., січень 2009р. на суму 15238,22 грн., лютий 2009р. на суму 13308,52 грн., березень 2009р. на суму 16493,32 грн. та квітень 2009р. на суму 5247,60 грн. Зазначені акти підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, копії яких залучені до матеріалів справи.
Для оплати поставленої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки -фактури за листопад 2008р. на суму 6450,77 грн., грудень 2008р. на суму 6676,20 грн., січень 2009р. на суму 15238,22 грн., лютий 2009р. на суму 13308,52 грн., березень 2009р. на суму 16493,32 грн. та квітень 2009р. на суму 5247,60 грн. завірені копії рахунків -фактур знаходяться в матеріалах справи.
Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлену теплову енергію виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 33414,63 грн.
Станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 30000 грн. -різниця між загальною вартістю поставленої теплової енергії та сплаченими за неї коштами. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 30000 грн. заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлену теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1428,37 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 549,54 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач посилаючись на п. 6.6 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, яка за розрахунком позивача складає 3415,32 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30000 грн. основного боргу, 1428,37 грн. інфляційних втрат, 549,54 грн. 3% річних та 3415,32 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла техніка»(юр. адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 23, кв. 99, факт. адреса: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 32, код ЄДРПОУ 33679141) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) 30000 (тридцять тисяч) грн. основного боргу, 3415 (три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 32 коп. пені, 549 (п'ятсот сорок дев'ять) грн. 54 коп. 3% річних, 1428 (одну тисячу чотириста двадцять вісім) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя