01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"03" грудня 2009 р. Справа № 13/324-08/19
За позовом Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»,
м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Київоблгаз», м. Боярка
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1, м. Біла Церква
2. Акціонерного товариства закритого типу «Акціонерна страхова
компанія «АСКО-Медсервіс», м. Київ
про стягнення 69525 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача : Вакула Г.М. (довіреність № 236/2009 від 08.07.2009 р.);
від відповідача: Литвин В.С. (довіреність № 1-1 від 08.01.2009 р.);
Козакова О.А. (довіреність № 1-142 від 09.09.2009 р.);
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Личак С.В. (довіреність № 129 від 28.10.2009 р.).
Закрите акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», за участю третіх осіб ОСОБА_1 та Акціонерного товариства закритого типу «Акціонерна страхова компанія «АСКО-Медсервіс»про стягнення 69525 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП), яка мала місце 30.06.2005 р. на проспекті Паладіна у м. Києві за участю автомобіля «ВАЗ 21065», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який застрахований у позивача, на підставі Договору страхування наземного транспорту №120-1191-1104 від 22.11.2004 р., відповідно до фактів, викладених у Довідці ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.06.2005 р., застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. На виконання умов договору страхування, позивач за пошкоджений застрахований автомобіль виплатив страхове відшкодування у розмірі 78107,91 грн., у зв'язку з чим згідно з ч. 1 ст. 1172 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України набув права вимоги до відповідача щодо відшкодування завданих збитків у сумі 69525,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2008 р., залишеного без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р., по справі № 13/324-08 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»були задоволені в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р. касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», рішення господарського суду Київської області від 11.12.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. по справі № 13/324-08 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області справу № 13/324-08 передано на новий розгляд судді Карпечкіну Т.П.
Ухвалою від 20.08.2009 р. суд прийняв справу до провадження, присвоїв їй номер 13/324-08/19 та призначив судове засідання на 10.09.2009 р.
Ухвалою від 10.09.2009 р. суд відклав розгляд справи на 29.10.2009 р., у зв'язку з неявкою третіх осіб у судове засідання та необхідністю витребування зі Святошинського районного суду м. Києва адміністративного матеріалу № 3-15681 відносно притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності.
Присутнім у судовому засіданні 29.10.2009 р. представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що з урахуванням схеми ДТП, наявності матеріального збитку як у відповідача, так і у позивача, рівний ступінь обопільної вини кожного з водіїв та інші обставини ДТП, у позивача не має права звертатись до відповідача з регресною вимогою. Крім того, позивач не довів ті обставини на які він посилається, не надав суду належних та допустимих доказів стосовно розміру своїх позовних вимог.
Ухвалою від 29.10.2009 р. суд відклав розгляд справи на 16.11.2009 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
У судовому засіданні представником позивача було надано додаткові пояснення.
А також, третя особа 2 подала письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких наголосила на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.
Ухвалою від 16.11.2009 р. суд відклав розгляд справи на 03.12.2009 р., у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи 1 в засідання суду, а також неподанням витребуваних судом документів.
У судовому засіданні 03.12.2009 р. представник позивача подав уточнену позовну заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму збитків у порядку регресу у розмірі 29148,10 грн.
Представники відповідача та третьої особи 2 підтримали свої заперечення проти позовних вимог з підстав, наведених раніше у відзиві на позов та поясненнях.
Третя особа 1 у судове засідання не з'явилась, про причини неявки господарський суд не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін та третьої особи у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 2, суд, -
22.11.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»та ОСОБА_7 було укладено Договір страхування наземного транспортного засобу № 120-1191-1104, за умовами якого позивач надав страховий захист від ризиків, пов'язаних зі зберіганням та експлуатацією транспортного засобу (об'єкту страхування) -автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
30.06.2005 р. на проспекті Паладіна у м. Києві сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21065», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу та яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7 та за кермом якого знаходився ОСОБА_6
Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів та витребуваного зі Святошинського районного суду м. Києва адміністративного матеріалу № 3-15681 відносно притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, про що також зазначено в страховому акті позивача № 107/725 від 05.10.2005 р.
Так, окрім постанови в адміністративній справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1, суду наданий протокол про адміністративне правопорушення на ім'я ОСОБА_6 та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2005 р. по справі № 3-15681 про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності. З вказаних документів вбачається, що водій ОСОБА_6, здійснюючи проїзд регульованого перехрестя проспекту Паладина - вулиці Стеценка виконував поворот ліворуч та не надав дорогу водію ОСОБА_1, чим порушив вимоги п. 16.5 ПДР України. При цьому, водій ОСОБА_1 закінчував рух через перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, чим порушив вимоги п. 8.7.3. «є» ПДР України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі обох водіїв отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ДАЇ та протоколом огляду місця події (копії є в матеріалах справи).
Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності), при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.
Так, позивач розраховує свої збитки наступним чином: ринкова вартість застрахованого автомобіля на момент ДТП складала 67492,50 грн., згідно з Висновком № 506/3 про вартість майна -транспортного засобу від 15.08.2005 р., складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», а вартість залишків пошкодженого застрахованого автомобіля 28628,36 грн., тому вартість матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля становить 67492,50 - 28628,36 = 38864,14 грн.
Проте, виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що водія ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 51,00 грн., а водія ОСОБА_6 - у вигляді штрафу в сумі 17,00 грн., тому, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати шкоду у розмірі 3/4 від вартості матеріального збитку, а саме: 38864,14 грн. * 3/4 = 29148,10 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, серед іншого, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
При цьому, статтею 3 вказаного Закону передбачено, що оформлення незалежної оцінки звітом про оцінку майна, вимоги до якого встановлені статтею 12 зазначеного Закону та національними стандартами оцінки. Результатом проведення оцінки майна є звіт про оцінку майна.
Відповідно до ст. 12 Закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Натомість, позивачем в підтвердження розміру збитків та вимог щодо відшкодування відповідачем шкоди був наданий лише розрахунок Аудатекс № ПФП-30 від 26.07.2005 р. та висновок про вартість майна, складений ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» 15.08.2005 р. за № 506/3. Із змісту наданого висновку вбачається, що при проведенні оцінки майна жодного звіту не складалось, а сама процедура проведення оцінки не відповідає обов'язковим вимогам, встановленим для проведення оцінки майна, зазначених у Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.
Крім того, позивачем також не надано суду доказів, з яких вбачається, що ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»є суб'єктом оціночної діяльності та має право складати відповідні звіти та висновки.
При цьому, судом враховується, що відповідно до глави 8 «Визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу»Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ДТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
Вартість матеріального збитку завданого власнику ДТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості ДТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективне використання, вартість відновлювального ремонту ДТЗ не є меншою за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу ДТЗ і втрати товарної вартості не є меншою за ринкову вартість ДТЗ; в) якщо неможливо відновити ДТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ.
Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду ДТЗ. Якщо ДТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
Калькуляція відновлювального ремонту може складатися без огляду ДТЗ тільки за погодження із замовником оцінки в разі надання ним офіційних документів (завірених копій), у яких визначені обсяги ремонтних робіт з відновлення ДТЗ або характер його пошкоджень.
Отже, при визначенні розміру збитків, а відповідно і розміру позовних вимог страховика у звіті про оцінку майна необхідно визначити: ринкову вартість автомобіля на момент ДТП; вартість відновлювального ремонту.
Виходячи з розміру відновлювального ремонту та розміру ринкової вартості автомобіля оцінювач має визначити і розмір збитку, який дорівнюватиме або ринковій вартості ДТЗ за певних умов або вартості відновлювальних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, експертним шляхом не проведена калькуляція відновлювальних робіт. А відтак, не визначено і розміру збитків у порівнянні з ринковою вартістю.
Отже, розмір збитків (відшкодування) - або ринкова вартість ДТЗ на момент ДТП (якщо ринкова вартість менша та вартість відновлювального ремонту) або вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових ДТЗ. Такий висновок не випливає з наданих позивачем доказів.
Крім цього, Методика, що є обов'язковою для використання при проведенні оцінки майна, також визначає порядок оформлення результатів оцінки.
Так, згідно з п. 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку майна.
У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Таким чином, висновок складається як окремий документ лише при проведенні судової експертизи.
При цьому, наданий позивачем висновок про вартість майна також не містить і всіх необхідних відомостей, передбачених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів для звітів про оцінку майна або висновку експерта, що не дає підстав вважати його належним доказом у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Рішення підписано 25.12.2009 р.