Справа № 826/16989/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
06 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову відповідача щодо прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності першої групи з 14.09.2016 року внаслідок поранення на фронті під час Другої світової війни, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності першої групи внаслідок поранення на фронті під час Другої світової війни, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, в порядку визначеному законодавством, на день встановлення інвалідності першої групи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.06.1996 року Києво-Святошинським районним військовим комісаріатом Київської області, є ветераном війни - учасником бойових дій.
З довідки медико-соціальної експертної комісії серії КИО-І №056568 вбачається, що ОСОБА_1 з 18.03.1997 року встановлено другу групу інвалідності, причину інвалідності зазначено “поранення на фронті ВВ”.
В подальшому за наслідком повторного огляду ОСОБА_1 довічно встановлено першу групу інвалідності з 13.09.2016 року, причину інвалідності зазначено “поранення на фронті ВВ”, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0525861.
26.09.2016 року Києво-Святошинським управлінням соціального захисту населення позивачу видано посвідчення інваліда першої групи серії НОМЕР_2 .
Як свідчать матеріли справи позивач звертався до Києво-Святошинського районного військового комісаріату із заявами про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
Листом від 28.07.2017 року №2/5/1155 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про необхідність надання довідки про участь у бойових діях та документу про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва).
В листі від 15.05.2018 року №930 Києво-Святошинський районний військовий комісаріат зазначив, що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.
Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
В листі від 16.07.2018 року №266/377 Міністерство оборони України, посилаючись на ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зазначило про те, що позивач звільнений з військової служби в 1944 році, а інвалідність, пов'язану з проходженням військової служби, отримав 1997 році, тобто до запровадження одноразової грошової допомоги.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок № 975).
Згідно п. 2 Постанови №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду І групи.
З матеріалів справи вбачається, що І групу інвалідності позивачу було встановлено 13.09.2016 року, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на те, що дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності, а днем встановлення інвалідності слід вважати дату проходження особою первинного огляду МСЕК, оскільки вказана позиція базується на листі Міністерства охорони здоров'я від 27.04.2016 року №16.06-16/625-16/10515, який не є нормативно-правовим актом та застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
Оскільки застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, що діяло станом на момент встановлення позивачу І групу інвалідності, висновки відповідача викладені у листі про те, що застосуванню підлягає законодавство, що діяло станом на момент встановлення ІІ групи інвалідності, яким не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги, є необґрунтованими.
В даному випадку застосуванню підлягають норми Порядку № 975.
Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (далі розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
З огляду на наведені норми, та оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів вважає, що прийняття рішення про виплату (призначення) чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду заяви позивача листом Міністерство оборони України від 16.07.2018 року №266/377, повідомило позивача про відсутність й нього права на виплату вказаної допомоги.
Разом з тим, лист Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача. У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), цим Департаментом вжито не було.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги за його заявою, листом від 16.07.2018 року №266/377, відповідач порушив норми, встановлені Порядком №975, а тому суд дійшов висновку дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, викладеного у листі від 16.07.2018 року №266/377, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності першої групи з 13.09.2016 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності першої групи внаслідок поранення на фронті під час Другої світової війни, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, в порядку визначеному законодавством, на день встановлення інвалідності першої групи, колегія суддів зазначає наступне.
Вимогами п.4.7 розділу ІV Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Міністерство оборони України, як розпорядник бюджетних коштів, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймає, відповідно до вимог Порядку №975, за наслідком надходження до нього висновку та відповідних документів від обласного військового комісара за місцем проживання особи. Вказане рішення Міноборони зобов'язане надіслати обласному військовому комісару для видання наказу про виплату такої допомоги особі, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Оскільки позивачем не дотримано порядку звернення за призначення одноразової грошової допомоги, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
В даному випадку позивачу для призначення вказаної грошової допомоги необхідно у відповідності до вимог Порядку №975 звернутися до обласного військового комісаріату із відповідними заявою та документами.
Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для скасування рішення суду та закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 помер, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 24.10.2019 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він повідомив суд про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_1 , який є позивачем у справі №826/16989/18.Вказані обставини підтверджуються долученою до заяви копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Вказані обставини свідчать про те, позивач у справі помер після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 06.03.2019 року.
Згідно ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Частиною 1 ст.319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Водночас, частиною 2 ст.319 КАС України визначено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Враховуючи те, що суд дійшов про законність та обгрунтованість рішення суду першої, підстави для скасування такого рішення та закриття провадження у справі відсутні.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06.11.2019 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І.Мєзєнцев