Справа № 361/3665/17 Головуючий у 1 інстанції - Дутчак І.М.
Суддя-доповідач Шурко О.І.
05 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича, Василенка Ярослава Миколайовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі Броварське ОУПФУ), у якому, враховуючи збільшення позовних вимог (а.с. 1-3, 82-83), просив:
1) визнати протиправними дії/бездіяльність Броварського ОУПФУ щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсійних виплат відповідно до ст. 22 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі 110% трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно із ст. 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з часу набуття ним права на такий перерахунок, починаючи з 26 березня 2007 року встановлення йому ІІ групи інвалідності;
2) зобов'язати Броварське ОУПФУ здійснити ОСОБА_1 зазначений перерахунок пенсійних виплат з часу набуття ним права на такий перерахунок, тобто з 26 березня 2007 року;
3) визнати протиправними дії/бездіяльність Броварського ОУПФУ за відмову надати ОСОБА_1 довідку про недоотримані ним суми пенсійних виплат за весь час отримання пенсії;
4) зобов'язати Броварське ОУПФУ надати ОСОБА_1 довідку про розмір грошових коштів, які він недоотримав за весь час отримання пенсійних виплат;
5) визнати протиправними дії/бездіяльність Броварського ОУПФУ за порушення Закону України Про звернення громадян при розгляді заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року та відмову надати йому вмотивовану і обґрунтовану відповідь на цю заяву, надання недостовірних даних у відповіді, неповідомлення способу оскарження прийнятого рішення, відмову запросити його на розгляд заяви;
6) зобов'язати Броварське ОУПФУ надати відповідь на заяву від 07 грудня 2016 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та запросити ОСОБА_1 на розгляд вказаної заяви;
7) зобов'язати Броварське ОУПФУ компенсувати ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки в розмірі 100000 грн. та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 грн. за відмову здійснити перерахунок пенсійних виплат протягом тривалого часу;
8) зобов'язати Броварське ОУПФУ компенсувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн., завдану не проведенням перерахунку пенсійних виплат і не наданням належної відповіді на звернення, та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 100000 грн.;
9) зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 та суду звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Розгляд апеляційної скарги було призначено у відкритому судовому засіданні на 05 листопада 2019 року.
Під час судового засідання, перед початком розгляду справи по суті, позивач заявив відвід суддям Шостого апеляційного адміністративного суду Шурку Олегу Івановичу та Василенку Ярославу Миколайовичу.
Заява про відвід вказаних суддів мотивована тим, що «дана справа №361/3665/17 попала до суддів Шурко О.І., Василенко Я.М. через втручання в автоматизовану систему розподілу справ, за попередньою змовою з суддею Дутчак І.М. для прийняття завідомо неправомірного рішення через заінтересованість цього складу суддів в результаті розгляду справи, через отримання неправомірної вигоди за рішення суду».
Заслухавши думку позивача, дослідивши доводи заяви про відвід, колегія суддів виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 КАС, а порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу - ст. 40 КАС.
Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною 3 статті 39 КАС України установлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Із практики Європейського суду з прав людини вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".
Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії». Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами,; обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Звертаємо увагу на те, що визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного суддю, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.
В даному випадку здійснений автоматизований розподіл судової справи відповідає вимогам КАС України.
Доводи заявника, якими він обґрунтовує свою заяву про відвід суддів та які, зокрема, полягають у незгоді з процесуальними діями та рішеннями суддів в інших справах, не можуть свідчити про упередженість та/або необ'єктивність суддів і за наведеними правилами процесуального закону не є підставою для відводу суддів.
Проаналізувавши доводи поданої заяви про відвід, колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Шурку Олегу Івановичу, Василенку Ярославу Миколайовичу брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про їх упередженість.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід колегії суддів не вбачається.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Колегія суддів вважає необґрунтованим заявлений відвід, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає зупиненню до вирішення питання про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича та Василенка Ярослава Миколайовича.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.
Керуючись вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі та передачу справи для вирішення питання про відвід в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича, Василенка Ярослава Миколайовича визнати необґрунтованою.
Зупинити провадження у справі до вирішення питання про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Шурка Олега Івановича, Василенка Ярослава Миколайовича, іншим складом суду.
Передати справу № 361/3665/17 для визначення судді у порядку, встановленому частиною 1 ст. 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.