Справа № 743/1808/19 Суддя (судді) першої інстанції: Жовток Є.А.
05 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми Л.В.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,-
Позивач звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , в якому просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, а саме до 05 квітня 2020 року.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено, продовжено строк затримання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, строком на 6 місяців, а саме до 05.04.2020 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду або ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку. Також апелянт зазначає, що позивач не в повній мірі реалізував свої повноваження щодо ідентифікації іноземця, що свідчить про його формальний підхід до зазначеної процедури.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що Чопським прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_1 ) не одержано інформації з країни громадянської належності іноземця або крани походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи та передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, незважаючи на повідомлення від 25 квітня 2019 року №21/480 та від 08 серпня 2019 року №21/955.
Сторони у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 листопада 2018 року було затримано громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення передачі його відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Листами від 01 листопада 2018 року №81/1789, від 03 листопада 2018 року №81/1801, від 12 грудня 2018 року №81/2016, від 21 лютого 2019 року №81/272 повідомлявся Надзвичайний та Повноважний Посол В'єтнаму в Україні про затримання відповідача і просили встановити (ідентифікувати) особу громадянина останнього, однак відповіді на вказані запити не надходили.
Зазначені обставини встановлені рішенням Ріпкінського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2019 року у справі №743/612/19 (а.с.7) залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (а.с.13) та відповідно до ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
Листами від 25 квітня 2019 року №21/480 (а.с.15), отримано адресатом 23 травня 2019 року, та від 08 серпня 2019 року №955 (а.с.16) Чопський прикордонний загін Державної прикордонної служби України звертався до Надзвичайного та Повноважного Посла В'єтнаму в Україні і до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України щодо ідентифікації громадян В'єтнаму, в тому числі і відповідача.
У зв'язку з неотриманням відповідей на вказані запити, внаслідок чого неможливо провести заходи реадмісії, даний позов подано до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що позивачем доведено, що на момент закінчення чергового шестимісячного строку затримання є неможливою ідентифікація відповідача, що також унеможливлює забезпечення реадмісії відповідача, що свідчить про необхідність задоволення позову.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.
Закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим органом влади), або безпосередньо народом.
Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Відповідно, виключно у Верховної Ради України наявні повноваження приймати закони.
Стаття 1 КАС України передбачає, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Отже, виключно Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах без будь-яких виключень.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
При цьому, за змістом частин першої та третьої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Цією ж статтею КАС України (частина шоста) встановлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже, у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданий за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України (єдиний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах) чітко визначено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника, або представника, повноваження якого, підтвердженні довіреністю, яка видана за підписом керівника.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18), керівником військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач) є ОСОБА_2 , натомість позовна заява підписана в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковником Дьоміним М.
Жодних доказів наявності у в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Дьоміна М. повноважень на підписання позову до матеріалів справи додано не було.
Апеляційна скарга обґрунтовується, зокрема, тим, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку.
З метою встановлення наявності у полковника ОСОБА_3 повноважень на підписання позовної заяви від імені військової частини № НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України судом направлено запит від 22 жовтня 2019 року № 743/1808/19/5723/2019 на офіційну електронну адресу позивача, який отримано останнім та передано до служби діловодства 23 жовтня 2019 року о 10:45 год (а.с.63), стосовно надання до 14:00 год 24 жовтня 2019 року доказів наявності у в.о. командира військової частини № НОМЕР_1 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_4 повноважень на підписання адміністративного позову, однак відповіді на вказаний запит в зазначений строк отримано не було.
Судом було відкладено розгляд справи до 05 листопада 2019 року з метою отримання від позивача розпорядчого документу (наказу) яким на полковника ОСОБА_3 покладено виконання обов'язків командира військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було додатково зазначено в повістці-повідомленні від 29 жовтня 2019 року (а.с.68), однак жодних доказів наявності у полковника ОСОБА_3 відповідних повноважень до суду надано не було.
05 листопада 2019 року до канцелярії Шостого апеляційного адміністративного суду було подано витяг з наказу Голови Державної прикордонної служби України від 03 липня 2019 року №687-ОС «По особовому складу», яким покладено тимчасове виконання обов'язків по Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України на полковника ОСОБА_5 , першого заступника начальника загону - начальника штабу 94 прикордонного загону,- за вакантною посадою начальника цього ж прикордонного загону.
Однак, зазначений наказ не підтверджує повноважень полковника Дьоміна М. на підписання позовної заяви, поданої від імені військової частини № НОМЕР_1 , оскільки не покладає на останнього повноважень командира військової частини № НОМЕР_1 .
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позовна заява військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 підписана полковником ОСОБА_6 за відсутності належних доказів на підтвердження повноважень такої особи.
В силу положень ст. 57, 59 КАС України, обов'язок підтвердження власних повноважень покладено на таку особу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при розгляді даної справи допустив порушення процесуальних норм в частині розгляду справи за позовом, який подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції і необхідність залишити позов без розгляду.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2019 року - скасувати.
Адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення передачі іноземця відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 05 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма