31 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/2648/19
головуючий суддя І інстанції -Кисіль Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року в адміністративній справі № 280/2648/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.05.2019 року № 19 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я з 28.05.2019, відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати відповідача зарахувати період роботи позивача з 23.03.2000 по 23.03.2003, з 16.01.2004 по 25.03.2012, з 28.03.2012 по 28.03.2015, з 12.10.2017 по 27.05.2019 (загальна тривалість якого становить 15 років 9 місяців 24 дня) до спеціального стажу, як працівнику охорони здоров'я;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я з 28.05.2019, відповідно до ст. ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням загального страхового стажу 42 роки 1 місяць 23 дні.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 29.05.2019 №19 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я з 28.05.2019, відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 27.10.1999 по 18.12.2014, з 22.12.2014 по 14.05.2015, з 12.10.2017 по 27.05.2019, а загалом - 17 років 02 місяці 1 день, до спеціального стажу, як працівнику охорони здоров'я.
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я з 28.05.2019 відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням загального страхового стажу 37 років 03 місяці 20 днів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що відповідний заклад набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації. Оскільки відокремлений підрозділ Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка ПАТ «Мотор Січ», який зареєстрований за адресою «вул. Випробувачів, 9» не є лікувальним закладом охорони здоров'я, то відповідно до акредитаційних сертифікатів МОЗ № 012407 серія МЗ та № 013958 серія МЗ в стаж за вислугу років зараховано період роботи з 15.05.2015 року по 11.10.2017 року.
ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 28.05.2019 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 29.05.2019 року № 19 в задоволенні заяви позивача було відмовлено.
Вказана відмова обґрунтована відсутністю законних підстав для зарахування періоду роботи позивача з 27.10.1999 по 18.12.2014 та з 22.12.2014 по 14.05.2015 (загальна тривалість якого становить 15 років 04 місяці 23 дня) до спеціального стажу, оскільки відокремлений підрозділ Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка ПАТ «МОТОР СІЧ», не є лікувальним закладом охорони здоров'я, відповідно до акредитаційних сертифікатів МОЗ № 012407 серія МЗ та № 013958 серія МЗ.
При цьому, відповідачем в спеціальний стаж за вислугу років зараховано періоди роботи на посаді лікаря з 01.08.1986 по 01.07.1987, з 28.07.1987 по 01.02.1991, з 05.04.1991 по 26.10.1999, з 15.05.2015 по 11.10.2017.
Не погодившись з вказаними доводами пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача в закладах охорони здоров'я з 27.10.1999 по 18.12.2014, з 22.12.2014 по 14.05.2015, з 12.10.2017 по 27.05.2019, а загалом - 17 років 02 місяці 1 день, протиправно неврахований відповідачем до спеціального стажу позивача. Зауважено, що відповідач протиправно та необґрунтовано не призначив позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 28.05.2019 року. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Приписами п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено посади лікарів у закладах і установах охорони здоров'я, до яких віднесено лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади,установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідемслужби, Держпраці, Держпроспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.
У пункті 2 Приміток до даного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров'я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.
Згідно п.1 «Порядку акредитації закладу охорони здоров'я», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 за № 765 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 за № 1216), акредитація закладу охорони здоров'я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров'я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров'я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача, останній працював:
- з 01.08.1986 по 01.07.1987 року лікарем інтерном по терапевтичній стоматології у «Міській поліклініці №1 ім. XXVI з'їзду КПРС»;
- з 28.07.1987 по 31.01.1988 лікарем стоматологом у Менчукуріській лікарняній амбулаторії у «Веселівській центральній районній лікарні Запорізької області»;
- з 01.02.1988 по 01.02.1991 лікарем стоматологом у Менчукуріській дільничній лікарні у «Веселівській центральній районній лікарні Запорізької області»;
- з 05.04.1991 по 26.10.1999 лікарем - ортопедом - стоматологом в МСЧ у Запорізькому виробничому об'єднанні «Моторобудівник» ім. 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції (відповідно до Наказу №526 від 15.11.1991 правонаступником Запорізького виробничого об'єднання «Моторобудівник» ім. 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції став Запорізький машинобудівний завод підприємство «МОТОР СІЧ»; згодом правонаступником Запорізького машинобудівного заводу підприємство «МОТОР СІЧ» став ЗМЗ ВАТ «МОТОР СІЧ»);
- з 27.10.1999 по 14.05.2000 лікарем - стоматологом - протезистом 1-ої категорії у ЗМЗ ВАТ «МОТОР СІЧ»;
- з 15.05.2000 по 30.11.2002 лікарем - стоматологом - протезистом 1-ої категорії - завідуючим ортопедичним відділенням у ЗМЗ ВАТ «МОТОР СІЧ»;
- з 01.12.2002 по 31.05.2011 лікарем - стоматологом - ортопедом 1-ої категорії - завідуючим ортопедичним відділенням у ЗМЗ ВАТ «МОТОР СІЧ»;
- з 01.06.2011 по 18.12.2014 лікарем - стоматологом - ортопедом 1-ої категорії - завідуючим ортопедичним відділенням на 0,75 % ставки та лікарем стоматологом - терапевтом на 0,25 % тарифної ставки;
- з 22.12.2014 по 27.05.2019 лікарем - стоматологом - ортопедом на 0,75 % ставки, лікарем - стоматологом - терапевтом на 0,25 % ставки. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган не здійснив зарахування трудового стажу позивача за періоди з 27.10.1999 року по 18.12.2014 року та з 22.12.2014 року по 14.05.2015 року до спеціального стажу, оскільки відокремлений підрозділ Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка ПАТ «МОТОР СІЧ», не є лікувальним закладом охорони здоров'я, відповідно до акредитаційних сертифікатів МОЗ № 012407 серія МЗ та №013958 серія МЗ.
Суд апеляційної інстанції, встановивши зміст спірних правовідносин, не погоджується з вказаними висновками пенсійного органу з огляду на наступне.
Як вбачається з довідки Запорізького машинобудівного заводу ім. В.І. Омельченка АТ «МОТОР СІЧ» №10 від 24.05.2019 року, дане підприємство мало такі назви:
- з 24.06.1988 - Запорізький машинобудівний завод ЗПО «Моторобудівник» (Наказ №241 від 24.06.1988);
- з 15.11.1991 - Запорізький машинобудівний завод підприємства «МОТОР СІЧ» (Наказ №526 від 15.11.1991);
- з 15.12.1993 - Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка підприємства «МОТОР СІЧ» (Наказ №482 від 15.12.1993);
- з 01.06.1994 - Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (Наказ №222 від 01.06.1994);
- з 10.03.1995 - Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (Свідоцтво про реєстрацію №14307794);
- з 09.07.1998 - Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (Розпорядження міського голови №1014р);
- з 30.05.2011 - відокремлений підрозділ Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» (Наказ №233 від 30.05.2011).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «МОТОР СІЧ» (далі - ПАТ «МОТОР СІЧ») є юридичною особою, має ідентифікаційний код 14307794 та знаходиться за адресою: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.15.
Також, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «МОТОР СІЧ» має такі, зокрема, відокремлені підрозділи:
- відокремлений підрозділ Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка ПАТ «МОТОР СІЧ» (код ЄДРПОУ ВП: 25221966; місцезнаходження ВП: 69124, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд.9);
- відокремлений підрозділ медико-санітарна частина ПАТ «МОТОР СІЧ» (код ЄДРПОУ ВП: 34373386; місцезнаходження ВП: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.6). Відповідно до змісту ліцензій Міністерства охорони здоров'я України серії АВ № 348265, серії АВ № 155674, АГ № 602942, АГ № 600416, останні видавались юридичній особі - ВАТ «МОТОР СІЧ», ПАТ «МОТОР СІЧ» на право провадження медичної практики.
Згідно акредитаційних сертифікатів серії МЗ № 012407 (строком дії з 15.05.2015 по 15.05.2018); Серії МЗ №013958 (строком дії з 12.04.2018 по 11.04.2021) адресу закладу охорони здоров'я вказано: м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.6; м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.32-А, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд.28; м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд.9; м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 15; м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, буд.2-Б; м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд.132, - тобто адресу місцезнаходження у тому числі й Відокремленого підрозділу Запорізький машинобудівний завод ім. В.І. Омельченка ПАТ «МОТОР СІЧ».
Також, згідно листа Управління контролю якості медичних послуг Міністерства охорони здоров'я України від 07.06.2012 року № 728 зазначається про видачу Ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкту господарювання ПАТ «МОТОР СІЧ» за місцем провадження діяльності: м. Запоріжжя, вул. Брюллова, буд.6; м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд.32-А, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд.28; м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, буд.9; м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, 15; м. Запоріжжя, вул. Донецьке шосе, буд.2-Б; м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд.132, (…).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що організація здійснення медичної практики, оформлення прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників відноситься до внутрішніх організаційних питань ВАТ «МОТОР СІЧ», ПАТ «МОТОР СІЧ».
Відтак, з огляду на вказані обставини, періоди роботи позивача з 27.10.1999 по 18.12.2014, з 22.12.2014 по 14.05.2015 підлягають віднесенню до спеціального стажу позивача, який надає право на призначення пенсії на підставі п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому загальна тривалість стажу роботи позивача в закладах охорони здоров'я становить 32 рік 06 місяці 25 днів (15 років 04 місяці 24 дні врахованих відповідачем та 17 років 02 місяці 1 день неврахованих відповідачем).
При цьому, що стосується обґрунтованості віднесення стажу роботи позивача за період з 12.10.2017 по 27.05.2019 року до спеціального для визначення права позивача на призначення пенсії за вислугу років, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, останній звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.
Відтак, при визначенні права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» п. 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 року та, в даному випадку, становити не менше 27 років 6 місяців, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу період його роботи з 12.10.2017 по 27.05.2019 року є необґрунтованою.
Таким чином, станом на день звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, а саме 28.05.2019 року, останній мав спеціальний стаж роботи у сфері охорони здоров'я, який перевищував 27 років 6 місяців, що свідчить про обґрунтованість зобов'язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, відповідно до ст.ст. 52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було подано клопотання про заміну відповідача правонаступником у справі, а саме замінити Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 628, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя було припинено шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя було припинено з 22.07.2019 року.
Таким чином, на підставі приписів ст. 52 КАС України, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе замінити Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 12.10.2017 по 27.05.2019 року до спеціального стажу, як працівнику охорони здоров'я та в цій частині позову відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року в адміністративній справі № 280/2648/19 - скасувати в частині зобов'язання Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 12.10.2017 по 27.05.2019 року до спеціального стажу, як працівнику охорони здоров'я та в цій частині позову відмовити.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року в адміністративній справі № 280/2648/19 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко