06 листопада 2019 р.Справа № 480/3452/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/3452/19
за позовом ОСОБА_1
до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови від 28.08.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №59912291 та ВП №59912011.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов від 28.08.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №59912291 та ВП №59912011 - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Одночасно, позивачкою заявлено клопотання про виклик у якості свідків її матір ОСОБА_2 та стягувача за виконавчими провадженнями ОСОБА_4 .
Згідно з статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що матеріали справи містять достану кількість доказів для надання належної оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже клопотання позивачки слід залишити без розгляду.
Відповідач в письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 17.01.2017 по справі № 592/8484/16 зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та участі у вихованні з онуком - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання дозволу та фактичної можливості побачень із внуком та надання самого онука. Суд також встановив порядок участі у спілкуванні та вихованні онука з 10 год. до 16 год. щонеділі без присутності матері.
На виконання вказаного рішення Ковпаківський районний суд м. Суми 06.04.2017 видав виконавчий лист, яким зобов'язав ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та участі у вихованні з онуком - ОСОБА_5 шляхом надання дозволу та фактичної можливості побачень із онуком та надання самого онука.
18.05.2017 Ковпаківський районний суд м. Суми видав виконавчий лист, яким встановив порядок участі у спілкуванні та вихованні онука з 10 год. до 16 год. щонеділі в присутності матері - ОСОБА_1 , а у разі її відсутності за участю визначених нею осіб зі складу членів сім'ї.
28.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59912291 з примусового виконання виконавчого листа № 592/8484/16, виданого 18.05.2017 Ковпаківським районним судом м. Суми (а.с.17).
В той же день, 28.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59912011 з примусового виконання виконавчого листа №592/8484/16, виданого 06.04.2017 Ковпаківським районним судом м. Суми (а.с.15).
Одночасно, державним виконавцем у виконавчих провадженнях № 59912291 та № 59912011 винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8346 грн. та 8346 грн. відповідно (а.с.16, 18).
02.09.2019 державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням, а постанови про стягнення боржника виконавчого збору ВП № 59912011 та ВП № 59912291 виведені в окреме виконавче провадження.
Не погодившись з постановами про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.08.2019, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених ст. 27 Закону №1404-VIII, були прийняті оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Статтями 40 та 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення ( ч.4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ).
Частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Підпункт 3.7.4. пункту 3.7 Інструкції № 512/5 визначає, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.
З матеріалів справи встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 59912011 та ВП № 59912291 винесені 28.08.2019.
Вказані постанови отримані боржником та стягувачем 29.08.2019 (а.с.37).
Того ж дня ними були подані заяви на ім'я начальника Ковпаківського ВДВС м. Суми ГТУЮ, якими запропоновано встановити побачення з ОСОБА_4 в час та порядку відповідно до судового рішення.
Разом з тим, 01.09.2019 старшим державним виконавцем Бондаренко В.О. складено акт, в якому зазначає, що за її виходом за адресою АДРЕСА_1 в ході виконавчих дій ОСОБА_1 , не чинила перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 з дідом ОСОБА_4 .
Колегія суддів вказує, що зазначені дії вказують на намір добровільного виконання судового рішення.
Водночас, постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 59912011 та ВП № 59912291 у зв'язку з виконанням рішення суду винесено державним виконавцем 02.09.2019.
Разом з тим, Законом № 1404-VIII по суті визначений можливий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, що залежить від тих чи інших умов.
У першому випадку, таке питання вирішується відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У іншому ж випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, колегія суддів зауважує, що Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебували виконавчі провадження № 59912291 та № 59912011 про примусове виконання виконавчого листа 592/8484/16, які закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІІ.
З огляду на наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору не було дотримано ані положень ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-УІІІ, ані положень ч. 3 ст. 40 цього ж Закону.
Оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019 року, винесені раніше, ніж постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІ, що суперечить ч. 3 ст. 40 Закону.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 28.08.2019 року про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. ч.4 ст.241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року по справі № 480/3452/19 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити
Визнати протиправними та скасувати постанови Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 28.08.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №59912291 та ВП №59912011.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк