06 листопада 2019 року справа №200/12225/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Токарева А.Г.,
за участю:
позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
представника позивача - Павлової ОСОБА_2 О ОСОБА_3 , ордер серії АА № 051395 від 06.11.2019 року,
представника відповідача - Мізерної О.В., довіреність № 15-14-19/32-19 від 15.07.2019 року,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/12225/18-а (головуючий І інстанції Аканов О.О. повний текст рішення складено 9 липня 2019 року у приміщенні суду за адресою: вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ Донецької області) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС від 17 жовтня 2018 року,-
В листопаді 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач ОСОБА_4 ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі-відповідач, контролюючий орган) в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС від 17 жовтня 2018 року (т.1, а.с. 146-151).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу на ОСОБА_4 ОСОБА_1 уповноваженими посадовими особами № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС від 17 жовтня 2018 року на суму 111690 грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь ОСОБА_4 ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн (т.2, а.с.54-58).
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно наказу № 5 від 18.09.2018 року ОСОБА_5 була прийнята на посаду бармена 19.09.2018 року. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 під час інспекційного відвідування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 18.09.2018 року, ОСОБА_5 трудових функцій у цей день не виконувала оскільки прийшла працевлаштовуватися до вказаного кафе, проте відеофіксацією яку здійснювали представники контролюючого органу вказані пояснення ОСОБА_5 . спростовуються оскільки вона 18.09.2018 року самостійно приймала замовлення у відвідувачів, дуже добре орієнтувалась в асортименті та здійснювала розрахунок з відвідувачами. Вважає, що ОСОБА_5 була обізнана щодо процесу, умов, місця роботи та фактично виконувала трудові обов'язки. Також зазначив, що позивачем повідомлено Покровську ОДПІ про прийняття на роботу працівника 18.09.2018 року о 22 год. 27 хв., вже після початку проведення інспекційного відвідування. На думку відповідача, ОСОБА_5 була допущена до роботи без укладання трудового договору. Вважає, що судом першої інстанції позбавлено відповідача права на подання доказів у справі у вигляді свідків. Також зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги диск з відеозаписом інспекційного відвідування яким спростовуються твердження позивача та підтверджується факт виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків (т.2, а.с.61-64).
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що трудовий договір було укладено між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 18.09.2018 року в якості бармена на підставі заяви останньої з відстрочкою допущення останньої до роботи з 19.09.2018 року. Вважає, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови, використані документи та докази, які зібрані у порушення порядку проведення інспекційного відвідування та не відносяться до матеріалів інспекційного відвідування. До акту не було долучено матеріали зафіксовані засобами відеотехніки в ході інспекційного відвідування, що на думку позивача вказує на відсутність фіксації засобами відеотехніки інспекційного відвідування яке відбулось 18.09.2018 року в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також вважає, що з наданих відповідачем відеофайлів, які містяться на двох дисках для лазерних систем зчитування не можливо встановити, що це здійснюється саме інспекційне відвідування, не можливо встановити дату, початок та закінчення інспекційного відвідування а також осіб яких зафіксовано за допомогою відеофіксації, порушено процедуру відеозйомки як доказової бази, а тому надані відповідачем диски з вказаною відеофіксацією є неналежними доказами виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів. Також зазначив, що відповідач зловживав своїми процесуальними правами, спочатку, під час підготовчого засідання заявляючи клопотання про виклик свідків, потім відмовляючись від вказаного клопотання, а вже під час судового розгляду справи знову заявивши клопотання про виклик тих самих свідків з тих самих причин. Під час розгляду справи по суті та ознайомлення з результатами експертизи, представник відповідача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу, а саме додатковий відеоматеріал, про наявність якого відповідач не заявляв під час підготовчого судового засідання. Жодних письмових пояснень та підписів під час інспекційного відвідування представниками відповідача кафе «Кураж» 18.09.2018 року не надавав та ставив. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року залишити без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований 01.11.2005 року як фізична особа-підприємець, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 . Основним видом економічної діяльності позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
18.09.2018 року Головне управління Держпраці у Донецькій області прийняло наказ № 1111 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , та видало направлення на проведення інспекційного відвідування № 730/043/15-14-12 від 18.09.2018 року (т.1, а.с. 41).
Головним управлінням Держпраці у Донецькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю, результати якого оформлено актом від 20 вересня 2018 року № ДЦ1153/558/АВ. В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України статті 29 КЗпП (т.1, а.с. 15-23).
Позивачем 25.09.2018 року до Головного управління Держпраці у Донецькій області надано зауваження до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (т.1, а.с. 24-28).
28.09.2018 року листом відповідача № 04.3-13-6/9791-18 позивача розглянуто та повідомлено, що висновки акту інспекційного відвідування не спростовуються та залишаються без змін (т.1, а.с. 29-30).
01 жовтня 2018 року інспектором праці ОСОБА_6 складено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ1153/558/АВ/П та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 усунути виявлені інспекційним відвідуванням порушення (т.1, а.с. 31-32).
03.10.2018 року позивачем до відповідача подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень (т.1, а.с. 33-36).
17 жовтня 2018 року тимчасово виконуючим обов'язків начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Дроздом С.В. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС, якою вирішено на позивача накласти штраф в розмірі 111 690 грн (т.1, а.с. 37).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 18 вересня 2018 року під час проведення інспекційного відвідування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщенні кафе ОСОБА_5 знаходилась за барною стійкою та виконувала трудові функції - приймала та вносила замовлення, таким чином виконуючи функції офіціанта та бармена. Усно пояснила, що її звати ОСОБА_5 . Відповідно до наказу від 18.09.2018 року №5 ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду бармена з 19.09.2018 року з окладом згідно штатного розпису. Повідомлення про прийняття працівника на роботу сформовано у страхувальника 18.09.2018 року прийнято Покровською ОДПІ (Мирноградським відділенням) 18.09.2018 року о 22 годині 27 хвилин. З правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена 19.09.2018 року. Також 19.09.2018 року ОСОБА_5 ознайомлена з посадовою інструкцією продавця продовольчих товарів, що не відповідає посаді, на яку вона прийнята. Від надання письмових пояснень зазначена особа відмовилась у відповідності до ст.63 Конституції України. 19.09.2018 року ФОП ОСОБА_1 письмово пояснив, що 18.09.2018 в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 18.09.2018 знаходився працівник кафе ОСОБА_5 (т.1, а.с. 37).
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами статті 38 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року
№ 2694-XII визначено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Як вбачається з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп. 5 п.6 Положення № 96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п.п. 1-2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:
Держпраці та її територіальних органів;
виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Приписами п. 5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, тощо.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених пп. 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Проведення відповідачем перевірок у вигляді інспекційних відвідувань з питань додержання вимог законодавства про працю здійснюється на підставі спеціального законодавства, а саме: постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, визначено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, не розповсюджуються на правовідносини стосовно проведення посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області інспекційних відвідувань.
Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).
Згіднодо з. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
З акту інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 вбачається про допуск до роботи працівника ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
З аналізу викладених норм вбачається, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
Проте, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо встановлення факту допуску позивачем ОСОБА_5 до виконання трудових обов'язків без укладання трудового договору виходячи з наступного.
В матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_1 на т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області, в яких зазначено, що в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 18.09.2018, розташованого за адресою АДРЕСА_4 знаходився робітник кафе бармен ОСОБА_5 (т.1, а.с 206).
Разом з тим, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 березня 2019 року за клопотанням ОСОБА_7 по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі до одержання її результатів (т.1, а.с. 208-210).
Згідно висновку № 1983/1984 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз підпис від імені ОСОБА_1 в поясненні на ім'я т.в.о. начальника головного управління Держпраці в Донецькій області Дрозда С.В. від 19.09.2018 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_1 в поясненні на ім'я т.в.о. начальника головного управління Держпраці в Донецькій області Дрозда С.В. від 19.09.2018 року виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою (т.2, а.с. 41-47).
Тобто, висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що позивач не підписував пояснення, в яких вказано про те, що ОСОБА_5 знаходилась в кафе в якості робітника - бармена та за обставинами справи відсутні інші будь-які документально підтверджені відомості про те, що остання була допущена до роботи позивачем без укладення трудового договору.
Окрім того, диспозиція ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору».
Апеляційний суд зазначає, що докази, які б підтверджували факт допуску ОСОБА_5 до роботи у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивача (функціональні обов'язки, об'єм виконаних робіт, кількість відпрацьованого часу) відсутні, відтак не можуть бути розцінені як належний доказ.
Щодо наданого доказу у вигляді дисків з відеозаписом інспекційного відвідування кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 18.09.2018 року, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України).
За приписами статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У відповідності до частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 КАС України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
З пояснень відповідачів та дослідження вказаних відеодисків вбачається, що поданий відеодоказ не відповідає приписам ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки не є оригіналом, а його копія не засвідчена електронним підписом.
Враховуючи наведені приписи чинного процесуального законодавства, суд критично ставиться до наданого позивачем відеозапису.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_5 18.08.2018 року до роботи без укладення трудового договору, а тому висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування від 18.08.2018 року № ДЦ1153/558/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 , законодавства про працю, апеляційний суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.
Таким чином, Головним управлінням Держпраці в Донецької області проведена перевірка позивача з питань додержання законодавства про працю без з'ясування всіх фактичних обставин та дослідження відповідних доказів.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність постанови про накладення штрафу, яка прийнята уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області від 17 жовтня 2018 року за № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС на суму 111 690 грн. 00 коп. та наявність правових підстав для її скасування.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/12225/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ1153/558/АВ/ТД-ФС від 17 жовтня 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 200/12225/18-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 6 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Гаврищук
Г.М. Міронова