06 листопада 2019 року справа №360/2089/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,
розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі № 360/2089/19 (головуючий І інстанції Свергун І.О., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 64 протоколу від 07.12.2018 № 122 та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ЛОВК, відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач 2), в якому з урахуванням уточнень просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 64 протоколу № 122 від 07.12.2018 року рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міноборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, затвердженому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та наказу Міноборони України № 530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міноборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, затвердженому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та наказу Міноборони України № 530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати ЛОВК відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міноборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення (а.с. 37-43).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року зазначений позов задоволений частково:
- визнано протиправним та скасовано пункт 64 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.12.2018 року № 122, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 129-133).
Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив частково скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов в частині незадоволених позовних вимог, в решті - залишити без змін (а.с. 142-146).
В обгрунтування доводів посилався на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог суперечить висновку Верховного суду України, викладеному в постанові від 16.09.2015 року у справі № 826/4418/14, згідно з яким спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Також, з урахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 29.01.2019 року у справі № 336/2660/17, вважає що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача 2 призначити та виплатити позову грошову допомогу.
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (а.с. 154-158).
В обґрунтування доводів посилався на те, що Міноборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, а тому Міноборони України не є належним відповідачем у цій справі.
Відповідачем 1 подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача 1 (а.с. 180).
Відповідачем 2 подано клопотання про розгляд справи без участі свого представника (а.с. 190).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткової зміни судового рішення, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини справи.
ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.06.2017 року (а.с. 25).
У період з 23.04.1985 року по 15.06.1987 року позивач проходив дійсну строкову військову службу, в тому числі в період з 23.10.1985 року по 15.06.1987 року - у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с. 21-24).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 441306 від 12.07.2016 року позивачеві з 19.05.2016 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - поранення (контузія) та захворювання «так» пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с. 17).
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 08.02.2016 року № 277/Ж в надбрівній ділянці справа (неправильно-трикутної форми 0,5х0,4х0,4 см); в проекції лобного горбка справа (лінійної форми 0,6х0,1 см); на лівій брові (подовженої форми 0,6х0,8х0,2 см); в підлопатковій ділянці справа (овальної форми 0,9х0,5 см); в проекції зовнішньої кісточки лівої гомілки (овальної форми 1,2х0,6 см) розташовуються рубці білуватого кольору, м'які на дотик, з поверхнею на рівні оточуючих тканин, не спаяні з підлеглими тканинами; описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1986 році (а.с. 19-20).
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 15.02.2016 № 379 множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої ноги (контузія головного мозку у 1985 році) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1966 року народження, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 18).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі № 812/516/18 підтверджується, що 06.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ЛОВК з комплектом документів на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. На звернення позивача ЛОВК надано відповідь від 06.09.2017 року № ВСЗ-551 ОГД-124, в якій зазначив, що на день звільнення з військової служби ОСОБА_1 проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР (а.с. 122-126).
Вищезазначеним рішенням суду позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність ЛОВК, яка полягає в неподанні у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язано ЛОВК подати висновок (за формою додаток 13 наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
За наслідками розгляду звернення позивача ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги згідно з витягом з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 року № 122 комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з тих підстав, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України (а.с. 12).
Листом ЛОВК від 14.12.2018 року № ВСЗ-1084/ОГД-124 позивача повідомлено, що згідно з протоколом комісії Міністерства оборони України з призначення одноразової грошової допомоги від 07.12.2018 року № 122 відмовлено гр. ОСОБА_1 з тих підстав, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України (а.с. 11).
Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини другої цієї статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону) (підпункт «б» частини другої статті 16-2 цього Закону).
На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Пунктом 1 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, які діяли на день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.
Крім того, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року № 21-446а14, від 21.04.2015 року № 21-135а15.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 12 Порядку № 975 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункт 19 Порядку № 975).
Наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 року № 168 передбачено створення постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (п. 1) та визначено, що голова комісії (заступник Міністра оборони України) повинен забезпечити, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.
В призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , якого 15.06.1987 звільнено зі строкової військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР, відмовлено у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою.
Суд не погоджується з таким висновком комісії Міністерства оборони України з огляду на таке.
Законом СРСР від 12.10.1967 року № 42 «Про загальний військовий обов'язок» у редакції, що діяла на момент проходження ОСОБА_1 військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування» підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно з пунктом 2 постанови КМУ від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону» Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
Оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому утриманні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого надалі стало Міністерство оборони України, перебував на обліку в органах Міністерства оборони України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язком Міноборони в даних правовідносинах є призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в розмірі, встановленому статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.09.2018 року у справі № 760/9113/17, від 18.10.2018 року у справі № 820/3353/16, від 24.04.2019 року у справі № 754/5986/16-а.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пункту 64 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 року № 122, яким позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов'язання Міноборони України вирішити питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи вбачається, що Міноборони прийняло одне з передбачених Порядком рішень, а саме, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також приймаючи до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов'язання Міноборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку № 975 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування апеляційним судом зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
Судом апеляційної інстанції враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2019 року у справі № 336/2060/17.
Таким чином, доводи позивача про необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду у справі № 336/2660/17 - є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про зобов'язання Міноборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 - підлягають задоволенню.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ЛОВК повторно подати висновок за формою (додаток 13 наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно з Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, затвердженому постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та наказу Міноборони України № 530 від 14.08.2014 року, з таких підстав.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 року у справі № 812/516/18 зобов'язано ЛОВК подати висновок (за формою додаток 13 наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
На виконання рішення суду ЛОВК направив документи до Міноборони України. Проте, Міноборони України за результатами розгляду Комісії відмовило позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
В матеріалах справи відсутні докази, що такий висновок та документи до нього було повернуто Міністерством оборони України на адресу ЛОВК.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зобов'язання ЛОВК повторно надсилати відповідний висновок з документами розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Міністерство оборони України буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті декількох позовних вимог, проте прийняв невірне рішення щодо однієї позовної вимоги та порушив норми матеріального права, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині позовних вимог про зобов'язання Міноборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу шляхом викладення резолютивної частини щодо цих позовних вимог в іншій редакції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі № 360/2089/19 - змінити, шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини наступним чином: «Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Повний текст постанови складений 6 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: І.Д. Компанієць
Г.М. Міронова