05 листопада 2019 року справа №200/418/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,
секретар Сізонов Є.С.,
за участі представника позивача Груєнка С.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 р. (повне рішення складено 29 липня 2019 року у м. Слов'янськ Донецька область) у справі № 200/418/19-а (головуючий І інстанції суддя Бабаш Г.П.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про стягнення податкового боргу, -
08.01.2019 Головне управління ДФС у Донецькій області (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Покровського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі відповідач), в якому просив стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Покровське регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 53914,13 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року замінено відповідача Покровське регіональне виробниче управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на належного відповідача Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» (а.с. 30).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 200/418/19-а позов задоволено. Стягнуто кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 53914,13 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження у відповідача податкового боргу на суму 53914,13 грн., який не погашений протягом 60 днів з моменту вручення податкової вимоги від 08.09.2014 № 3037-25, що є підставою для стягнення податкового боргу.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на тому, що судом не взято до уваги сертифікати, якими засвідчено настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, відповідно ст. 10 Закону №1669.
Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідача до суду не прибув.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (ідентифікаційний код 00191678, 87547, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця К. Лібкнехта, будинок 177А) зареєстроване в якості юридичної особи 03.09.2007 року (а.с. 66).
Покровське регіональне виробниче управління (ідентифікаційний код 35397811, 85307, Донецька обл., місто Покровськ, вул. Захисників України, б. 11) є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу". Перебуває на обліку у Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.
У зв'язку з несплатою платником податків - Покровським регіональним виробничим управлінням Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом було направлено податкову вимогу № 3037-25 від 08.09.2014 року на суму 95446,95 грн. Податкова вимога вручена уповноваженій особі відповідача особисто 10.09.2014 року (а.с. 14).
Карткою облікового рахунку платника податків підтверджується, що станом на 20.11.2017 за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 95446,95 грн. Відповідно картки облікового рахунку 20.11.2017 року платнику податків нарахована пеня на борг минулих років з 20.08.2014 року по 20.11.2017 року на розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води № 9041723620 від 21.07.2014 року у розмірі 56 808,49 грн. У зв'язку з частковою сплатою платником податків податкового боргу суму боргу по пені зменшено до 53 914,13 грн. (а.с. 18).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 805/2342/16-а у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Красноармійського регіонального виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дії по відмові у задоволенні заяви про списання безнадійного податкового боргу зі збору за спеціальне використання води за 2 квартал 2014 року у сумі 95446,95 грн. протиправними та зобов'язання задовольнити заяву про списання безнадійного податкового боргу зі збору за спеціальне використання води за 2 квартал 2014 року у сумі 95446,95 грн., а саме прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу зі збору за спеціальне використання води за 2 квартал 2014 року у сумі 95446,95 грн. відмовлено. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 105).
Спірним у даній справі є правомірність стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують підприємство в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 53914,14 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового Кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Приписами абзацу 2 пункту 252.23 статті 252 Податкового кодексу України податкові декларації з рентної плати під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи подаються уповноваженою особою, визначеною відповідно до пункту 252.1 цієї статті починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий договір зареєстровано у контролюючих органах.
Пунктом 257.1 статті 257 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Відповідно до пункту 257.2 статті 257 Податкового кодексу України платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Згідно з пунктом 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки:
- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України;
- з рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр;
- з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України - за місцем податкової реєстрації;
- з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації;
- з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки;
- з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України - за місцем його податкової реєстрації.
Відповідно до пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Із підпункту 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового Кодексу України вбачається, що після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст.129 нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст.129 податкового кодексу України).
Положеннями пункту 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За правилами п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК).
Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як визначено пунктом 95.4 статті 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що платник податків, який самостійно визначив податкові зобов'язання у поданих ним податкових деклараціях, має сплатити в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки. Невиконання обов'язку зі сплати самостійно визначеного у відповідній податковій звітності податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, що, у свою чергу, є підставою для складання податкової вимоги, невиконання якої надає контролюючому органу право звернутись до суду з позовом про стягнення усієї суми податкового боргу, що обліковується за платником податків на момент звернення до суду.
Наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 53914,13 грн. підтверджується відомостями з інтегрованої картки відповідача.
Враховуючи, що податковий борг відповідач протягом 60 днів з моменту вручення податкової вимоги від 08.09.2014 року №3037-25 не погасив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність визначених у законі підстав для стягнення податкового боргу за рішенням суду з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують, проте не з'ясував наявність чи відсутність у відповідача відкритих рахунків у банках, а обмежився лише загальним посиланням про стягнення коштів з таких рахунків, тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Що стосується доводів апелянта щодо застосування норми ст.10 Закону № 1669, який звільняє відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань при наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Вимогою заявленого позову є стягнення податкового борг, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості у судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо. При цьому питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкова вимога не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при ухваленні рішення помилково не з'ясував наявність чи відсутність у відповідача відкритих рахунків у банках, тому при таких обставинах рішення суду підлягає зміні.
Керуючись статями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 р. у справі №200/418/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді І.Д. Компанієць
Е.Г. Казначеєв