ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 листопада 2019 року №826/17092/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основи безпеки"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0395661208 від 26.06.2018, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Основи безпеки" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. Б, оф. 01, код ЄДРПОУ 39147891) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.06.2018 №0395661208.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу на яких ґрунтується оскаржуване рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у товариства з обмеженою відповідальністю "Основи безпеки" не було виявлено факту заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2017 рік.
Ухвалою суду від 24.10.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував,вказавши про правомірність спірного рішення, прийнятого у межах наданих повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірок порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Контролюючим органом на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19 ст. 19, пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст. 75 в прядку п. 76.3 ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік.
За результати вказаної камеральної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 07.06.2018 року №847/26-15-12-08-20/39147891 та прийнято податкове повідомлення рішення від 26.06.2018 року №0395661208, відповідно до якого, внаслідок встановленого порушення вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 120.2 ст. 120Пдаткового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 89168,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Так відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Статтею 76 Податкового кодексу України, визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, у якій зазначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Наказом міністерства доходів і зборів України Наказом №165 від 14.06.2013 року затверджено Методичні рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця.
Згідно з п. 3.1.3.6. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця, камеральна (електронна) перевірка уточнюючого розрахунку проводиться протягом 30 днів, наступних за днем фактичного його подання.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за чинною на час подання уточнюючого розрахунку формою.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту 120.2 статті 120 ПК України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3-5 пункту 50.1статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 09.05.2018 року через електронний кабінет платника подано до Державної фіскальної служби уточнюючі декларації з податку на прибуток за 2017 рік, в яких було уточнено показники податкового зобов'язання з податкового звітного періоду.
Водночас, контролюючий орган зазначає, що позивачем при поданні уточнюючої декларації від 09.05.2018 року допущено порушення вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: платником самостійно нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 783 350 грн. та не застосовано штрафні санкції у розмірі 3% від суми заниженого податкового зобов'язання в р.30 уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2017 рік.
Аналізуючи вказані твердження контролюючого органу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 09.05.2018 року позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2017 рік, реєстраційний номер 9300205821 , в якій були уточнені показники в додатку АМ «Інформація щодо нарахованої амортизації», а збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2017 рік товариства не відбулось.
Як зазначено позивачем, у зв'язку з перебоями в роботі системи обліку звітності та розрахунків платників податків після подання уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2017 рік №9300205821 від 09.05.2018 рку в картці платника товариства за даними «Електронного кабінету» відбулось безпідставне нарахування податку на прибуток у розмірі 1783350,00 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, товариством подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2017 рік, реєстраційний номер 9300206324 від 09.05.2018 року , в якій відобразило збільшення податкового зобов'язання з податку звітного періоду в сумі 1783350 грн.,з метою редагування технічних помилок в картці платника.
Листом від 04.10.2018 року №32/6/99-99-09-02-01-15 ДФС України повідомила, що з 08.05.2018 року по 10.05.2018 року в ІТС «Податковий блок» проводилась імплементація нового програмного забезпечення у частині прийняття та обробки податкової звітності, яка тимчасово призвела до помилки в опрацюванні поданої у цей період уточнюючої звітності, а саме - у частині відображення її показників в інтегрованих картках платників.
Згідно пункту 421.10 статті 421 Податкового кодексу України, платник податків звільняється від відповідальності у разі, коли у роботі електронного кабінету виявлена технічна та/або методологічна помилка і така помилка визнана технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або її існування підтверджено рішенням суду. У такому разі штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що спричинені технічною та/або методологічною помилкою у роботі електронного кабінету, не застосовуються, підстави для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до адміністративної, кримінальної відповідальності відсутні. Ненарахування штрафних санкцій та/або пені за порушення, що спричинені технічною та/або методологічною помилкою у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) в програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафних санкцій та/або пені за порушення податкового законодавства.
За таких обставин, беручи до уваги, що подання уточнюючих декларацій з податку на прибуток було необхідне виключно для виправлення технічних помилок в картці платника податку у зв'язку з перебоями в роботі системи обліку і звітності та розрахунків платників податків з бюджетом та в картці платника за даними «Електронного кабінету платника» , а також те, що наявність такої (помилки) знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, суд доходить висновку, що податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.06.2018 №0395661208 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Основи безпеки" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. Б, оф. 01, код ЄДРПОУ 39147891) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26.06.2018 №0395661208.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа