01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" грудня 2009 р. Справа № 19/324-09
За позовом Тетіївської міської ради, м. Тетіїв;
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Тетіїв;
про визнання недійсним договору та припинення права власності
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: Складена Н.М. (доручення № 2.22-167 від 20.03.2009 р.);
від відповідача: ОСОБА_1, підприємець, (свідоцтво про державну реєстрацію
серії НОМЕР_1 від 30.12.2004 р.).
Тетіївська міська рада (далі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення від 16.05.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1151, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,4274 га, припинення права власності на земельну ділянку шляхом визнання недійсним Акту на право власності на земельну ділянку від 29.05.2007 р. серії НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача, у відповідності до ст. 216 ЦК України, повернути позивачу зазначену в договорі земельну ділянку в натурі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.05.2007р. серія НОМЕР_2, при відсутності повної оплати по договору вартості спірної земельної ділянки.
Ухвалою від 09.11.2009 р. суд порушив провадження у справі № 19/324-09 та призначив її розгляд на 30.11.2009 р.
Ухвалою від 30.11.2009 р. суд відклав розгляд справи на 10.12.2009 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних судом документів.
Ухвалою від 10.12.2009 р. суд відклав розгляд справи на 22.12.2009 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
Присутній у судовому засіданні 22.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечила та надала відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що наданими позивачем, не доведено, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,4274 га., що був зареєстрований в реєстрі за № 1151 від 16.05.2007 р., укладено з порушенням вимог чинного законодавства, в тому числі ст. 128 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
На підставі рішення Тетіївської міської ради п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання від 26.04.2007 р. № 234, між Тетіївською міською радою (за договором -продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення від 16.05.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1151.
Відповідно до п. 1 договору, продавець продав, а покупець купила, належну продавцеві земельну ділянку несільськогосподарського призначення -під промислове використання площею 0,4274 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Продаж цієї земельної ділянки вчинено за 147926 грн. 59 коп., які за погодженням сторін покупець зобов'язується внести на розрахунковий рахунок продавця рівними частинами в період з травня місяця 2007 року по 31.12.2007 року (п. 4 договору). Право власності у покупця на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації договору в Державному реєстрі правочинів (п. 11 договору). Цей договір є підставою для видачі покупцеві державного акту на право власності на землю (п. 14 договору).
Першу оплату в розмірі 18496,59 грн. за придбану земельну ділянку відповідачем було здійснено 16.05.2007 р., що підтверджується копією відповідної квитанції та довідкою Управління Державного казначейства у Тетіївському районі від 09.12.2009 р. за № 1031.
29.05.2007 р. відповідачем було одержано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2.
У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЗК України (в редакції, що діяла на момент укладення договору), підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації є документ про оплату. Тобто державний акт видається при умові повного розрахунку за земельну ділянку.
Порушення цієї норми земельного законодавства при укладанні договору, на думку позивача, призвело до істотного порушення прав органу місцевого самоврядування, а тому Договір купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,4274 га має бути визнаний судом недійсним у відповідності до ст. 210 Земельного кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, наданими позивачем, не доведено, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки промислового призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,4274 га., що був зареєстрований в реєстрі за № 1151, від 16.05.2007 р. укладено з порушенням вимог чинного законодавства в тому числі ст. 128 Земельного кодексу України.
Отже, підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні, оскільки укладаючи його сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у нотаріальній формі та здійснено його державну реєстрацію, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в зв'язку з чим також не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.05.2007 р. серії НОМЕР_2 та зобов'язання відповідача повернути позивачу зазначену в договорі земельну ділянку в натурі.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в разі невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо оплати придбаної земельної ділянки, настають правові наслідки, передбачені договором або законом. Зокрема, позивач має право звернутись за захистом свого порушеного права шляхом стягнення суми заборгованості з відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Тетіївської міської ради не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними і допустимими доказами, а отже задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя