01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" грудня 2009 р. Справа № 19/245-09
За позовом Українсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю
«Укртехнопром», м. Дніпропетровськ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»,
м. Біла Церква;
про стягнення 164796,52 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: Рудова Ю.О. (довіреність б/н від 01.12.2009 р.);
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, господарським судом м. Києва була надіслана справа № 27/386 за позовом Українсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнопром»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»(далі -відповідач) про стягнення 164796,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача на підставі Договору про уступку права вимоги від 28.05.2008 р. виникло право стягнення з відповідача заборгованості у сумі 107904,00 грн. за поставлений згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 02/11-КП від 02.11.2007 р. товар, на яку нараховані за час прострочення платежу втрати від інфляції в сумі 33126,28 грн., 3% річних у сумі 4754,32 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 19011,92 грн.
Ухвалою від 21.09.2009 р. господарський суд Київської області прийняв справу № 27/386 до свого провадження, присвоїв їй № 19/245-09 та призначив розгляд справи на 29.10.2009 р.
Ухвалою від 29.10.2009 р. суд відклав розгляд справи на 19.11.2009 р., в зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.
Ухвалою від 19.11.2009 р. суд відклав розгляд справи на 03.12.2009 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
Ухвалою від 03.12.2009 р. суд відклав розгляд справи на 14.12.2009 р., зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.
Присутній у судовому засіданні 14.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвали від 21.09.2009 р., від 29.10.2009 р., від 19.11.2009 р. та від 03.12.2009 р. не виконав, про причини неявки господарський суд не повідомив. Проте, відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
Суд вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
28.05.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехтрейд»та позивачем був укладений Договір про уступку права вимоги, згідно з п. 1.1 якого ТОВ «Промтехтрейд»передало позивачеві право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»за Договором купівлі-продажу № 02/11-КП від 02.11.2007 р. на суму 107904,00 грн.
Про заміну кредитора у зобов'язанні, що випливає з договору купівлі-продажу від 02.11.2007 р. № 02/11-КП, позивач повідомив відповідача листом від 29.05.2008 р. Тим же листом позивач вимагав від відповідача належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи з зазначених вище обставин, у відповідача існують зобов'язання перед позивачем щодо оплати поставленого товару на суму 107904,00 грн.
Проте, до теперішнього часу заборгованість за поставлену продукцію відповідачем не погашена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою.
На підтвердження існування заборгованості відповідача за поставлений товар позивач посилається на укладений між ТОВ «Промтехтрейд»та ТОВ «Торговий дім «Укрсільгоспмаш» Договір купівлі-продажу № 02/11-КП від 02.11.2007 р., здійснення відповідачем 13.11.2007 р. попередньої оплати за товар у сумі 53952,00 грн., що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку ТОВ «Промтехтрейд» від 13.11.2007 р.; Специфікацією № 1 до договору № 02/11-КП від 02.11.2007 р., податковою накладною № 535/1 від 13.11.2007 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЕ № 923514 від 14.11.2007 р., накладною № 549 від 19.11.2007 р. щодо факту одержання товару відповідачем за договором.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, позивачем не додано до матеріалів справи Договору купівлі-продажу № 02/11-КП від 02.11.2007 р., укладеного між ТОВ «Промтехтрейд»та ТОВ «Торговий дім «Укрсільгоспмаш», з посиланням на його відсутність.
Однак, виходячи з приписів ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, майнові інтереси позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача за одержаний, на підставі накладної № 549 від 19.11.2007 р. і повністю не оплачений товар, підлягають захисту в судовому порядку.
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).
У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Таким чином, у відповідача фактично виникло господарське зобов'язання щодо оплати вартості одержаного товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
29.05.2008 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих. № 29/05-1, в якій повідомив про укладення з ТОВ «Промтехтрейд»Договору про відступлення права вимоги та просив перерахувати на його рахунок кошти в розмірі 107904,00 грн. Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем здійснено нарахування індексу інфляції та 3% річних за період з 26.11.2007 р. по 15.05.2009 р.
Проте, суд не може погодитись з такими розрахунками, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позивачем не надано суду доказів, з яких вбачається, що відповідачем порушено виконання зобов'язання починаючи саме з 26.11.2007 р.
А отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, втрати від інфляції та 3% річних підлягають нарахуванню починаючи з 05.06.2008 р., тобто через сім днів від дня пред'явлення вимоги (листа за вих. № 29/05-1 від 29.01.2008 р.) по 15.05.2009 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
Судом задовольняються втрати від інфляції в сумі 15812,37 грн., розраховані наступним чином: 107904,00 грн. х 100,8% х 99,5% х 99,9% х 101,1% х 101,7% х 101,5% х 102,1% х 102,9% х 101,5% х 101,4% х 100,9% х 100,5% = 15812,37 грн., а також 3% річних у сумі 3059,75 грн. (107904,00 грн. х 3% : 100 : 365 х 345 днів = 3059,75 грн.).
Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у сумі 19011,92 грн. з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.
Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
При цьому, письмовий договір, в якому погоджено розмір процентів за користування чужими коштами у сторін відсутній. Також судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що у даному випадку розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, як це передбачено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, оскільки вказаною нормою визначається розмір процентів за договором позики, а не за договором купівлі-продажу, які є різними договорами за своєю правовою природою.
Отже, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрсільгоспмаш»(09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р. 1 Травня, 13; код 33114750) на користь Українсько-Американського товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехнопром»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 115; код 325019733) 107904 (сто сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 00 коп. -боргу, 15812 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 37 коп. -втрати від інфляції, 3059 (три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. -3% річних, 1267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 76 коп. -державного мита та 240 (двісті сорок) грн. 41 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Рішення підписано 25.12.2009 р.