03 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Снітка C.O.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за матеріалами заяви ЗАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про видачу судового наказу
за апеляційною скаргою ЗАТ КБ „ПриватБанк" на ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 грудня 2008 року, -
встановила:
В грудні 2008 року закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" звернувся в суд із заявою щодо видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 3651грн. 85 коп., посилаючись на те, що боржник в порушення умов договору б/н, укладеного 24.01.2007 року, за яким він отримав кредит в сумі 250грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22.80%, та вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України не виконує взяті на себе зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, тому борг, який складається із заборгованості по кредиту в сумі 2816грн. 75коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом в сумі 423грн. 14коп., судового штрафу (фіксована сума) в розмірі 250грн. та судового штрафу (процент) в розмірі 161грн. 99коп. слід стягнути з позичальника в примусовому порядку.
Справа № 22 ц - 609 Головуючий у суді 1 інст. Кондратюк А.Д.
Категорія 79 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
Крім того, банк просив стягнути з боржника судовим наказом ще й судові витрати.
Ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 грудня 2008 року відмовлено ЗАТ КБ „ПриватБанк" у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
В апеляційній скарзі ЗАТ КБ „ПриватБанк" просить ухвалу судді скасувати, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суддею порушені норми процесуального та матеріального права.
Зазначає, що судом не враховано, що заявлені вимоги випливають із кредитного договору, розмір заборгованості підтверджується письмовими розрахунками, суд, на думку апелянта, помилково вважав, що в даному випадку існує спір про право.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі.
При цьому слід врахувати, що вимоги, передбачені ч.1 ст.96 ППК України, мають бути документально підтверджені та безспірні, тобто не може викликати сумнів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів. У наказному провадженні не може розглядатись спір про право.
Законодавець визначив, що для видачі судового наказу докази, що подаються заявником, мають бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутності потреби у їх дослідженні.
З матеріалів справи вбачається, що кошти були видані позичальнику по кредитній картці, строк дії якої ще не закінчився. А тому вимоги про дострокове погашення кредиту випливають з вимоги про розірвання угоди по ініціативі однієї із сторін, яка повинна розглядатися в позовному провадженні.
Надані банком в обгрунтування заяви про видачу судового наказу заява ОСОБА_2 про надання банківських послуг, затверджені головою правління банку Умови і правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою не дають підстав вважати, що має місце правочин, який вчинено в письмовій формі, оскільки вказані документи не містять інформації ні про дату видачі платіжної картки, ні про вид платіжної картки, ні про дату та суму коштів, які з цієї картки знімалися, ні про наявність розрахункових документів по операціях, виконаних з допомогою платіжної картки, чи іншого документу, який підтверджує здійснення операції з використанням картки, ні про наявність документів, що підтверджують прийняття банком рішення про збільшення кредитного ліміту (видано кредит на суму 250грн., а ставиться питання про стягнення 2816грн. 72коп. заборгованості за кредитом).
За даних обставин колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу від 25 грудня 2008 року, суддя обґрунтовано виходив з того, що зі змісту заявлених вимог вбачається спір про право, який повинен вирішуватись в позовному провадженні, та що вказана заява про видачу судового наказу не підлягає прийняттю до розгляду, оскільки заявлено вимогу, не передбачену ст.96 ЦПК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення питання щодо прийняття до розгляду заяви про видачу судового наказу.
Постановлена суддею ухвала є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ „ПриватБанк" відхилити.
Ухвалу судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.