25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Олексієнка М.М., суддів: Снітка C.O., Кашапової Л.М.,
при секретарі судового засідання ГанькоЮ.І.,
з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ житлового будинку,
встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7 про поділ домоволодіння АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що вона з відповідачем є співвласниками в рівних частинах спірного будинку, проте добровільно поділити його не можуть, тому просить в судовому порядку виділити їй приміщення, зазначені в технічному паспорті літерами 1-5, сарай „Б", частину навісу „Г", тобто ті, якими вона користується, та стягнути судові витрати.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 01.02.2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалою від 09.06.2008 року рішення суду скасовано за нововиявленими обставинами, замінено відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_6.
В процесі розгляду справи позивач уточнила та доповнила позовні вимоги, просила виділити їй, окрім жилого приміщення 1-5, навісу „Г", сараю „Б" ще й прихожу 1-4, а відповідачу залишити у власності тамбур 1-1, кладову 1-2, коридор 1-3, жилу кімнату 1-6, кухню 1-7, гараж „В" (а.с.135).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_6 48/100 ідеальних частин домоволодіння АДРЕСА_1
Справа № 22- ц/18 Головуючий у 1 інстанції Сингаївський О.П
Категорія 2 Доповідач - суддя Олексієнко М.М.
м. Житомира, які складаються з тамбура 1-1 площею 3,5 кв.м вартістю 21587 грн., кладової 1-2 площею 1,2 кв.м вартістю 7400 грн., коридору 1-3 площею 6,5 кв.м вартістю 40090 грн., прихожої 1-4 площею 7,5 кв.м вартістю 46258 грн., жилої кімнати 1-6 площею 11,4 кв.м вартістю 70312 грн., кухні 1-7 площею 6,4 кв.м вартістю 39473 грн., гаража під літерою „В" площею 16,6 кв.м вартістю 11893 грн., туалету „У", який коштує 964 грн. та огорожу під №1-3 вартістю 1104,5 грн., а всього на суму 249 081,5 грн.
ОСОБА_2 виділено 52/100 ідеальних частин спірного домоволодіння, а саме кімнату 1-5 площею 25,4 кв.м вартістю 156660 грн., навіс під літерою „Г" площею 4,2 кв.м вартістю 570 грн., огорожу №1-3 вартістю 1104,5 грн. та сарай під літерою „Б" площею 10,0 кв.м вартістю 7164 грн., а всього вартість виділеного становить 1654985 грн. Для відповідності долей стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 9466,5 грн. Зобов'язано ОСОБА_2 для ізоляції окремо виділених частин будинку зробити дверні пройоми з кімнати 1-5 до кімнати 1-4, з кімнати 1-4 в кімнати 1-6 та 1-3. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 51 грн. судового збору. При визначенні варіантів поділу суд виходив з того, що між сторонами склався певний порядок користування будинком та підсобними приміщеннями, позивачка не заперечує проти переобладнань, запропонованих експертом для ізоляції кімнат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд. Вказує, на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки поділ будинку, як того вимагала позивачка, та виділення частини в натурі, що зробив суд, то є різні правові поняття. Судом застосовані не ті норми матеріального права. Після заміни відповідача не розпочато судовий розгляд заново, розгляд заяви про перегляд судового рішення відбувся без відповідача, що свідчить про порушення норм процесуального права. Крім того, на компенсацію належної йому частки в домоволодінні він не бажає, тому суд не мав права його ділити. Розділ будинку можливий лише при умові добудови, проте такого дозволу органи виконавчої влади не надали.
Вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.
Згідно матеріалів справи, зокрема, свідоцтва про право на спадщину від 19.02.1993 року (а.с.6), договорів дарування від 21.11.1997 року (а.с.7) та від 25.03.2003 року (а.с.79), договору купівлі-продажу від 07.11.2006 року (а.с.85), довідки Комунального підприємства „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.03.2007 року (а.с.119), витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.139, 140), сторони є співвласниками в рівних частках домоволодіння АДРЕСА_1. При цьому позивачка користується житловим приміщенням 1-5, сараєм під літерою „Б", навісом під літерою „Г". Відповідач - приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-6, 1-7, гаражем „В" та туалетом.
Задовольняючи позов в частині розділу домоволодіння, суд, з урахуванням обставин справи та доводів сторін, прийшов до висновку про необхідність виділення ОСОБА_2 житлової кімнати 1-5, прихожої 1-4, навісу „Г", сараю „Б" та 1/2 частини огорожі 1-3, що становить 52/100 ідеальних частин. ОСОБА_6 залишено у власності приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-6, 1-7, гараж „В" туалет „У" та 1/2 огорожі, а всього 48/100 ідеальних частин.
Проте, з таким висновком, виходячи із зібраних та досліджених доказів, колегія суддів погодитись не може.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.6 та ч.3 п.7 постанови №7 від 04.10.1991 року з подальшими змінами та доповненнями „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок", при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК України 1963 року, (ч.1 ст.364 ЦК України 2003 року), це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру. В тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК України).
Судом першої інстанції вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не враховані. За експертним висновком співвласникам пропонувалось провести певні переобладнання, які необхідно виконати з дозволу місцевих органів влади. Не дивлячись на відсутність такого дозволу, судом виділ приміщень проведено за другим варіантом, який передбачав переобладнання (а.с. 109-110).
На вимогу апеляційної інстанції виконавчим комітетом Житомирської міської ради постановлено рішення №24 від 12.01.2009 року, яким дозволено провести поділ спірного домоволодіння за 3 та 4 варіантами і відхилено 1 і 2 варіанти.
Отже, такий висновок органу місцевого самоврядування не допускає поділу за 2 варіантом, що свідчить про незаконність оспорюваного рішення та необхідність постановления нового про задоволення позову частково.
Приймаючи до уваги доводи позивачки, яка зазначила, що тривалий час користується житловим приміщення, зазначеним в поетапному плані літерами 1-5, сараєм „Б", навісом „Г", а відповідач іншими приміщеннями, тобто з урахуванням певного порядку, який склався між співвласниками, та обставин справи, зокрема, можливістю з технічної точки зору, розділу будинку, варіантів, запропонованих експертом, колегія суддів вважає за необхідне виділ провести за четвертим варіантом судово-технічної експертизи. Виділити позивачці приміщення 1-5, сарай „Б", навіс „Г", що становить 43/100 ідеальних частин на суму 121 272 грн. Інші житлові та підсобні приміщення, які складають 57/100 ідеальних частин на суму 141 176 грн. - залишити у власності відповідача. Такий варіант дасть можливість належним чином користуватись житлом. Для рівності долей стягнути з відповідача на користь позивачки 18 144 грн.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав до скасування рішення та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки колегія суддів дані порушення усунула.
При подачі позовної заяви позивачем невірно сплачено судовий збір. Згідно підпункту «а» п.1 ст.З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» при подачі позовної заяви розмір ставки судового збору складає 1% ціни позову, але не менше трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За позивачкою визнано право та виділено у власність майна на загальну суму 139.416 грн. Нею сплачено лише 51 грн. судового збору, тому слід до стягнути 1343,16 грн. Скаржником (апелянтом) при подачі апеляційної скарги не досплачено 799 грн., або 50% ставки, що підлягає сплаті при подачі позовної заяви.
У справі відсутні документально підтверджені докази сплати позивачем коштів за проведені технічні експертизи. Відповідачем факт виплати 1500 грн. за додаткову експертизу підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, колегія суддів, з урахуванням письмових доказів, та керуючись ст.88 ЦПК України, приходить до висновку про необхідність розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивачки слід стягнути 850 грн. судового збору. З позивачки на користь відповідача необхідно стягнути 750 грн. витрат, понесених за проведення додаткової експертизи, тобто пропорційно тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. ст. 309, 314, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 серпня 2008 року скасувати і ухвалити нове про задоволення позову частково.
Виділити з домоволодіння АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 житлову кімнату, позначену на плані літерами 1-5, площею 25,4 кв.м вартістю 116282 грн., навіс під літерою „Г" площею 4,2 кв.м вартістю 219 грн., сарай „Б" площею 10,0 кв.м вартістю 4133 грн., огорожу №1-3 вартістю 638 грн., що становить 43/100 ідеальних часток, загальною вартістю 121272 грн.
ОСОБА_6 виділити у власність кімнату 1-6 площею 11,4 кв.м вартістю 26214 грн., коридор 1-3 площею 6,5 кв.м вартістю 26624 грн., кухню 1-7 площею 6,4 кв.м вартістю 14336 грн., тамбур 1-1
площею 3,5 кв.м вартістю 14336 грн., кладову 1-2 площею 1,2 кв.м вартістю 4916 грн., гараж „В" площею 16,6 кв.м вартістю 6862 грн., туалет „У" площею 16,6 кв.м вартістю 556 грн., огорожу №1-3 вартістю 638 грн., а всього частка виділеного становить 57/100 ідеальних часток домоволодіння, вартістю 141176 грн. Для рівності долей стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 18144 грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 1343,16 грн. судового збору, з ОСОБА_6 достягнути 799 грн. за подачу апеляційної скарги.
З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 стягнути 850 грн. судового збору.
З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 750 грн. витрати, понесені за проведення додаткової судово-технічної експертизи.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.