23 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Павицької Т.М., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2008 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правовстановлюючих документів частково недійсними та про визнання права власності на спадкове майно, -
встановила:
У березні 2006 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначала, що вона та відповідачі по справі, є рідними сестрами та братами. Їх батьки, перебуваючи в шлюбі побудували будинок АДРЕСА_1, однак право власності на вказаний будинок було оформлено лише на батька - ОСОБА_6 При житті, ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого, спадкоємцями його майна є позивачка та відповідачі. Після смерті ОСОБА_6, спадщину прийняли діти, кожен по 1/5 частині жилого будинку АДРЕСА_1. їх мати отримала обов'язкову частку, яка становить 2/18 частки від всього будинку.
Позивачка вважає, що після смерті батька, мати повинна була отримати 5/9 частин будинку, оскільки на 1/2 частину вона має право як дружина померлого, а також має право на обов'язкову частку. На підставі викладеного, позивачка просила визнати за ОСОБА_7 право на 1/2 частину будинку в спільній сумісній власності та визнати за нею право власності на 5/9 частин в порядку спадкування за законом. У зв'язку з викладеним, позивачка просила визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.03.2005 року, вказавши, що їй в порядку спадкування за заповітом після смерті батька належить 4/27 частини будинку. Відповідно, сестрам, також за заповітом належить по 4/27 частини будинку. Брати взагалі не приймали спадщину після смерті батька, а тому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом яке видане 01.07.2005 року, визначивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить в порядку спадкування за заповітом по 4/27 частин будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7- мати сторін по справі. Після її смерті залишилося спадкове майно, яке як вважає позивачка, прийняла лише вона, а тому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.03.2005 року та визнати, що їй після смерті матері належить 5/9 частин будинку.
Справа №22ц-380
Головуючий в суді 1-ї інстанції Мокрецький В.І.
Категорія 37 Суддя - доповідач Котік Т.С.
У зв'язку з тим, що заяви до нотаріальної контори від 25.03.2005 року, вона не писала та не визнавала право відповідачів на спадщину після смерті батька та матері на будинок, просила визнати такі заяви недійсними. Також просила визнати недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.07.2005 року, відповідно до якого відповідачі успадкували будинок після смерті матері.
З урахуванням викладених обставин, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 19/27 часток будинку АДРЕСА_1 Житомирського району.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги. Зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на будинок по АДРЕСА_1 оформлене на ОСОБА_6 та вказане свідоцтво до теперішнього часу є дійсним. За життя ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 вказане свідоцтво не було визнано недійсним, а тому ОСОБА_7 не набула права на даний будинок.
Проте з таким висновком суду погодитися неможливо.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в шлюбі з 1949 року / а.с. 20 спадкової справи №383/2001/. Під час шлюбу побудували будинок по АДРЕСА_1. Проживали в будинку по вул. та були в ньому зареєстровані до часу смерті / а.с. 18 спадкової справи №383/2001/.
Судом встановлено, що право особистої власності на житловий АДРЕСА_1 Житомирського району та області оформлене на ОСОБА_6 на підставі свідоцтва від 07.11.2001 року. Вказане свідоцтво зареєстровано у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно /а.с.21, 22 спадкової справи №383/2001/.
У зв'язку з викладеним та на підставі ст.22 КпШС України, будинок по АДРЕСА_1 являвся спільним сумісним майном подружжя та відповідно до ст. 28 КпШС України їх частки в спільному сумісному майні є рівними. Кожному із подружжя належало за законом по 1/2 частині вище зазначеного будинку.
Об вересня 2000 року ОСОБА_6 складено заповіт, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів в рівних долях дітям: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 /а.с. 16 спадкової справи №383/2001/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що належить йому за законом, а саме на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 та грошові вклади / а.с. 7 спадкової справи №383/2001/.
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_7 прийняли спадщину, звернувшись протягом встановленого строку до нотаріальної контори / а.с. 4 спадкової справи №383/2001/, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки вступили в управління частиною спадкового майна, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину грошових вкладів кожен / а.с. 52 спадкової справи №383/2001/.
25 березня 2005 року на ім'я позивачки ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/5 частину майна, яке складається з 16/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 07.11.2001 року /а.с. 29 спадкової справи №383/2001/.
01 липня 2005 року, свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на 1/5 частину майна кожний, яке складається з 16/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 07.11.2001 року /а.с. 46 спадкової справи №383/2001/.
ОСОБА_7 відповідно до ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року, успадкувала 2/18 частин /обов'язкову частку/ від всього будинку, який належав її чоловіку ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 07.11.2001 року /а.с. 29,46 спадкової справи №383/2001/, що суперечить вимогам ст.22, 28 КпШС України, вимогам п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" від 24.06.1983 року за №4 /з послідуючими змінами/, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та п.224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністра юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882.
На підставі викладеного, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані 25.03.2005 року на ім'я ОСОБА_1 та 01.07.2005 року на ім'я відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, щодо спадкування ними по 1/5 частині майна кожним, яке складається з 16/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та належало ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 07.11.2001 року, суд визнає частково недійсними, щодо частки кожного із спадкоємців в спадковому майні.
Після смерті ОСОБА_6, кожен із спадкоємців за заповітом від 06.09.2000 року мав право на успадкування по 4/45 частини будинку, а ОСОБА_7, як дружина - право на обов'язкову частку, яка становила 1/18 від 1/2 частини будинку, що належала ОСОБА_6
Враховуючи викладене, суд визнає за кожним із спадкоємців за заповітом, після смерті ОСОБА_6, право власності на 4/45 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, відповідно до статті 549 ЦК України /а.с. 4 спадкової справи №261/2002/.
Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, яке складається з 1/2 частини будинку, яка належала останній відповідно до вимог ст. 28 КпШС України та 1/18 частина, які ОСОБА_7 успадкувала після смерті ОСОБА_6 на підставі ст. 535 ЦК України в редакції 1963 року /обов'язкова частка/. Всього відкрилася спадщина на 5/9 частин спадкового майна. ОСОБА_1 прийняла спадщину лісля своєї матері .ОСОБА_7 звернувшись протягом встановленого строку до нотаріальної контори / а.с. 3 спадкової справи №261/2002/, а ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняли спадщину відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки вступили в управління частиною спадкового майна, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частину грошових вкладів кожний / а.с. 30 спадкової справи №261/2002/.
25 березня 2005 року на ім'я позивачки ОСОБА_1, а 01 липня 2005 року на ім'я відповідачів по справі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частину майна кожному, яке складається з 2/18 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, які успадкувала ОСОБА_7 після смерті чоловіка ОСОБА_6, однак не оформила своїх спадкових прав /а.с. 13 спадкової справи №261/2002.
У зв'язку з тим, що свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 видані спадкоємцям виходячи з спадкової маси, яка складалася з 2/18 частин будинку, хоча фактично ОСОБА_7 на час відкриття спадщини належало 5/9 частин будинку, суд визнає частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, щодо часток кожного із спадкоємців в спадковому майні.
При ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, що призвело до ухвалення, судового рішення з порушенням норм матеріального права.
Враховуючи викладене, суд визнає за кожним із спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7, право власності на 1/9 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1.
В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1; визнання за ОСОБА_7 права власності на 5/9 частин вказаного будинку за законом та в порядку спадкування; визнання за ОСОБА_1 права власності на 19/27 частин будинку та визнання недійсними заяв №249 та №250 від 25.03.2005 року, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ст.25 ЦК України ст.ст. 27-31 ЦПК України, судом не можуть вирішуватися питання про права особи, цивільна та цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність якої припинена у зв'язку з її смертю.
У зв'язку з викладеним, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на 1/2 частину житлового та визнання за нею права власності на 5/9 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Не підлягають до задоволення і вимоги позивачки про визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 19/27 часток житлового будинку по АДРЕСА_1, оскільки судом визнане за позивачкою право власності на 1/5 частину спадкового майна.
Вимоги позивачки про визнання недійсними заяв №249 та №250 від 25 березня 2005 року, які подані до нотаріальної контори, також не підлягають до задоволення, оскільки їх наявність в спадкових справах, не впливає на прийняття відповідачами спадщини в даному випадку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, прийнявши частину спадщини, а саме отримавши ощадні книжки батьків. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2005 року та за законом від 01.07.2005 року на частину грошових вкладів, ніким не оспорюється.
На підставі викладеного, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні . вище . зазначених вимог, а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду від 26 листопада 2008 року скасувати частково та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане 25 березня 2005 року державним нотаріусом третьої Житомирської державної нотаріальної контори в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/5 частку спадкового майна, яке складається з 16/18 частин житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/45 частин житлового будинку (з надвірними будівлями), що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке видане 01 липня 2005 року державним нотаріусом третьої Житомирської державної нотаріальної контори в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на 1/5 частку спадкового майна, яке складається з 16/18 частин житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 4/45 частин житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 25 березня 2005 року державним нотаріусом третьої Житомирської державної нотаріальної контори в частині визнання за ОСОБА_1
Олександрівною права власності на 1/5 частку спадкового Майна, яке складається з 2/18 частин житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частина житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 01 липня 2005 року державним нотаріусом третьої Житомирської державної нотаріальної контори в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на 1/5 частку спадкового майна, яке складається з 2 /18 частин житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 1/9 частину житлового будинку (з надвірними будівлями) по АДРЕСА_1 за кожним в порядку спадкування за'законом після смерті ОСОБА_7.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.