25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого - судді Олексієнка М.М., суддів: Каша пової Л.М., Снітка C.O.,
при секретарі судового засідання Ганько Ю.І.,
з участю: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Малинської державної нотаріальної контори, про визнання права на спільну сумісну власність подружжя, визнання права власності на спадкове майно та витребування правовстановлюючих документів,
встановила:
У березні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Малинська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та витребування правовстановлюючих документів, мотивуючи тим, що після смерті батька - ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 вони, як спадкоємці першої черги, шляхом подачі заяви у встановлений законом строк прийняли спадщину, проте відповідачка, яка стала спадкоємицею після смерті своєї матері -ОСОБА_8, перешкоджає оформити спадщину, що змушує звертатись до суду.
Справа №22 ц-474 / 09 Головуючий у 1 інстанції Тарасенко М.П
Категорія 37 Доповідач - суддя Олексієнко М.М
В процесі розгляду справи позивачі доповнили позовні вимоги, просили визнати право спільної власності на будинок АДРЕСА_1 за нині покійним подружжям ОСОБА_9, ОСОБА_8, мотивуючи тим, що вони під час подружнього проживання придбали вказане домоволодіння, тому набули право спільної власності на нього.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 26.12.2008 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що позивачі прийняли спадщину, так як подали заяву у встановлений строк до нотаріальної контори, тому визнавати за ними право власності потреби нема. Не може бути визнано право власності і за покійними особами. Не доведено позивачами факту неправомірних дій нотаріуса.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, в апеляційній скарзі, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом, просили його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказують на те, що суд мав всі підстави до визнання права спільної власності за нині покійними ОСОБА_9, ОСОБА_8, оскільки будинок вони придбали під час подружнього проживання. Безпідставно відмовлено у визнанні за ними права власності на спадкове майно. При цьому, суд не взяв до уваги той факт, що вони у встановлений законом строк подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, проте, відповідачка перешкоджає їм одержати правовстановлюючі документи. Крім того, судом розглянуто справу у відсутності нотаріуса, хоча він притягнутий до участі у справі.
Вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково.
Як вірно зазначив суд, з посиланням на договір купівлі-продажу від 14.10.1986 року (а.с.36), довідку відділу реєстрації актів цивільного стану №27/02-349 від 05.02.2008 року (а.с.6), нині покійні ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під час подружнього проживання придбали будинок АДРЕСА_1, тому, відповідно до ч.І ст.22 КпШС України 1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. При цьому слід врахувати, що немає значення, на кого з подружжя оформлені документи в підтвердження майнового права, оскільки обсяг прав на таке майно у другого подружжя не зменшено.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права спільної власності за покійними особами, суд, у відповідності із ст.9 ЦК України 1963 року, ст.ст.27-31 ЦПК України, прийшов до правильного висновку, що цивільна та цивільно-процесуальна правоздатність і дієздатність припиняється зі смертю фізичної особи.
Доводи відповідачки про те, що спірний будинок куплений нею за власні кошти, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а отже є безпідставні, оскільки згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Як зазначено в ч.2 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування" (надалі - постанова ПВСУ №7) у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.
Не дивлячись на те, що будинок придбаний у 1987 році, він на час відкриття спадщини, тобто на 1995 рік, не відносився до колгоспного двору.
Після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилась спадщина, в тому числі на спірний житловий будинок. Позивачі, як спадкоємці першої черги, у відповідності з п.2 ч.1 ст.549 ЦК України 1963 року шляхом подачі заяв до нотаріальної контори прийняли спадщину, а отже мають право на визнання за ними права власності по 1/8 частині домоволодіння АДРЕСА_1, тому суд, в цій частині, безпідставно відмовив у задоволенні позову. Спадкоємцями першої черги, окрім позивачів, була нині покійна дружина ОСОБА_9, яка фактично прийняла спадщину.
Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що воно видається лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні, тому позовні вимоги в частині визнання за ними права власності на спадкове майно є обґрунтовані.
В решті рішення суду є законним, а доводи, викладені в апеляційній скарзі - безпідставні.
Зокрема, суд притягнув до участі у справі державного нотаріуса. У справі є розписки про вручення судової повістки нотаріусу, в тому числі на останнє судове засідання (а.с.92), однак він повідомив листом про можливість слухання справи у його відсутності (а.с.59). Правовстановлюючі документи на спірний будинок знаходяться у спадковій справі №189 від ІНФОРМАЦІЯ_1, тому витребувати їх у відповідачки потреби нема.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 309, 314, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Малинського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2008 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині. Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 по 1/8 частині домоволодіння АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.