3-274/2009, 3-273/2009
06 березня 2009 року. Суддя Старобешівського районного суду Донецької області Дмитрієв О.Ф., розглянувши в смт. Старобешеве справи про адміністративні правопорушення за ст. ст. ч. 1 ст. 41, 412 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Донецькій області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Кірова», розташованого за адресою: смт. Старобешеве вул. Чкалова 70 Старобешівського району Донецької області, який мешкає за адресою: смт. Старобешеве вул. 40 років Перемоги буд. № 10 Старобешівського району Донецької області, -
ОСОБА_1 працюючи на посаді директора з 25.10.2001 року, та маючи право прийому та звільнення працівників, на підставі ст. 21 КЗпП України виступає однією із сторін трудового договору, і як роботодавець повинен забезпечити реалізацію трудових прав громадян, на момент перевірки 06 лютого 2009 року в СТОВ «Агрофірма ім. Кірова», розташованого за адресою: смт. Старобешеве вул. Чкалова 70 Старобешівського району Донецької області, порушив вимоги законодавства, а саме:
1. 1. Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Колективного договору адміністрація товариства зобов'язується здійснювати виплату заробітної плати працівникам два рази на місяць: 20 та 5 числа кожного місяця, однак заробітна плата працівникам товариства виплачується несвоєчасно. Так, заробітна плата за другу половину листопада та за грудень 2008 року виплачена працівникам 05.02.2009 року, а заробітна плата за січень 2009 року, на 06.02.2009 року взагалі не виплачена, що не відповідає умовам п. 4.4 розділу 4 Колективного договору.
2. 2. Відповідно до п. 3.12 розділу 3 Колективного договору адміністрація товариства зобов'язується надавати працівникам щорічну основну відпустку - 30 календарних днів згідно Графіку щорічних відпусток. Однак у товаристві на 06.02.2009 року не розроблений графік щорічних відпусток працівників на 2009 рік, що не відповідає умовам п. 3.12 розділу 3 Колективного договору.
3. 3. Відповідно до п. 3.7 розділу 3 Колективного договору адміністрація товариства зобов'язується напередодні святкових та неробочих днів скорочувати тривалість роботи працівників на одну годину. Однак, напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників не скорочується на одну годину. Так, 06.01.2009 року працівники товариства працювали 8 годин, що не відповідає умовам п. 3.7 розділу 3 Колективного договору.
відповідальність за яке передбачене ст. 412 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
1. 1. У товаристві укладено Колективний договір, але у Колективному договорі не передбачено: нарахування та виплату індексації заробітної плати відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1078, нарахування та виплату компенсації втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 13 КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди».
2. 2. Працівники товариства не ознайомлені з Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 29 КЗпП України.
3. 3. Заробітна плата працівникам товариства виплачується не своєчасно. Так, заробітна плата за ОСОБА_2 половину листопада та за грудень 2008 року виплачена 05.02.2009 року, а заробітна плата за січень 2009 року на 06.02.2009 року не виплачена, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення вимог ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату пращ».
4. 4. Посадові оклади працівників товариства не відповідають рівню заробітної плати, встановленого Регіональною угодою між Донецькою ОДА, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців. Так, згідно штатного розкладу посадовий оклад начальника ПСО становить 726грн., бухгалтера - 800грн. Згідно п. 2.2. Генеральної угоди мінімальна тарифна ставка робітника 1-го розряду встановлює у розмірі не менш 120% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом. Станом на 06.02.2009 року ця сума складає 726грн. Згідно п.2.2.6 Регіональної угоди до цієї норми застосовується регіональний коефіцієнт в межах 1, 15. Таким чином, встановлення зарплати працівникам у розмірі 726грн., 800грн. не відповідає вимогам ст. 96, 97 КЗпП України, ст. 6 Закону України «Про оплату праці», що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого їх порушення.
5. Індексація заробітної плати за період з лютого 2008року по січень 2009 року не провадиться, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог п. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 3
Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
1. 6. Під час погашення заборгованості із заробітної плати у лютому 2009 року за листопад, грудень 2008 року, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою виплати не нарахована і не виплачена, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» та Постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159.
2. 7. У товаристві не розроблений Графік щорічних відпусток працівників на 2009 рік, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог ст. 79 КЗпП України та ст. 10 Закону України «Про відпустки».
3. 8. Працівникам товариства не надаються щорічні відпустки повної тривалості протягом двох років підряд. Так, ОСОБА_1 надавалась остання щорічна відпустка з 15.12.2007 року за 2004-2005р.р., ОСОБА_3 з 05.02.2009 року за 2006р., внаслідок чого у вказаних працівників з'явилась заборгованість по відпусткам, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про відпустки».
4. 9. Заробітна плата за час відпустки виплачується несвоєчасно, тобто не за три дні до її початку. Так, наказом № 5-к від 05.02.2009 року надана щорічна відпустка ОСОБА_4 з 05.02.2009 року, наказом № 5\1-к від 05.02.2009 року надана щорічна відпустка ОСОБА_5 з 06.02.2009 року, але заробітна плата за час відпустки вказаним працівникам на 06.02.2009 року не виплачена, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог ч. 3 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про відпустки».
5. 10. Розрахунки зі звільненими працівниками проводяться не в день звільнення. Так, наказом № 58-к від 25.11.2008 року звільнено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 25.11.2008 року, але остаточні розрахунки з працівниками проведено 05.02.2009 року, що свідчить про неправомірні дії, які призвели до триваючого порушення вимог ст. 116 КЗпП України.
6. 11. Напередодні святкових та неробочих днів працівникам не скорочується тривалість роботи на одну годину. Так, напередодні свята 06.01.2009 року працівники товариства працювали 8 годин, що свідчить про неправомірні ДІЇ, які привели до триваючого порушення вимог ст. 53 КЗпП України.
7. 12. У товаристві, відповідно до вимог Наказу Міністерства статистики України від 09.10.1995 року № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку» на працівників розроблені особові картки за формою П-2. Працівників Товариства не ознайомлюють з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на посаду, переведення і звільнення. Так, директор ТОВ ОСОБА_1 не ознайомлений під підпис із записом про призначення на роботу у особистій картці за формою П-2, що свідчить про неправомірні дії, які привели до триваючого порушення п. 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюстиції України від 29.07.1993 року № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП України якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим відправленням, і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, тому справа розглянута в його відсутності.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 412, 41 ч. 1 КУпАП підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення № 05-42-042\0016, № 05-42-042\0015, зміст та форма яких відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, актом перевірки № 05-42-042\0010 від 06.02.2009 року.
Аналізуючи докази у їх сукупності суддя дійшов до висновку про доведеність провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, тому обирає захід стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто ст. 412 КУпАП й керується ст. ст. 23, 27 КУпАП.
Суддя вважає, що характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, дає підстави для обрання стягнення у вигляді штрафу, який адекватний до ступеня тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме досяганню мети стягнення як виховання особи й запобігання вчинення нових правопорушень.
Керуючись ст. ст. 23, 27, 412, 41 ч. 1, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. ст. 412, 41 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення й накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Постанова на ставі ч. 2 ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відподальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.