Справа № 2-213/2009
09 червня 2009 року
Дзержинський районний суд міста ОСОБА_1 у складі: Головуючого судді Свистунової О.В.,
При секретарі Жабко Ю.А.
За участю: позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
Представника відповідача ОСОБА_4,
Представника 3-ї особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3-я особа: Відкрите акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення недорахованої суми втраченого заробітку в зв'язку із профзахворюванням,
Позивачка ОСОБА_2 10.01.2006 року звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Фонд), ВАТ "Криворізького залізорудного комбінату" (надалі - ВАТ «КЗРК») про стягнення недорахованої суми втраченого заробітку в зв'язку із профзахворюванням.
В наступному, позивачка неодноразово уточнювала та змінював позовні вимоги, останній раз - 13.03.2008 року (т.с. 1 а.с. 148-150). Крім того, ухвалою від 05 червня 2009 року (т.с. 2.а.с. 40) судом було залишено без розгляду вимоги позивача в частині щодо стягнення сум відшкодування шкоди за період до 01.07.2002 року. В остаточній редакції позову ОСОБА_2 просить стягнути з Фонду не донараховану частину страхових виплат за період з 01 липня 2002 року по 01 березня 2008 року у розмірі -6 581, 56 грн.; зобов'язати відповідача сплачувати щомісяця, починаючи з 01.03. 2008 року страхові виплати в розмірі - 229, 78 грн.
В обгрунтування своїх уточнених позовних вимог позивачка посилається на ті обставини, що вона при виконанні трудових обов'язків у важких та шкідливих умовах праці підземного дозіметриста, підземного лаборанта радіометриста та підземного горно робочого на геологічних роботах в шахті «Гігант» (на цей час шахта «Гігант-Дренажна»), отримала у 1985 році профзахворювання: пиловий бронхіт, на підставі чого був складений акт профзахворювання від 28.12.1995 року. Рішенням ВТЕК від 19.12.1995 р. їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності. Періодично позивачка проходила медичні обстеження: 18.12.1995 року, 01.12.1997 року, 01.12.1998 року та 01.01.1999 року. За наслідками обстеження від 01.01.1999 року їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності - безстроково.
На підставі Наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року за № 262 було утворено управління «Кривбасгідрозахист» до якого увійшла, як структурний підрозділ шахта «Гігант-Дренажна», до вказаного часу вона входила до ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 17.03.2006 року № 104 Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту (ДП «Кривбасгідрозахист») - ліквідовано.
На час встановлення позивачці профзахворювання, середній заробіток по її професії складав - 6 423 600 крб., що після грошової реформи складає - 64, 23 грн.
Позивачка вважає, що адміністрація шахти «Гігант-Дренажна» ВАТ «КЗРК», незважаючи на неодноразові підвищення тарифних ставок не завжди перераховували їй розмір відшкодування шкоди, в зв'язку з чим грубо порушували вимоги положень абз.5 п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 року № 472 (надалі - «Правила»), де зазначено -перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.
Тобто, сума недорахованої щомісячної суми регресу позивачу за період з 01.01.1996 року по 01.01.1998 року складає: 1330, 04 грн., із наступного розрахунку: 64, 24 грн (за період з 01.01.1996 року по 01.06.1997 року) - 25, 68 грн. = 38, 56 грн. X 17 міс. = 655, 52грн.;
80, 29 грн. (за період з 01.06.1997 року по 01.08.1998 року) - 32, 11 грн. = 48, 18 грн.х14 міс. = 674, 52 грн.
655, 52 грн. + 674, 52 грн. = 1330, 04 грн.
При розрахунку повинні враховуватись наступні коефіцієнти збільшення тарифних ставок та посадових окладів: за період 01.01.2996 року - 2, 5; за період 01.06.1997 року - 1, 25; за період 01.01.1998 року- 1, 3.
Середній заробіток по професії позивача станом на 01.01.1998 року складає 134, 40 грн.-контрольна сума згідно до Постанови КМУ № 1100 від 03.10.1997 року.
У подальшому, їй стали невірно проводити відшкодування шкоди у заниженому розмірі.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача недораховані страхові виплати за три роки з дня подання позову в сумі - 7 189.81 грн. (529, 98 + 689, 64 + 815, 16 + 939, 12 + 1162, 63 + 1398, 72 + 1654, 56).
А також стягувати на її користь, починаючи з 01.03.2008 року щомісячні страхові виплати у розмірі - 229.78 грн. до періоду виникнення обставин на перерахунок або припинення страхової виплати. При цьому виходить із наступного розрахунку:
80, 29 грн. (01.04.2001р.) - 32, 11 грн.= 48, 18 гр. х11 міс=529, 98 грн.
80, 29 грн. х1, 193(по ст. Фонду)=95, 78 грн.-38.31грн.=57, 47х12 міс (з01.03.2002 року по 01.03.2003 року)=689, 64 грн.
95, 78 грн. xl, 182 (по ст. Фонду)=113, 21 грн.-45, 28 грн.=67, 93 грн.х12 міс. (з
01.03.2003 року по 01.03.2004 року) = 815, 16 грн.
113, 21 грн. х 1, 152 (по ст. Фонду)= 130, 42 грн.-52, 16грн.=78, 26грн.х10 міс. (з
01.03.2004 року по 01.03.2005 року)=939, 12 грн.
130, 42 грн. х 1, 238 (по ст. Фонду)= 161, 46 грн.- 64, 57 грн. = 96, 88 грн.х 12 міс. (з
01.03.2005 року по 01.03.2006 року) = 1162, .63 грн.
161.46 грн. х 1, 203 (по ст. Фонду)=194, 24 грн.-77, 68 грн.= 116, 56 грн.х 12 міс. =(з
01.03.2006 року по 01.03.2007 року)=1398, 72 грн.
194, 24 грн. х 1, 183 (по ст. Фонду) = 229.78 грн.-91.89 грн. = 137, 88 грн.х 12 міс = (з 01.03.2007 року по 01.03.2008 року) = 1654, 56 грн.
Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідача та 3-ї особи, які діють на підставі довіреностей, кожен окремо, позовні вимоги не визнали.
При цьому, представник відповідача пояснила, що особова справа ОСОБА_2 була передана в 2001 році до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування із ВАТ «КЗРК» по акту прийому-передачі. Після чого Фонд соціального страхування продовжував сплату щомісячних страхових виплат в розмірі, встановленому раніше ВАТ «КЗРК» з наступним застосуванням коефіцієнтів по Фонду відповідно чинного законодавства. Також вважає, що позивач невірно відкоригував суми відшкодування шкоди без врахування фактичного росту заробітної плати і те, що позивач не мав права робити перерахунок розміру відшкодування шкоди на коефіцієнти тарифних ставок «2, 5» - у січня 1996 році, «1, 25» - у червні 1997 року, «1, 3» - у січні 1998 року, так як тарифна ставка збільшена була за рахунок зміни структури заробітної плати без фактичного збільшення фонду оплати праці відповідно до спільних постанов адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда».
Представник 3-ї особи у судове засідання призначене до розгляду на 05.06.2009 року не з»явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно. Надав суду письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутністю на підставі наявних в матеріалах справи доказів. На попередніх судових засіданнях поясняв, що підприємство ВАТ «КЗРК», яке стало правонаступником ВО «Кривбасруда», правильно застосовувало коефіцієнти збільшення регресних виплат відповідно до діючого законодавства та спільних постанов адміністрації та профспілкового комітету.
Суд, заслухавши сторони, проаналізувавши матеріали справи, та враховуючи вимоги ухвали суду апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.12.2007 року вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, і ці обставини не заперечувалися сторонами, що ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків у важких та шкідливих умовах праці підземного дозіметриста, підземного лаборанта радіометриста та підземного горно робочого на геологічних роботах в шахті «Гігант» (на цей час шахта «Гігант-Дренажна») (т.с. 1а.с. 8-10), отримала у 1985 році профзахворювання: пиловий бронхіт, на підставі чого був складений акт профзахворювання від 28.12.1995 року (т.с. 1а.с. 4). Рішенням ВТЕК від 19.12.1995 року (т.с. 1а.с. 5) їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності. Періодично позивачка проходила медичні обстеження: 18.12.1995 року, 01.12.1997 року (т.с. 1а.с. 5), 01.12.1998 року (т.с. 1а.с. 6) та 01.01.1999 року (т.с. 1а.с. 6). За наслідками обстеження від 01.01.1999 року їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності - безстроково (т.с. 1а.с. 6).
На підставі Наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року за № 262 (т.с. 1а.с. 50-51) було утворено управління «Кривбасгідрозахист» до якого увійшла, як структурний підрозділ шахта «Гігант-Дренажна», до вказаного часу вона входила до ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (Наказ Мінпромполітики України № 263 від 29.07.1998 року (т.с. 1.а.с. 52). Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України від 17.03.2006 року № 104 Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту (ДП «Кривбасгідрозахист») - ліквідовано.
ВАТ «КЗРК» відповідно до абзацу 5 п.28 «Правил» раніше визначений розмір втраченої частки заробітку повинен перераховувати на коефіцієнти тарифних ставок в разі кожного їх зростання.
Позивачка вважає, що керівництво підприємства, де вона працювала та втратила свою працездатність з 01.01.1996 року неправильно застосовували або взагалі не застосовували коефіцієнти підвищення тарифних ставок та невірно зробили розрахунки сум відшкодування шкоди, у зв'язку з чим, ці суми були незаконно занижені.
Після передачі особової справи ОСОБА_2 до відділення Фонду, останнє також продовжило неправильно виплачувати позивачці суми відшкодування шкоди, а тому визначені судом суми з урахуванням коефіцієнтів підлягають стягненню з відділення Фонду за час, що не перевищує трьох років з моменту звернення до суду.
Проте, суд не може погодитися з доводами представника позивача та виходить з наступного.
Відповідно до п. 28 «Правил...», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 492 від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об»єднаннями і ЦК профспілок на 1995-2000 роки, а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків одночасно з підвищенням на підприємствах тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Таким чином, діючими на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв'язку із ушкодженням здоров»я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
ВАТ «КЗРК» в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначив розмір коефіцієнтів зростання тарифних ставок і посадових окладів. Що також підтверджено наданими суду в якості доказів в порядку ст. .60 ЦПК України представником третьої особи ВАТ «КЗРК»: Данні щодо використання фонду оплати праці та рівні середньомісячної заробітної плати одного середньосписочного працівника ВАТ «КЗРК» за спірні періоди (т.с. 1а.с. 182-183); Довідкою про середньомісячну заробітну плату по професії позивача (т.с. 2.а.с. 38), (т.с. 1 а.с. 234-239, 76); Довідкою коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, регресних виплат у відшкодування шкоди здоровлю середньомісячної заробітної плати за період з 01.07.1992 року по 01.05.2000 року у ВАТ «КЗРК» та доданими спільними Постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» , а також наказами по підприємству (т.с. 2 а.с. 1-25).
Так, враховуючи базову середньомісячну заробітну плату по професії гірника на геологічних роботах (підземного) по шахті «Октябрська» управління на момент підвищення тарифних ставок (окладів) за повний робочий місяць відповідно по п. 28 «Правил...», яка у грудні 1995 року складає 16796000 крб., а у січні 1996 року - 15250000 крб. (т.с. 2.а.с. 38), та відповідно до спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» від 26.01.1996 року № 1/6, на підприємстві тарифні ставки збільшені у 2, 5 рази, а фактичний ріст заробітної плати складає 1, 174 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати. Підприємство застосувало коефіцієнт 1, 25 для перерахунку сум відшкодування шкоди.
З 01.06.1997 року відповідно до спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» від 21.05.1997 року за № 3/91/06, тарифні ставки збільшені у 1, 25 разів без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.01.1998 року відповідно до спільної Постанови адміністрації та профспілкового комітету ВО «Кривбасруда» від 25.12.1997 року за № 6/195 «Про перегляд структури заробітної плати», тарифні ставки збільшені в 1, 3 рази без фактичного росту заробітної плати.
Згідно наданої підприємством довідки середній заробіток в січні 1998 року по професії позивачки за умови праці протягом повного календарного місяця по шахті «Октябрьській» за січень 1998 року складав 134, 40 грн. (т.с. 2а.с. 38).
Застосування підприємством коефіцієнтів 2, 5; 1, 25 та 1, 3 порушило б вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року про те, якщо перерахувати відшкодування шкоди на 100%, він буде перевищувати середній заробіток згідно довідки роботодавця 134, 40 грн. (64, 23x2, 5x1, 25x1, 3= 260, 96 грн.).
Суд вважає, що в оскаржуваний період 1996-200 років підприємствами правильно застосовані коефіцієнти з урахуванням реального росту заробітної плати при здійсненні перерахування щомісячних страхових платежів та правильно визначений розмір страхового відшкодування станом на 01 квітня 2001 року - 32, 11 (т.1, а.с. 7), тому у суду не немає підстав для перерахування цих платежів. Тобто: 64, 23x1, 25=80, 29 (01.1996)
80, 29 х 40% = 32, 11 - сума страхових виплат.
З 01.07.1999 року, 01.01.2000 року та з 01.05.2000 року підприємство перераховувало суми відшкодування шкоди позивачці на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати, відповідно на 1, 15; 1, 1; 1, 193, що не суперечить закону, оскільки, заробітна платана по підприємству, у тому числі за професією позивачки, збільшилася саме на такі коефіцієнти.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що підстав для перерахунку суми втраченого заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров»я позивачці, починаючи з 01.01.1996 року, немає.
Крім того, як було зазначено в ході розгляду справи представником відповідача, після введення договірної заробітної плати ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилось у зв'язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок змінювалась структура заробітної плати.
Оскільки, на час передачі особової справи до Відділення Фонду ВАТ «КЗРК» правильно визначив розмір щомісячних регресних виплат, суд вважає, що немає підстав для перерахунку страхових виплат з 01.04.2001 року та стягнення заборгованості.
Виходячи із зазначеного вище розміру страхового відшкодування Відділення Фонду з 1 квітня 2001 року здійснювало ОСОБА_2 щомісячні виплати із застосуванням коефіцієнтів зростання реальної середньомісячної заробітної плати в галузях національної економіки, встановлених
Постановами правління Фонду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Згідно зі ст. 17 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Частиною 2 ст. 29 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Згідно з пп. 4.4.2. - 4.4.4. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7, (чинного на час виникнення спірних відносин) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду. Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абз. З ч. 1 ст. 34 базового Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.
При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.
Аналогічна норма міститься й у новій редакції Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв і та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, згідно з пп. 3.4.4., 3.8.2. якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Указаний Порядок призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) затверджено відповідно до Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, до якого внесено зміни Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, що набрав чинності 20 березня 2007 року, відповідно до яких п. 7 ч. 7 ст. 17 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року доповнено абзацом одинадцятим та визначено повноваження правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Відділенням Фонду проводились перерахування щомісячних страхових виплат позивачці відповідно до постанов правління Фонду: від 1 березня 2002 року (на коефіцієнт 1, 193), від 1 березня 2003 року (на коефіцієнт 1, 182), від 1 березня 2004 року (на коефіцієнт 1, 152), від 01 березня 2005 року (на коефіцієнт 1, 238 ), від 01 березня 2006 року (на коефіцієнт 1, 203), від 01 березня 2007 року (на коефіцієнт 1, 183). Такі коефіцієнти взято за даними Державного комітету статистики України. Зазначені обставини є загальновідомими та не заперечувалися сторонами.
Таким чином, проведене Відділенням Фонду перерахування належних ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат ґрунтується на вимогах закону.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, що протирічить вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В зв'язку з тим, що відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 81 ЦПК України, сторони звільнені від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, керуючись ст. 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Правилами відшкодування власником або уповноваженим органом шкоди, спричиненої працівнику ушкодженням здоров'я, що пов'язано з виконанням трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472, з наступними змінами та доповненнями, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3-я особа: Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування шкоди - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набуває чинності через десять днів, якщо протягом зазначеного строку заяву про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційну скаргу не буде подано.
Повне рішення виготовлене 10.06.2009 року.